18-та окрема мотострілецька бригада (РФ, 1-го формування)

18-та окрема мотострілецька бригада (18 ОМСБр, в/ч 40961) — військове формування Збройних сил Російської Федерації.

18-та окрема мотострілецька бригада (1993-1998) 107-ма мотострілецька дивізія (1992-1993)
рос. 18-я отдельная мотострелковая бригада
На службі	1993 — 1998
Країна	Росія
Вид	Сухопутні війська РФ
Тип	Мотострілецькі війська
У складі	Московський військовий округ
Дислокація	в/м «Сенеж», м.Солнечногорськ-2, Московська область, РФ
Війни/битви	Перша чеченська війна Штурм Грозного (26 листопада 1994)
Командування
Визначні командувачі	полковник Пугачов Федір Іванович

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: 18-та бригада.

Історія

У зв'язку з розпадом СРСР розпочався вивід військ, що перейшли під юрисдикцію РФ, з прибалтійських країн. Так 107-ма мотострілецька дивізія (107 мсд, в/ч 22238), що дислокувалась в Литві, була виведена в Солнечногорськ, де була переформована в 18-ту окрему мотострілецьку бригаду. 29 грудня 1992 року в литовській столиці на колишній військовій базі російських військ, в так званому Північному містечку, були підписані підсумкові документи про вивід військових підрозділів Росії з Вільнюса.

Таким чином, столицю Литви покинув останній російський солдат, і в місті больше не залишилось військових частин російської армії. 107-ма мотострілецька дивізія, що володіла територією в 66 гектарів Північного містечка, остаточно звільнила казарми, склади, гаражі, інші будови і передала все це в розпорядження вільнюського самоуправління^[1].

Втрати

На базі сусідньої частини Вищих офіцерських курсів ("Вистріл", в/ч 01451) була сформована зведена рота із завербованих Федеральною службою контррозвідки танкових екіпажів до якої потрапили військові 18-ї ОМСБр. Загалом 13 військовослужбовців частини о 3 годині дня 9 листопада відбули в невідомому напрямку, залишивши вдома всі свої документи. У військовій частині їм була оформлена відпустка^[2].

На Моздокській базі було підготовлено 34 танки Т-72А, частина з яких була передана опозиції. Ці танки з частин ПКВО, прибули із 131-ї майкопської бригади ^[3] і Волгограда із завчасно зафарбованими розпізнавальними знаками. Для швидкого розпізнавання з вертольотів Мі-24 башти танків побілили вапном. На світанку 26 листопада три бронеколони в супроводі піхотних підрозділів опозиції висунулись в бік Грозного, в колонах було в цілому не менше 36 танків^[4] з 78 контрактниками. Отримані з капітального ремонту танки без динамічного захисту були розбиті протитанковими засобами. Танк яким командував Василь Ваулін підбили одним з перших, з розрахунку не вцілів ніхто. 21 російських танкістів залишились живими й потрапили в полон. В бою загинув і лейтенант Олександр Нальотов, син російського генерала, за іншими даними він потрапив у полон і був розстріляний в Департаменті державної безпеки Чечні.

Співробітники ФСК виявили тіла вбитих військовослужбовців і спробували таємно поховати їх в безіменній могилі, але військово-польова прокуратура не дала можливості цього зробити. Тому їх тіла були вивезені в Ростов або Моздок, де й зараз знаходяться кладовища неопізнаних військовослужбовців. Офіційно загиблі вважаються похованими в братській могилі в Грозному.

Ніхто з високопосадовців не взяв на себе відповідальність за провал операції і долю загиблих і полонених.

п/п	Прізвище, ім'я, по-батькові	Звання	Дата народження	Дата смерті	Примітки
1.	Сєнькін Іван Миколайович[5] (рос. Сенькин Иван Николаевич)	молодший сержант	09.09.1975	26.11.1994	старший механік-водій танку (посмертно)
2.	Зіяутдінов Рішат Махутдіновіч[6] (рос. Зияутдинов Ришат Махутдинович)	старший лейтенант			Орден Мужності (посмертно)
3.	Ільюшко Валентин Анатолійович[7] (рос. Ильюшко Валентин Анатольевич)	старший сержант	16.05.1975[8]	26.11.1994	полон Орден Мужності (посмертно)
4.	Ваулін Василь Олексійович[9] (рос. Ваулин Василий Алексеевич)	старший прапорщик	28.07.1952	26.11.1994	командир танку
5.	Зав'ялов Василь Миколайович[10]	рядовий
6.	Мартищенко Юрій Івановичич[11]	старший лейтенант		26.11.1994
7.	Нальотов Олександр Васильович	лейтенант			командир мотострілецького взводу
8.	Фомін Сергій Павлович	прапорщик (старший прапорщик)	03.04.1962	1994

• 
  Пам'ятник загиблим воїнам-солнечногорцям, серед яких є і військові 18-ї ОМСБр

Примітки

1. Лашкевич Н. «Из Вильнюса завершен вывод российских войск»// Известия : газета. — 1992. — № 281 (23855). — с. 1.
2. [Архівовано 11 вересня 2018 у Wayback Machine.] Российская "Операция Гляйвиц" в исполнении Федеральной службы контрразведки
3. [Архівовано 7 липня 2012 у Wayback Machine.] Десять лет позорному штурму Грозного
4. [Архівовано 12 вересня 2018 у Wayback Machine.] Штурм, которого не было
5. [Архівовано 12 вересня 2018 у Wayback Machine.] Митинг, посвященный открытию памятной доски выпускнику Прибрежненской школы Сенькину Ивану Николаевичу
6. [Архівовано 8 серпня 2020 у Wayback Machine.] Навечно в строю Чечня Зиалтдинов Р.М.
7. [Архівовано 12 вересня 2018 у Wayback Machine.] Списки военнослужащих, числящихся пропавшими без вести и пленными
8. [Архівовано 12 вересня 2018 у Wayback Machine.] Розыск пропавших без вести на Северном Кавказе
9. [Архівовано 6 травня 2021 у Wayback Machine.] Книга памяти Ваулин
10. [Архівовано 8 вересня 2018 у Wayback Machine.] Чеченская война Книга памяти
11. [Архівовано 11 вересня 2018 у Wayback Machine.] Казанское танковое училище Погибли при исполнении воинского долга