Євроліга

Євроліга, також називається Turkish Airlines Євроліга (англ. Euroleague)  — найпрестижніший клубний турнір, який проводиться щорічно серед баскетбольних клубів Європи. Виконавчий директор професійної Європейської баскетбольної ліги — Жорді Бертомеу.

Євроліга

Засновано	1958
Реорганізовано	2000
Конфедерація	ФІБА Європа
Деталі турніру
Рівень в ієрархії	1
Кількість команд	18
ТВ-партнер	euroleague.tv
Переможці
Поточний чемпіон	Панатінаїкос
Найбільше перемог	Реал Мадрид (11 перемог)
Сайт	Офіційний сайт
Поточний сезон

Не плутати з Євробаскетом.

Історія

Перший розіграш Кубку європейських чемпіонів відбувся у 1958 році, першим володарем трофею став баскетбольний клуб СКА (Рига).

Найтитулованіший клуб Європи — «Реал», він завойовував кубок 11 разів. За кількістю титулів серед країн першість утримує Іспанія, клуби якої ставали володарами кубку 14 разів. У фіналі Євроліги найчастіше грав ізраїльський баскетбольний клуб Маккабі — 15 разів (6 разів ставав чемпіоном). Цьому ж клубу належить і антирекорд — 9 програних фіналів.

До літа 2000 року турнір проводився під егідою ФІБА і носив назву «Кубок європейських чемпіонів». У результаті фінансового конфлікту в сезоні 2000/2001 стартували два незалежних змагання — Супроліга ФІБА і Євроліга УЛЕБ. Надалі конфлікт не вщухав. ФІБА кілька разів змінювала назви турнірів, які самостійно проводила — Євроліга ФІБА, Кубок Європи і т. д. Євроліга УЛЕБ залишалася незмінною, престижнішою і комерційно успішною. Починаючи з сезону 2008/2009 ФІБА і УЛЕБ прийшли до угоди. Тепер основний турнір, як і раніше іменується Євроліга. Другий за рангом турнір (колишній Кубок УЛЕБ) — Єврокубок. Третій — Євровиклик.

24 лютого 2022 року розпочалось повномасштабне вторгнення Росії в Україну. 28 лютого Євроліга приймає рішення про виключення баскетбольних команд Росії з турніру.^[1]

Формат турніру

У регулярному сезоні 16 команд грають по два матчі між собою. Після цього, вісім найкращих команд проходять до плей-оф.

У плей-оф кожна команда має виграти три матчі для проходу далі. У випадку, якщо між командами рівність, додається п'ятий матч. Команда з вищою позицією за результатами регулярного сезону грає перший, другий та п'ятий (за потреби) матчі вдома.

Переможці плей-оф виходять до турніру Фінальної четвірки. Команди грають між собою один півфінальний матч у п'ятницю. У суботу проходять фінальний матч та матч за третє місце.

Фінальні матчі

Рік	Місце проведення	Переможець	Фіналіст	Рахунок
1958	Рига, СРСР Софія, Народна Республіка Болгарія	СКА (Рига)	Академік	86-81, 84-71
1959	Рига, СРСР Софія, Народна Республіка Болгарія	СКА (Рига)	Академік	79-58, 69-67
1960	Тбілісі, СРСР Рига, СРСР	СКА (Рига)	Динамо (Тбілісі)	61-57, 69-62
1961	Рига, СРСР Москва, СРСР	ЦСКА	СКА (Рига)	61-66, 67-62
1962	Женева, Швейцарія	Динамо (Тбілісі)	Реал	90-83
1963	Мадрид, Іспанія Москва, СРСР	ЦСКА	Реал	69-86, 91-74, 99-80
1964	Брно, Чехословацька Соціалістична Республіка Мадрид, Іспанія	Реал	Спартак (Брно)	99-110, 84-64
1965	Москва, СРСР Мадрид, Іспанська Держава	Реал	ЦСКА	88-81, 76-72
1966	Болонья, Італія	Мілан	Славія	77-72
1967	Мадрид, Іспанська Держава	Реал	Мілан	91-83
1968	Ліон, Франція	Реал	Спартак (Брно)	98-95
1969	Барселона, Іспанія	ЦСКА	Реал	103-99
1970	Сараєво, Соціалістична Федеративна Республіка Югославія	Варезе	ЦСКА	79-74
1971	Антверпен, Бельгія	ЦСКА	Варезе	67-53
1972	Тель-Авів, Ізраїль	Варезе	Югопластика	70-69
1973	Льєж, Бельгія	Варезе	ЦСКА	71-66
1974	Нант, Франція	Реал	Варезе	84-82
1975	Антверпен, Бельгія	Варезе	Реал	79-66
1976	Женева, Швейцарія	Варезе	Реал	81-74
1977	Белград, Соціалістична Федеративна Республіка Югославія	Маккабі	Варезе	78-77
1978	Мюнхен, ФРН	Реал	Варезе	75-67
1979	Гренобль, Франція	Босна	Варезе	96-93
1980	Західний Берлін	Реал	Маккабі	89-85
1981	Страсбург, Франція	Маккабі	Віртус (Болонья)	80-79
1982	Кельн, ФРН	Канту	Маккабі	86-80
1983	Гренобль, Франція	Канту	Мілан	69-68
1984	Женева, Швейцарія	Віртус (Рим)	Барселона	79-73
1985	Афіни, Греція	Цибона	Реал	87-78
1986	Будапешт, Угорська Народна Республіка	Цибона	Жальгіріс	94-82
1987	Лозанна, Швейцарія	Мілан	Маккабі	71-69
1988	Гент, Бельгія	Мілан	Маккабі	90-84
1989	Мюнхен, ФРН	Югопластика	Маккабі	75-69
1990	Сарагоса, Іспанія	Спліт	Барселона	72-67
1991	Париж, Франція	ПОП-84	Барселона	70-65
1992	Стамбул, Туреччина	Партизан	Хувентуд	71-70
1993	Афіни, Греція	Лімож	Бенеттон	59-55
1994	Тель-Авів, Ізраїль	Хувентуд	Олімпіакос	59-57
1995	Сарагоса, Іспанія	Реал	Олімпіакос	73-61
1996	Париж, Франція	Панатінаїкос	Барселона	77-76
1997	Рим, Італія	Олімпіакос	Барселона	73-58
1998	Барселона, Іспанія	Віртус (Болонья)	АЕК	58-44
1999	Мюнхен, Німеччина	Жальгіріс	Віртус (Болонья)	82-74
2000	Салоніки, Греція	Панатінаїкос	Маккабі	73-67
2001 ФІБА	Париж, Франція	Маккабі	Панатінаїкос	81-67
2001 УЛЄБ	Віторія-Гастейнс, Іспанія Болонья, Італія	Віртус (Болонья)	Таугрес	65-78, 94-73, 80-60 79-96, 82-74
2002	Болонья, Італія	Панатінаїкос	Віртус (Болонья)	93-89
2003	Барселона, Іспанія	Барселона	Бенеттон	76-65
2004	Тель-Авів, Ізраїль	Маккабі	Фортитудо	118-74
2005	Москва, Росія	Маккабі	Таугрес	90-78
2006	Прага, Чехія	ЦСКА	Маккабі	73-69
2007	Афіни, Греція	Панатінаїкос	ЦСКА	93-91
2008	Мадрид, Іспанія	ЦСКА	Маккабі	91-77
2009	Берлін, Німеччина	Панатінаїкос	ЦСКА	73-71
2010	Париж, Франція	Барселона	Олімпіакос	86-68
2011	Барселона, Іспанія	Панатінаїкос[2]	Маккабі	78-70
2012	Стамбул, Туреччина	Олімпіакос	ЦСКА	62-61
2013	Лондон, Велика Британія	Олімпіакос	Реал	100-88
2014	Мілан, Італія	Маккабі	Реал	98-86 (ОТ)
2015	Мадрид, Іспанія	Реал	Олімпіакос	78-59
2016	Берлін, Німеччина	ЦСКА	Фенербахче	101-96 (ОТ)
2017	Стамбул, Туреччина	Фенербахче	Олімпіакос	80-64
2018	Белград, Сербія	Реал	Фенербахче	85-80
2019	Віторія, Іспанія	ЦСКА	Анадолу Ефес	91-83
2020	скасовано через пандемію коронавірусу
2021	Кельн, Німеччина	Анадолу Ефес	Барселона	86-81
2022	Белград, Сербія	Анадолу Ефес	Реал	58-57
2023	Каунас, Литва	Реал	Олімпіакос	79-78
2024	Берлін, Німеччина	Панатінаїкос	Реал Мадрид	95-80

Переможці за клубами

Місце	Клуб	Титулів	Фіналіст	Переможні сезони
1.	Реал Мадрид	11	10	1963–64, 1964–65, 1966–67, 1967–68, 1973–74, 1977–78, 1979–80, 1994–95, 2014–15, 2017–18, 2022–23
2.	ЦСКА Москва	8	6	1960–61, 1962–63, 1968–69, 1970–71, 2005–06, 2007–08, 2015–16, 2018–19
3.	Панатінаїкос	7	1	1995–96, 1999–00, 2001–02, 2006–07, 2008–09, 2010–11, 2023–24
4.	Маккабі Тель-Авів	6	9	1976–77, 1980–81, 2000–01, 2003–04, 2004–05, 2013–14
5.	Варезе	5	5	1969–70, 1971–72, 1972–73, 1974–75, 1975–76
6.	Олімпіакос	3	6	1996–97, 2011–12, 2012–13
7.	Мілан	3	2	1965–66, 1986–87, 1987–88
8.	АСК Рига	3	1	1958, 1958–59, 1959–60
-	Спліт	3	1	1988–89, 1989–90, 1990–91
10.	Барселона	2	6	2002–03, 2009–10
11.	Віртус	2	3	1997–98, 2000–01
12.	Анадолу Ефес	2	1	2020–21, 2021–22
13.	Канту	2		1981–82, 1982–83
-	Цибона	2		1984–85, 1985–86
15.	Фенербахче	1	2	2016–17
16.	Динамо Тбілісі	1	1	1961–62
-	Хувентуд	1	1	1993–94
-	Жальгіріс	1	1	1998–99
19.	Босна	1		1978–79
-	Віртус	1		1983–84
-	Партизан	1		1991–92
-	Лімож	1		1992–93
23.	Академік		2
-	Спартак Брно		2
-	Бенеттон		2
-	Таугрес		2
27.	УСК		1
-	АЕК		1
-	Фортитудо Болонья		1

Примітки

1. Decisions by the ECA Shareholders Executive Board | Euroleague. Euroleague Basketball. Архів оригіналу за 28 лютого 2022. Процитовано 29 квітня 2022.
2. [Архівовано 11 травня 2011 у Wayback Machine.] Panathinaikos is the new European basketball champion, 8-05-2011, Катимеріні

Посилання

• Euroleague Official Web Page [Архівовано 28 квітня 2012 у WebCite]
• InterBasket Euroleague Basketball Forum
• TalkBasket Euroleague Basketball Forum
• Euroleague's Youtube Channel [Архівовано 20 жовтня 2013 у Wayback Machine.]