Транс (англ. Trance) — напрямок електронної музики, що з'явився в 1990-х роках у Німеччині.
Загальна характеристика
Зазвичай характеризується темпом між 130 і 150 bpm, наявністю повторюваних мелодійних виразів та музичною формою, яка наростає та спадає протягом музичного твору. Транс — це комбінація низки напрямків електронної музики: ембієнту, техно і хаузу. Іноді застосовується вокал. Транс отримав назву через повторювані з деякими трансформаціями пульсуючі мелодичні структури, які, очевидно, мають ввести слухача у стан трансу. Оскільки сучасний процес написання трансу часто пов'язаний з електронними пристроями звукозапису, його можна віднести до електронної музики.
Історія
Перші пісні в цьому стилі з'явились як похідні від acid, техно і рейву[7], хоча гіпнотичний транс-музики вже зустрічався і раніше в роботах Джорджо Мородера і Жана-Мішель Жарра ще наприкінці 1970-х років. Великий вплив на майбутню форму наклала пісня «The KLF — What Time Is Love», а також різновиди музики техно і хауз[8] і також поп-музики, чіл-ауту, хардкору, і навіть класичної музики.[9]
Одним з перших всесвітньо популярних трансових треків роботи були: вік групи Age of Love авторства Dance 2 Trance.[10] Цей трек послужив основою стилю для трансу. Згодом транс переживе бурхливий розвиток. Ранній транс справив значний вплив на acid, де панували Art of Trance, Emmanuel Top, Hardfloor та Union Jack.[11]
Звук нині відомого трансу сформовано значною мірою завдяки Полу ван Дайку (зокрема, його «For An Angel» з дебютного альбому) і Роберту Майлзу («Children» з дебютного альбому «Dreamland»). Обидві пісні вважаються одними з найкращих представників жанру, а «Children» посіли вершини багатьох хіт-парадах і навіть досі їх можна почути на радіо у вигляді реміксів або оригіналу. Багато з пізніших робіт наслідувати стиль треку, формуючи остаточну стилістику трансу.[11]
Транс увійшов в мейнстрім танцювальної музики наприкінці 1990-х.[7]
В 2010-х транс досі вважається одним з трьох найпопулярніших стилів електронної танцювальної музики поряд з хаузом і техно. На його основі створено і споріднені жанри: прогресив, goa і психоделік.[12] Від техно транс відрізняє активніше використання синтезаторів і більший акцент на мелодії.[13]
Особливості стилю
Транс — мелодійний і досить вільний стиль музики, на формування і розвиток якого справили найбільшого впливу такі напрямки музики, як індастріал (new wave), електронне техно-диско з Детройта та психоделічна музика сімдесятих.[14]
Трансова музика пишеться в розмірі 4/4[4] в темпі від 125 до 150 BPM,[4][15]. Бас-бочка зазвичай звучить на кожну долю (downbeat), а відкритий хай-хет на вісімку між долями (upbeat).[4]. До цього додаютьтся додаткові ударні, і в останні роки великі кульмінаційній зоні часто передують швидкі послідовносі ударів малого барабану з поступовим підсиленням гучності і високих частот під кінець такту (т.зв. snare rolls)".[4]
Швидкі арпеджіо, нерідко в мінорі, також є рисою трансу. Трансові композиції зазвичай мають центральний мотив "(hook)", або мелодію, яка проходить майже через всю пісню, повторюючись з інтервалами від 2 до 32 тактів, на додаток до гармонії і мотивів.[4] Окремі інструментальні партії додаються або відключаються кожні 4, 8, 16, або 32 такти.[4]
У розділі перед брейкдауном провідний мотив часто вводиться в скороченій або спрощеній формі, щоб дати глядачам «смакувати» те, що вони почують після брейкдауну.[4] Заключна кульмінація повторює першу із повторенням головної теми.[4]
Як і у випадку з багатьма треками танцювальної музики, трансові композиції зазвичай складаються з більш прозорих по офактурі вступів ("mix-ins") та аутро ("mix-outs") щоб надати можливість діджею зробити плавний перехід від одного треку до іншого.[16][4]
Різновиди
Різновидами трансової музики є ейсид-транс, хард-транс, гоа-транс, психоделічний транс, прогресивний транс,[17] і апліфтінг-транс.[17] Апліфтінг-транс, відомий в англомовних країнах також як "гімнічний" або "епічний,[17][18] зазнав впливу класичної музики[17] і в 2000-х роках розвивався у творчості Ferry Corsten, Armin Van Buuren, Tiësto, Push, Rank 1, а в творчості Sound Apparel, Andy Blueman та інших поєднувався з оркестровими звучаннями. Близьким до апліфтінг-трансу є євроданс, що стало загальним терміном для широкого спектру комерціалізованої європейської танцювальної музики, і багато в чому продовжує новаторський підхід німецького продюсеру ATB у синглі "9 PM (Till I Come)". Деякі течії трансу перетинаються з іншими напрямами електронної музики. Наприклад, тех-транс є поєднанням трансу і техно, а вокальний транс "поєднує прогресивні елементи транс] з поп-музикою".[17] Дрім-транс зародився в середині 1990-х у творчості Роберта Майлза, автора треку Children (1996).
Прогресивний транс за визначенням AllMusic : "призвів безпосередньо до більш комерційного, орієнтованого на хіт-паради звуку, до того транс ніколи не втішався найвищими позиціями чартів. Орієнтуючись на плавніший звук євродансу або хаусу (що зрідка більше нагадує Jean-Michel Jarre than Basement Jaxx), прогресивний транс завоював популярність на танцполах Європи на зламі століть. Критики висміювали його за передбачувані брейкдауни і відсутність навичок біт-мікшування, але прогресивний транс був засвоєний найгарячішими діджеями."[19]
Відомі виконавці
- Above and Beyond
- Армін ван Бюрен
- Azotti
- ATB
- Пол ван Дайк
- Юен Добсон
- Сандер ван Дорн
- Менно де Йонг
- Джон О'Каллаган
- Феррі Корстен
- Крістофер Лоуренс
- Myon & Shane 54
- Ronski Speed
- 4 Strings
- Шон Тайс
- Tiësto
- Маркус Шульц
- W&W
Посилання
Wikiwand in your browser!
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
