Колібрі велетенський

Колібрі велетенський^[2] (Patagona gigas) — вид серпокрильцеподібних птахів родини колібрієвих (Trochilidae). Мешкає в Андах^[3][4]. Це єдиний представник монотипового роду Велетенський колібрі (Patagona). Генетичні дослідження показали, що цей рід належить до окремої клади Patagonini. Імовірно, предки велетенського колібрі намагалися розвиватися в напрямку гігантизму, однак їм не вдалося диверсифікуватися, через що наразі ця клада представлена лише одним видом. За результатами низки молекулярно-філогенетичних досліджень рід Patagona був виділений у окрему підродину Patagoninae^[5][6][7].

? Колібрі велетенський
Велетенський колібрі (Чилі)
Охоронний статус
Найменший ризик  (МСОП 3.1)[1]
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota) Царство: Тварини (Animalia) Тип: Хордові (Chordata) Клас: Птахи (Aves) Ряд: Серпокрильцеподібні (Apodiformes) Родина: Колібрієві (Trochilidae) Підродина: Patagoninae Bonaparte, 1853 Рід: Велетенський колібрі (Patagona) G.R. Gray, 1840 Вид: Колібрі велетенський
Біноміальна назва
Patagona gigas (Vieillot, 1824)
Ареал виду     Проживання впродовж року     Гніздування
Підвиди
(Див. текст)
Синоніми
Trochilus gigas Vieillot, 1824
Посилання
Вікісховище: Patagona gigas Віківиди: Patagona gigas EOL: 45512385 ITIS: 555217 МСОП: 22687785 NCBI: 304667

Опис

Велетенський колібрі (Куско, Перу)

Велетенський колібрі (Перу)

Велетенський колібрі

Велетенський колібрі на кактусі (Перу)

Велетенський колібрі є найбільшим представником родини колібрієвих, його довжина становить 20-23 см, розмах крил 21,5 см, а вага 8-24 г^[8][9]. Він має довгий, прямий дзьоб, дуже довгі крила (їх довжина становить 14 см, в згорнутому стані їх кінчики досянають кінчика хвоста) і відносно довгий, дещо роздвоєний хвіст^[10]. Лапи покриті пір'ям до пальців, ступні великі, міцні, навколо очей світлі кільця. Велетенський колібрі має тьмяне забарвлення, порівняно з іншими колібрі. У представників номінативного підвиду верхня частина тіла зеленувато-коричнева, надхвістя білувате, нижні покривні пера хвоста білі, крила коричневі, нижня частина тіла рудувато-коричнева. У представників підвиду P. g. peruviana забарвлення більш охристе, на підборідді і горлі у них біла пляма. Виду не притаманний статевий диморфізм^[11][12]. У молодих птахів збоку на верхній частині дзьоба є невеликі рифлені виступи^[13].

Через свої великі розміри велетенські колібрі машуть крилами значно повільніше, ніж інші колібрієві (10-15 раз в секунду) і своїм польотом нагадуть кажанів. Довгі крила дозволяють велетенським колібрі ширяти, що недоступно для інших представників родини^[14]. Голос велетенського колібрі — характерний гучний, різкий, свистячий "чіп"^[15].

Підвиди

Виділяють два підвиди:^[16]

• P. g. peruviana Boucard, 1893 — Анди на південному заході Колумбії (Нариньйо), в Еквадорі, Перу, Болівії, північному Чилі (Аріка, Тарапака) і північно-західній Аргентині (на південь до північної Катамарки і Тукумана);
• P. g. gigas (Vieillot, 1824) — центральне Чилі (від Атаками до Консепсьйона і Вальдівії, іноді до Айсена) і захід центральної Аргентини (на південь до Мендоси). Південні популяції взимку мігрують до північно-західної Аргентини.

Поширення і екологія

Велетенські колібрі мешкають в Колумбії, Еквадорі, Перу, Болівії, Чилі і Аргентині. Вони живуть у високогірних чагарникових заростях та на високогірних луках пуна, трапляються в садах і поблизу людських поселень^[17]. Зустрічаються на висоті до 4600 м над рівнем моря. Взимку частина популяцій мігрує в долини або на північ^[18].

Поведінка

Велетенські колібрі живляться переважно нектаром квітів, зокрема з роду Пуйя (Puya), а також кактусів Oreocereus celsianus, Echinopsis atacamensis і шавлії Salvia haenkei^[19][20]. Вони можуть зависати над квітками, як і інші колібрі, однак частіше сідають на рослину і живляться, сидячи на квітці. Велетенські колібрі є важливими запилювачами деяких видів рослин, зокрема, Puya chilensis^[21]. Ці птахи, як і інші колібрієві, вимагають багато енергії для підтримання свого метаболізму (приблизно 4,3 калорії в годину), яку вони забезпечують, живлячись нектаром якнайбільшої кількості рослин. Поряд з недостачею кисню в горах, а також з розрідженим повітрям, що створює невелику підіймальну силу, це означає, що велетенські колібрі, імовірно, мають розміри, близькі до максимально можливих для колібрі^[22][23].

Дієта на основі нетару містить мало білків і різноманітних мінералів, тому велетенські колібрі час від часу живляться комахами. Крім того, самиці гіганського колібрі після сезону розмноження ковтають пісок, ґрунт або золу, щоб відновити кальцій, втрачений під час відкладання яєць^[24].

Як і у інших представників родини, самці велетенського колібрі не беруть участі у вирощуванні потомства^[25]. Самиці будують гніздо і відкладають 2 яйця^[26]. Гніздо відносно невелике, чашоподібне, розміщується на гілці дерева або чагарника, часто поблизу води. Велетенські колібрієві захищають свою територію і нападають на колібрі-порушників^[27].

Примітки

1. BirdLife International (2016). Patagona gigas: інформація на сайті МСОП (версія 2021.3) (англ.) 24 липня 2022
2. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
3. Fjeldsa, Jon; Krabbe, Niels (1990). Birds of the High Andes. Zoological Museum, University of Copenhagen, Denmark. с. 876.
4. Healy, Susan; Hurly, T. Andrew (June 2006). Hummingbirds. Current Biology. 16 (11): R392—R393. doi:10.1016/j.cub.2006.05.015. PMID 16753546.
5. McGuire, J. A.; Witt, Christopher C.; Altshuler, Douglas L.; Remsen Jr, J. V. (2007). Phylogenetic Systematics and Biogeography of Hummingbirds: Bayesian and Maximum Likelihood Analyses of Partitioned Data and Selection of an Appropriate Partitioning Strategy. Systematic Biology. 56 (5): 837—856. doi:10.1080/10635150701656360. PMID 17934998.
6. McGuire, Jimmy A.; Witt, Christopher C.; Remsen, J. V.; Dudley, R.; Altshuler, Douglas L. (5 серпня 2008). A higher-level taxonomy for hummingbirds. Journal of Ornithology. 150 (1): 155—165. doi:10.1007/s10336-008-0330-x.
7. McGuire, J.; Witt, C.; Remsen, J.V.; Corl, A.; Rabosky, D.; Altshuler, D.; Dudley, R. (2014). Molecular phylogenetics and the diversification of hummingbirds. Current Biology. 24 (8): 910—916. doi:10.1016/j.cub.2014.03.016.
8. Lasiewski, Robert C.; Weathers, Wesley W.; Bernstein, Marvin H. (December 1967). Physiological responses of the giant hummingbird, Patagona gigas. Comparative Biochemistry and Physiology. 23 (3): 797—813. doi:10.1016/0010-406X(67)90342-8. PMID 6079418.
9. Fernández, María José; Dudley, Robert; Bozinovic, Francisco (May 2011). Comparative Energetics of the Giant Hummingbird. Physiological and Biochemical Zoology. 84 (3): 333—340. doi:10.1086/660084. PMID 21527824. S2CID 31616893.
10. Clark, Christopher J. (January 2010). The Evolution of Tail Shape in Hummingbirds. The Auk. 127 (1): 44—56. doi:10.1525/auk.2009.09073. S2CID 86540202.
11. Osés, C. S. (August 2003). Taxonomy, Phylogeny, and Biogeography of the Andean Hummingbird Genera Coeligena LESSON, 1832; Pterophanes GOULD, 1849; Ensifera LESSON 1843; and Patagona GRAY, 1840 (Aves: Trochiliformes) (вид. 1st). Bonn, Germany: Bonn University. Процитовано 18 квітня 2015.
12. Von Wehrden, H. (2008). The Giant Hummingbird (Patagona gigas) in the Mountains of Central Argentina and a Climatic Envelope Model for its Distribution. Wilson Journal of Ornithology. 120 (3): 648—651. doi:10.1676/07-111.1.
13. Oritz-Crespo, F. I. (1972). A New Method to Separate Immature and Adult Hummingbirds. The Auk. 89 (4): 851—857. doi:10.2307/4084114. JSTOR 4084114.
14. Templin, R.J. (August 2000). The spectrum of animal flight: insects to pterosaurs. Progress in Aerospace Sciences. 36 (5–6): 393—436. doi:10.1016/S0376-0421(00)00007-5.
15. Ricardo, R. (2010). Multi-ethnic Bird Guide of the Subantarctic Forests of South America (вид. 2nd). University of North Texas Press. с. 171—173.
16. Gill, Frank; Donsker, David (ред.). Hummingbirds. World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Процитовано 24 липня 2022.
17. Villegas, Mariana; Garitano-Zavala, Álvaro (21 квітня 2010). Bird community responses to different urban conditions in La Paz, Bolivia. Urban Ecosystems. 13 (3): 375—391. doi:10.1007/s11252-010-0126-7. S2CID 41342225.
18. Herzog, Sebastian K.; Rodrigo, Soria A.; Matthysen, Erik (2003). Seasonal Variation in Avian Community Composition in a High-Andean Polylepis (Rosaceae)Forest Fragment. The Wilson Bulletin. 115 (4): 438—447. doi:10.1676/03-048. S2CID 85640049.
19. Larrea-Alcázar, Daniel M.; López, Ramiro P. (7 липня 2011). Pollination biology of Oreocereus celsianus (Cactaceae), a columnar cactus inhabiting the high subtropical Andes. Plant Systematics and Evolution. 295 (1–4): 129—137. doi:10.1007/s00606-011-0485-4. S2CID 25701100.
20. Wester, P.; Claßen-Bockhoff, R. (30 січня 2006). Hummingbird pollination in Salvia haenkei (Lamiaceae) lacking the typical lever mechanism. Plant Systematics and Evolution. 257 (3–4): 133—146. doi:10.1007/s00606-005-0366-9. S2CID 1095801.
21. González-Gómez, P. L.; Valdivia, C. E. (2005). Direct and Indirect Effects of Nectar Robbing on the Pollinating Behavior of Patagona gigas (Trochilidae). Biotropica. 37 (4): 693—696. doi:10.1111/j.1744-7429.2005.00088.x.
22. Hainsworth, F. R.; Wolf, L. L. (1972). Power for Hovering Flight in Relation to Body Size in Hummingbirds. The American Naturalist. 106 (951): 589—596. doi:10.1086/282799. S2CID 84151001.
23. Altshuler, D. L.; Dudley, R. (2006). The Physiology and Biomechanics of Avian Flight at High Altitude. Integrative and Comparative Biology. 46 (1): 62—71. doi:10.1093/icb/icj008. PMID 21672723.
24. Estades, C. F.; Vukasovic, M. A.; Tomasevic, J. A. (2008). Giant Hummingbirds (Patagona gigas) Ingest Calcium-rich Minerals. Wilson Journal of Ornithology. 120 (3): 651—653. doi:10.1676/07-054.1. S2CID 86241862.
25. Vleck, C. M. (1981). Hummingbird Incubation: Female Attentiveness and Egg Temperature. Oecologia. 51 (2): 199—205. doi:10.1007/bf00540601. PMID 28310082. S2CID 25220383.
26. Fierro-Calderón, K.; Martin, T. E. (2007). Reproductive Biology of the Violet-Chested Hummingbird in Venezuela and Comparisons with Other Tropical and Temperate Hummingbirds. The Condor. 109 (3): 680—685. doi:10.1650/8305.1. S2CID 6748956.
27. SCHLUMPBERGER, BORIS O.; BADANO, ERNESTO I. (December 2005). Diversity of Floral Visitors to Echinopsis Atacamensis Subsp. Pasacana (Cactaceae). Haseltonia. 11: 18—26. doi:10.2985/1070-0048(2005)11[18:DOFVTE]2.0.CO;2.