381-мм (15-дюймова) корабельна артилерійська система марки BL 15 inch Mk I (англ. BL 15 inch Mk I) — британська важка корабельна гармата періоду Першої та Другої світових війн. Артилерійська система QF Mark IX & XII була основним корабельним озброєнням основних важких бойових кораблів британських військово-морських сил.
| 381-мм корабельна артилерійська установка BL 15 inch Mk I BL 15 inch Mk I | |
|---|---|
 Корабельна артилерія веде вогонь з 381-мм гармат головного калібру BL Mk I лінійного корабля HMS «Веліант». Операція MB.8. Середземне море. Листопад 1940 | |
| Тип | Корабельна гармата |
| Походження |  Велика Британія |
| Історія використання | |
| На озброєнні | 1915–1959 |
| Оператори |  Королівський ВМФ Великої Британії |
| Війни | Перша світова війна Друга світова війна Холодна війна |
| Історія виробництва | |
| Розробник | Elswick Ordnance Company Armstrong Whitworth William Beardmore & Company Coventry Ordnance Works Royal Gun Factory Vickers, Son and Maxim |
| Розроблено | 1912 |
| Виготовлення | 1912–1918 |
| Виготовлена кількість | 186 |
| Характеристики | |
| Вага | 10 1605 кг |
| Довжина | 16 520 мм |
| Снаряд | бронебійний, напівбронебійний, фугасний, шрапнель |
| Вага снаряду | 879 кг |
| Калібр | 381 мм (15 дюймів) |
| Стволи | 502.3 дм3 |
| Відбій | 1,2 м |
| Лафет | картузний, механізований |
| Підвищення | −5° до +20° |
| Траверс | −150° / +150° |
| Темп вогню | 2 постр./хв. |
| Дульна швидкість | 749 м/с |
| Дальність вогню | |
| Максимальна | 33 км |
381-мм корабельна гармата BL 15 inch Mk I у Вікісховищі | |
Розроблена в 1912 році 15-дюймова корабельна гармата Mk.I була найпоширенішою і, можливо, найефективнішою великокаліберною гарматою британського флоту. Вона встановлювалася на лінійні кораблі та монітори, що служили з 1915 по 1959 і була основною артилерійською системою Королівського флоту під час обох Світових воєн. Бойовий шлях 381-мм гармат почався в 1915 році під час Дарданельської операції, в якій брав участь щойно збудований лінкор «Куїн Елізабет». Потім була Ютландська морська битва, рекордне влучення лінкору «Уорспайт» по «Джуліо Чезаре» з відстані 24 кілометра в бою у Калабрії, потоплення трьох італійських крейсерів біля мису Матапан і багато інших битв. Останній постріл по противнику був зроблений через 30 років, в 1945-му році, коли все той же «Куїн Елізабет» обстрілював японські укріплення на Андаманських островах.
Конструкція гармати і виробництво
Конструкція гармати розроблялася на основі вдалої 13.5"/45 гармати (створеної для озброєння наддредноутів типу «Оріон»). «Дредноутна гонка», що тривала перед Першою світовою війною між флотами основних морських держав світу, дуже швидко підвищувала вимоги до тактико-технічних характеристик кораблів і розробники 381-мм гармати пішли на дуже ризикований крок, до мінімуму скоротивши програму випробувань перед запуском у виробництво. Ризик виправдався: лінійні кораблі типу «Куїн Елізабет» встигли до Ютландської битви, а їх безпосередні противники, німецькі лінкори типу «Баден» — «запізнилися».
Ствол гармати мав традиційну для британських гармат початку XX століття «дротяну» конструкцію: між внутрішньою (труба «A») і зовнішньої (труба «B») несучими трубами гармати навивати шар сталевого дроту для збільшення міцності ствола на розрив. Гармата оснащувалася затвором поршневого типу. Довжина ствола гармати дорівнювала 630 дюймам (16 метрів — 42 калібри), довжина нарізної частини ствола: 516 дюймів (13,1 м). Ресурс ствола становив приблизно 335 пострілів бронебійним снарядом на повному заряді. Гармата була лейнірованою, у зношеної гармати в заводських умовах замінювалася внутрішня частина труби «А». Цікавий факт — гармата вважалася повністю «розстріляною», якщо її калібр на початку нарізки ствола збільшувався на 0,74 дюйма (1,9 см).
З 1912 по 1918 рік було виготовлене 186 15-дюймових стволів[1]. Виробництво велося відразу на декількох заводах:
- Elswick Ordnance Company, Елсвік, Ньюкасл-апон-Тайн: 34 од.;
- Armstrong Whitworth, Манчестер: 12 од.;
- William Beardmore & Company, Глазго: 37 од.;
- Coventry Ordnance Works, Ковентрі: 19 од.;
- Royal Gun Factory, Вулвідж: 33 од.;
- Vickers, Son and Maxim, Шеффілд: 49 од.;
При ремонті бойових кораблів зношені стволи знімалися і відразу замінялися на нові, що зберігалися в арсеналах. А зняті гарматні стволи відправляли на ремонт і далі на зберігання. Тому гарматний ствол за півстоліття служби, як правило, опинявся на кількох кораблях. Для прикладу: як відомо, гарматні башти останнього британського лінкора HMS «Вангард» були взяті з переобладнаних в авіаносці лінійних крейсерів HMS «Корейджес» і HMS «Глоріос», але з восьми гармат головного калібру тільки один початок свою службу на цих кораблях, тим більш, його «попереднім місцем служби» був лінкор «Уорспайт».
Використання гармат
Список кораблів
Гармати BL 15 inch Mk I використовувалися на декількох типах британських військових кораблів аж до HMS «Вангард», останнього побудованого лінійного корабля Великої Британії.
Кораблі, озброєні 15-ти дюймовими гарматами Mark I:
- Лінійні кораблі типу «Куїн Елізабет» — 5 кораблів з 8 гарматами кожен
- Лінійні кораблі типу «Рівендж» — 5 кораблів з 8 гарматами кожен
- Лінійні крейсери типу «Рінаун» — 2 кораблі з 6 гарматами кожен
- Лінійний крейсер HMS «Худ» — 8 гармат
- Лінійні крейсери типу «Глоріос» — 2 кораблі з 4 гарматами кожен
- Монітори типу «Еребус» — 2 кораблі з 2 гарматами кожен
- Монітори типу «Маршал Ней» — 2 кораблі з 2 гарматами кожен
- Монітори типу «Робертс» — 2 кораблі з 2 гарматами кожен
- Лінійний корабель HMS «Вангард» — 8 гармат (у баштах, що призначалися для лінійних крейсерів HMS «Корейджес» і HMS «Глоріос»)
Берегові батареї
- Дві гармати BL 15 inch Mk I («Клем» і «Джейн») були встановлені поблизу Венстоун Фарм у графстві Кент в 1940-х роках.
- П'ять гармат були встановлені в Сінгапурі на батареях берегової артилерії «Джохор» і «Буона Віста» в 1930-х роках.
- Наприкінці 1920-х Іспанія придбала чотири гармати в одногарматних баштових пристосуваннях, які мали охороняти Картахену. Вони, й зараз перебувають на місці і відкриті для публіки.
Боєприпаси
Артилерійський снаряд на гармату 
Британський напівбронебійний снаряд Mk XXII BNT 
Ствол 381-мм гармати в розрізі 
Анімаційне зображення принципу дії 381-мм гармати BL 15 inch Mk I
Див. також
Посилання
- Information at Naval Weapons website [Архівовано 7 квітня 2013 у WebCite]
- HMS Vanguard site [Архівовано 16 липня 2011 у Wayback Machine.]
- The IWM guns
- Images from the Vickers Photographic Archives
- Britain 15"/42 (38.1 cm) Mark I [Архівовано 7 квітня 2013 у WebCite]
- BL 15 inch Mk I naval gun [Архівовано 21 серпня 2014 у Wayback Machine.]
- 381-мм орудие Mk I [Архівовано 18 квітня 2021 у Wayback Machine.]
Відео
Література
- Buxton, Ian Lyon (1978). Big Gun Monitors. Tynemouth: World Ship Society. ISBN 0-905617-06-1.
- Campbell, John (1985). Naval Weapons of World War II. Annapolis, Maryland: Naval Institute Press. ISBN 0-87021-459-4.
- Roskill, Captain Stephen Wentworth (1974). H.M.S. Warspite: The Story of a Famous Battleship. London: Futura Publications. ISBN 0-86007-172-3.
Примітки
Wikiwand in your browser!
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
