Кушнарьов Євген Петрович

Євге́н Петро́вич Кушнарьо́в (нар. 29 січня 1951(19510129), Харків, Українська РСР — пом. 17 січня 2007, Ізюм, Харківська область, Україна) — український політик, міський голова Харкова (1990-1996), Голова Адміністрації Президента України (1996—1998), голова Харківської обласної державної адміністрації (2000—2004), голова Харківської обласної ради (2004-2005). Був одним із лідерів Партії регіонів.

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Кушнарьов.

Кушнарьов Євген Петрович
Кушнарьов Євген Петрович Євген Кушнарьов у Верховній Раді (січень 2007)
Народний депутат України I скликання
1990 — 1994
1-й Міський голова Харкова
1990 — грудень 1996
Попередник	Степан Соколовський
Наступник	Михайло Пилипчук
3-й Глава Адміністрації Президента України
грудень 1996 — листопад 1998
Президент	Леонід Кучма
Попередник	Дмитро Табачник
Наступник	Микола Білоблоцький
Голова Харківської обласної державної адміністрації
27 жовтня 2000 — 18 грудня 2004[1]
Президент	Леонід Кучма
Попередник	Олег Дьомін
Наступник	Степан Масельський
Голова Харківської обласної ради
8 грудня 2004[2] — 27 січня 2005[3]
Президент	Леонід Кучма
Попередник	Олексій Колесник
Наступник	Олег Шаповалов
Народився	29 січня 1951(1951-01-29) Харків, Українська РСР
Помер	17 січня 2007(2007-01-17) (55 років) Ізюм, Харківська область, Україна
Похований	Міське кладовище № 2
Відомий як	економіст, політик
Країна	Україна
Освіта	Харківський інженерно-будівельний інститут
Alma mater	Харківський національний університет будівництва та архітектури
Науковий ступінь	кандидат економічних наук
Політична партія	Партія регіонів, КПРС, Народно-демократична партія і Нова демократія (Україна)
Батько	Петро Михайлович Кушнарьов (1924—1996)
Мати	Серафима Тимофіївна Лук'янчикова (1920—2000)
У шлюбі з	Валентина Вікторівна Кушнарьова (нар. 1949)
Діти	син Андрій (нар. 1975), дочка Тетяна (нар. 1975)
Релігія	православ'я
Нагороди	Орден Князя Ярослава Мудрого ІІІ ступеня Орден Князя Ярослава Мудрого IV ступеня Орден Князя Ярослава Мудрого V ступеня Кавалер ордена Почесного легіону Орден святого рівноапостольного великого князя Володимира I ступеня (РПЦ) Орден святого рівноапостольного великого князя Володимира II ступеня (РПЦ) Орден преподобного Нестора Літописця І ступеня
Підпис
Кушнарьов Євген Петрович на сайті Верховної Ради
Висловлювання у Вікіцитатах
Медіафайли у Вікісховищі

Життєпис

Могила батьків

У 1968 року вступив до Харківського інженерно-будівного інституту, який закінчив 1973 року, здобув кваліфікацію інженера-механіка.

З 1973: інженер-конструктор, механік, начальник ремонтно-механічного цеху, заступник начальника конструкторського відділу Харківського заводу залізобетонних конструкцій № 1.

З червня 1981 до квітня 1990 перебував на партійній роботі. У цей період працював інструктором, заступником завідувача відділу пропаганди та агітації Орджонікідзевського райкому партії Харкова, інструктором, заступником завідувача оргвідділу (з 1987), завідувачем відділу адмінорганів, завідувачем оргвідділу Харківського міськкому КПУ.

У 1989 став одним з ініціаторів створення Демократичної платформи КПРС та КПУ, співголова Харківського міського партклубу.

Березень 1990 — квітень 1994 — Народний депутат України 12 (1) скликання, Салтівський виборчий округ № 376, Харківської області. Брав безпосередню участь у розробці Конституції України, найважливіших законодавчих актів, проводив велику роботу з консолідації Верховної Ради України, зміцненню міжнародних зв'язків України.

Квітень 1990 — квітень 1998: голова Харківської міськради, з 1991: голова Харківського міськвиконкому. Був фундатором становлення і розвитку місцевого самоврядування в Україні, обирався президентом Асоціації міст України у 1994—1997 рр. Академік Академії муніципального управління.

У 1994 заснував Харківський Фонд підтримки молодих обдарувань.

У 1995 очолив Народно-демократичне об'єднання «Нова Україна», а в 1996 став одним із засновників Народно-демократичної партії (заступником, а згодом першим заступником голови партії).

Грудень 1996 — листопад 1998 — Глава Адміністрації Президента України. Перебуваючи на цій посаді, був головою Комісії з державних нагород України (з лютого 1997), головою наглядової ради Президентського оркестру (з червня до листопада 1998), заступником голови Державної комісії з проведення в Україні адміністративної реформи, членом Ради національної безпеки і оборони України (з серпня 1997).

З березня 1997 по лютий 1999 — голова Національної ради з питань молодіжної політики.

Листопад 1998 — жовтень 2000 — перший заступник голови Народно-демократичної партії. На президентських виборах 1999 — координатор блоку політичних партій «Наш вибір — Леонід Кучма!».

У жовтні 2000 повертається до Харкова, де до грудня 2004 очолює Харківську облдержадміністрацію.

На президентських виборах 2004 активно підтримував Віктора Януковича, зокрема брав участь у Сєвєродонецькому з'їзді депутатів всіх рівнів^[4], що пізніше дало привід для звинувачення учасників сєвєродонецького з'їзду у сепаратистських закликах^[5].

У березні 2006 обраний народним депутатом України 5 скликання від Партії регіонів, № 11 в списку, а також керівник передвиборчого штабу Партії Регіонів. Невдовзі став заступником голови фракції ПРУ в Верховній Раді.

Смерть

16 січня 2007 під час повернення з полювання зазнав вогнепального поранення черевної порожнини, яке стало для Кушнарьова смертельним. Помер 17 січня 2007 в районній лікарні м. Ізюм Харківської області. За непідтвердженими даними, смертельне поранення Кушнарьову завдав один з його друзів — заступник директора харківського заводу «Точприбор» Дмитро Завальний^[6]. За однією із версій до вбивства Кушнарьова міг бути причетний Віктор Янукович^[7].

Увічнення пам'яті

17 січня 2008 у Харкові відкрита меморіальна дошка до річниці загибелі Євгена Петровича на будинку міськвиконкому. Пам'ятник Є. Кушнарьову 25 жовтня встановили на його могилі в Харкові. В результаті конкурсу, оголошеного родиною Євгена Петровича, був обраний ескіз скульптора Олександра Рідного. Відповідно до ескізу, Є. Кушнарьов буде зображений у повний зріст. В основу монумента покладена його фотографія, що розміщена на обкладинці книги «Сто кроків Харківською землею», — на ній він іде через поле, закинувши за спину піджак. За фігурою Є. Кушнарьова буде гранітна стела^[8].

Харківський телеканал «Р1» створив до дня народження Є. П. Кушнарьова в 2010 фільм про його життя під назвою «Євгеній Кушнарьов: післямова»^[9].

Нагороди

• Орден князя Ярослава Мудрого V (листопад 1998)^[10], IV (листопад 2002)^[11], III ст. (серпень 2004)^[12].
• Орден Почесного легіону (1997, Франція)^[13].
• Почесний громадянин Харківської області (2007)^[14]

Творчість

• «Вибори та вили» (2007, посмертне видання) (рос.)
• «Кінь рудий. Нотатки контрреволюціонера» [Архівовано 20 березня 2009 у Wayback Machine.] (2005) (рос.)
• «Сто кроків Харківською землею» (2004)

Наукові видання

• Стратегія соціально-економічного розвитку Харківської області на період до 2011 року (повний виклад): Монографія. / Під ред. Кушнарьова Є. П. Х., 2004.
• Рівень і якість життя населення: Монографія. / Під ред. Кушнарьова Є. П. Х., 2004.

Цікаві факти

Євген Кушнарьов став найвеличнішим харків'янином за дослідженням компанії «Research & Branding Group» по замовленню газети «Сегодня». За Кушнарьова проголосували 11 % опитаних мешканців Харкова у 2008 році.^[15][16]

Примітки

1. Степан Масельский стал самым молодым украинским губернатором (рос.). МедиаПорт. 18 грудня 2004. Архів оригіналу за 19 грудня 2014. Процитовано 4 січня 2013.
2. Евгений Кушнарев избран главой Харьковского облсовета (рос.). Медиа-группа «Объектив». 8 грудня 2004. Архів оригіналу за 15 липня 2014. Процитовано 4 січня 2013.
3. Кушнарев — отныне не глава областного совета. Медиа-группа «Объектив». 27 січня 2005. Архів оригіналу за 20 липня 2014. Процитовано 4 січня 2013.
4. Цитата по публікації «Камо грядещи?» [Архівовано 19 листопада 2005 у Wayback Machine.]
5. Див. також публікацію «Кушнарев усвоил главный урок „оранжевой“ революции» [Архівовано 29 вересня 2007 у Wayback Machine.]
6. За інформацією інтернет-видання «купол» [Архівовано 12 березня 2007 у Wayback Machine.]
7. Цензор.НЕТ. "Кушнарьов за рік-два міг вийти на пряме протистояння з Януковичем. У всіх учасників трагічного полювання справи відразу пішли вгору", - білі плями вбивства 10-річної давності. ВИДЕО. Цензор.НЕТ (укр.). Архів оригіналу за 26 січня 2020. Процитовано 26 січня 2020.
8. Памятник Е. Кушнареву 25 октября установят на его могиле в Харькове^{[недоступне посилання з липня 2019]}
9. Харківський телеканал «Р1» створив фільм про життя Є. Кушнарьова [Архівовано 16 березня 2012 у Wayback Machine.] (рос.)
10. Указ Президента України від 18 листопада 1998 року № 1277/98 «Про нагородження відзнакою Президента України "Орден князя Ярослава Мудрого"»
11. Указ Президента України від 13 листопада 2002 року № 1017/2002 «Про нагородження орденом князя Ярослава Мудрого»
12. Указ Президента України від 19 серпня 2004 року № 932/2004 «Про нагородження Є. Кушнарьова орденом князя Ярослава Мудрого»
13. Кушнарьов Євген Петрович // Почесні члени Харківського університету. Біографічний довідник (укр.) / кол. авт. ; гол. ред. В. С. Бакіров, відпов. секретар І. К. Журавльова ; заст. гол. ред. С. І. Посохов ; ред. І. О. Гірка, І. І. Залюбовський, В. І. Кадєєв, В. В. Александров[uk], Ю. В. Холін[uk]. — Х.: ХНУ імені В. Н. Каразіна, 2015. — С. 161—162. — 356 с. — ISBN 978-966-285-168-7.
14. Почесні громадяни Харківської області (2006-2020). WEB-проєкт Харківської обласної універсальної наукової бібліотеки. Архів оригіналу за 28 червня 2020. Процитовано 07.09.2021. (укр.)
15. «Великие харьковчане». Опрос от «Сегодня». Архів оригіналу за 9 березня 2012. Процитовано 14 липня 2008.
16. Е.Кушнарев стал самым великим харьковчанином — опрос. Архів оригіналу за 17 липня 2008. Процитовано 14 липня 2008.

Джерела

• Є. Кушнарьов на «Відритій Україні» [Архівовано 22 січня 2005 у Wayback Machine.]
• Є. Кушнарьов на сайті ВРУ
• Кушнарьов загинув біля фатальної садиби і став сьомою жертвою
• Олексій Редченко. Чи знайде Затулін нового «друга»? [Архівовано 19 липня 2013 у Wayback Machine.]

Попередник:	Міський голова Харкова 1990—1998	Наступник:
Соколовський Степан Миколайович, голова міського виконавчого комітету ради народних депутатів (1986—1990)		Пилипчук Михайло Дмитрович (1998—2002)

Попередник:	Голова Харківської обласної ради 8 грудня 2004 — 27 січня 2005	Наступник:
Колєснік Олексій Миколайович (6 квітня 2002 — 8 грудня 2004)		Шаповалов Олег Володимирович (15 лютого 2005 — 28 квітня 2006)

Попередник:	Голова Харківської обласної державної адміністрації 2000–2004	Наступник:
Дьомін Олег Олексійович (1996–2000)		Масельський Степан Іванович (2004–2005)