Єжи Оссолінський

Єжи Оссолі́нський (також Юрій Оссолінський^[1]; пол. Jerzy Ossoliński; 15 грудня 1595 — 9 серпня 1650, Варшава) — державний діяч Речі Посполитої. Представник шляхетського роду Оссолінських гербу Топор. Представник проавстрійської, а з 1644 року — профранцузької партії.

Єжи Оссолінський пол. Jerzy Ossoliński
Єжи Оссолінський
1643 — 1650
Попередник:	Петро Гембицький
Наступник:	Андрій Лещинський
Народження:	15 грудня 1595(1595-12-15) Сандомир, нині Польща
Смерть:	9 серпня 1650(1650-08-09) (54 роки) Варшава, нині Польща
Поховання:	костел святого Йосифа, Клімонтув
Національність:	поляк
Країна:	Річ Посполита
Релігія:	римо-католик
Освіта:	Пултуський єзуїтський колегіумd, Римський університет ла Сапієнца, Болонський університет, Падуанський університет, Старий Левенський університет[d], Неапольський університет імені Федеріко II і Орлеанський університет
Рід:	Оссолінські
Батько:	Ян Збігнєв Оссолінський
Діти:	Q9262793?, Helena Tekla Ossolińskad і Teresa Anna Ossolińskad
Медіафайли у Вікісховищі

Щодо інших людей з таким самим іменем та прізвищем див. Єжи Оссолінський (значення).

Біографія

Народився в Сандомирі, Польща. Четвертий (третій дорослий) син Яна Збігнева Оссолінського^[2] та його другої дружини Анни Фірлей.

Здобув ґрунтовну освіту в закордонних університетах, опанував ораторське мистецтво. 1633 року був послом польського короля Владислава IV до Папи Римського Урбана VIII та Венеційської республіки. 1635 року перебував із дипломатичною місією в Пруссії, а 1636 року — в Священній Римській імперії. Отримав від імператора Фердинанда II титул імперського князя. Підтримував антипротестанський рух, а також ідеї війни проти Османської імперії. Виступав за посилення монаршої влади. Мав за союзників короля, дрібну шляхту та козацтво; ворогував із магнатерією та високпосадовцями, зокрема із Адамом Казановським, Яремою Вишневецьким, Петром Гембицьким. 1646 року був змушений поховати плани війни проти турків через опір Сейму. Після смерті короля Владислава підтримав кандидатуру Яна II Казимира на польський престол. У 1648–1650 роках намагався загасити козацьке повстання Хмельницького шляхом переговорів і поступок. 1649 року був одним із розробників Зборівського договору (зокрема, зумів підкупити хана Іслам-Гірея ІІІ^[3]).

Автор «De optimo statu reipublicae» (1614), «Questiones morales» (Падуя, 1615), «Mercurius Sarmaticus» (Данциг, 1645), а також декількох щоденників.

Помер 9 серпня 1650 року у Варшаві (нині Польща). Похований в костелі святого Йосифа у Клімонтуві.

Уряди

Великий канцлер коронний (1643–1650), сенатор. Великий підканцлер коронний (1639–1643), сандомирський воєвода (1636–1639), підскарбій надвірний коронний (1633–1636), маршалок сейму (1631), великий підстолій коронний (1630–1633). Староста бидгощський (з 1633), станіславський, адзельський, дерптський, рицький, бродницький, богуславський, любачівський, любомльський і любельський.

Сім'я

Докладніше: Оссолінські

Дружина — Ізабелла Данилович, донька Миколи Даниловича^[4]. Шлюб уклали 1620 року. Діти:

• Франциск (?—1648)
• Урсула-Бригіда — дружина коронного обозного^[5] Самуеля Каліновського
• Гелена-Текля (?—1687) — дружина краківського воєводи князя Александера Міхала Любомирського
• Анна-Тереза — дружина крайчого королеви,^[6] сокальського старости^[5] Зиґмунта Денгоффа.

За даними Каспера Несецького, його другою дружиною була сандомирська воєводичка Ельжбета з Фірлеїв.

Примітки

1. Енциклопедія українознавства. Словникова частина (ЕУ-II). — Париж, Нью-Йорк, 1966. — Т. 5. — С. 1880; 1892-1904.
2. Jan Zbigniew Ossoliński z Klimuntowa h. Topór (ID: 13.658.77). [Архівовано 11 серпня 2016 у Wayback Machine.] (пол.)
3. Пиндус Б., Сотник М., Ханас Вас. Оссолінський Єжи // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2005. — Т. 2 : К — О. — С. 692. — ISBN 966-528-199-2.
4. Mikołaj Daniłowicz z Zaderewiec h. Sas (ID: 4.160.39) [Архівовано 24 вересня 2016 у Wayback Machine.]. (пол.)
5. Niesiecki K. Korona Polska przy Złotey Wolnosci… [Архівовано 6 жовтня 2014 у Wayback Machine.] — T. 3. — S. 498.
6. Ossolińscy (03) [Архівовано 27 вересня 2013 у Wayback Machine.] (пол.)

Джерела

• Сас П. Оссолінський Єжи [Архівовано 25 квітня 2017 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2010. — Т. 7 : Мл — О. — С. 670. — ISBN 978-966-00-1061-1.
• Bohomolec F. Życie Jerzego Ossolińskiego, kanclerza wielkiego koronnego… [Архівовано 6 жовтня 2014 у Wayback Machine.]: v 2 T. — Kraków, 1860. (пол.)
• Jerzy Ossoliński. — Lwów, 1883 T. 1 [Архівовано 6 жовтня 2014 у Wayback Machine.], T. 2 [Архівовано 6 жовтня 2014 у Wayback Machine.] (пол.)
• Jerzy Ossoliński h. Topór (1595—1650) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1979. — T. XXIV/2, XXIV/3, zeszyt 101—102. — S. 393—410. (пол.)
• Kubala L. Szkice historyczne. - seria 1. wyd.3. — Kraków, 1896.
• Niesiecki K. Korona Polska przy Złotey Wolności Starożytnemi Wszystkich Kathedr, Prowincyi y Rycerstwa Kleynotami Heroicznym Męstwem y odwagą, Naywyższemi Honorami a naypierwey Cnotą, Pobożnością y Swiątobliwością Ozdobiona… [Архівовано 6 жовтня 2014 у Wayback Machine.] — Lwów : w drukarni Collegium Lwowskiego Societatis Jesu, 1740. — T. 3. — 820 s. — S. 496—498. (пол.)
• Ossolin // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1886. — Т. VII. — S. 657. (пол.) — S. 657. (пол.)
• Оссолинский, Юрий // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)

Посилання

• Оссолінський Єжи // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Буенос-Айрес, 1962. — Т. 5, кн. X : Літери Ол — Пер. — С. 1253. — 1000 екз.
• Jerzy ks. Ossoliński z Klimuntowa h. Topór (ID: 4.160.109) [Архівовано 11 серпня 2016 у Wayback Machine.]. (пол.)