Jure matris

Jure matris — латинська фраза, що означає "по праву своєї матері".

Часто зустрічається в законі спадкування, коли шляхетний титул чи інше право переходить від матері до сина. Він також використовується в умовах монархії у випадках, коли жінка має власний титул, й передає його у спадок своєму сину.

В Середні віки у багатьох країнах було прийнято, що чоловік титулованої жінки здійснював владу від її імені (право Jure uxoris), а іноді після його смерті, їх син та спадкоємець мав такі самі привілеї ще за її життя.

Термін, як і саме поняття спільного правління матері і сина, відійшов в історію у кінці Середньовіччя.

Приклади Jure matris

• Болдуїн III, король Єрусалиму був королем Єрусалиму з 1143 по 1153 рік по праву Jure matris разом з матір'ю королевою Мелісендою.
• Річард Левине Серце та його брат Джон І були Jure matris герцогами Аквітанії з 1189 по 1199 та з 1199 по 1204 роки відповідно, через їх матір Елеонору, яка була герцогинею Аквітанською свого права (Suo jure).
• Карл V Габсбург, Священний Римський імператор, був королем Кастилії по праву матері Іванни І з 1516 по 1555 рік.
• Йосип II, Священний Римський імператор, був ерцгерцогом Австрії з 1765 по 1780 рік по праву своєї матері Марії Терезії.

Див. також

• Jure uxoris
• Suo jure

Джерела

• H.C. Black, Black's Law Dictionary, rev. 4th ed. 1968, citing Blackstone's Commentaries, vol. 3, p. 210.
• Bernard Hamilton, Women in the Crusader States: Medieval Women, Oxford, Ecclesiastical History Society, 1978, ISBN 0-631-19260-3.