У XIIIст. ятвязька мова була поширена із заходу на схід від Східної Пруссії і Мазовії до Волковиська, а з півночі на південь— від селища Маріямполе (Литва) до середньої течії річки Буг (околиці містечка Дорогочин).
Виділяють два основних діалектних регіони, назви яких спричинили виникнення різних назв мови для різних народів.
Судавський діалект— діалект ятвязької мови, що був поширений в регіоні Судавія (сучасний північний схід Польщі, південний захід Литви, крайній південний схід колишньої Східної Пруссії та частина білоруського Занімання). До 13 ст. майже всіх носіїв діалекту винищив Тевтонський Орден. Небагато з тих, що залишилися живими, тікали на територію сучасної Литви, пізніше їхні землі заселили литовці, німці й білоруси. Остаточно зник в 16-17 ст., відомі кілька фраз періоду 16 ст.
Власне ятвязький діалект— діалект ятвязької мови, що був розповсюджений у колишньому історичному регіоні Ятва (Підляшшя і захід Білорусі приблизно до Дятлова). В період 16-17 ст. був витіснений польською та староукраїнською. Представлений невеликим словником «Pogańskie gwary z Narewu» (укр. «Поганські говірки з річки Нарви»). На думку М. Шеляговича, сучасні поліщуки є нащадками того ятвязькомовного населення[6].
Ятвяги та сусідня Голядь були двома балтійськими племенами чи націями, що згадані в грецького географома Птолемея у 2 столітті нашої ери як Galindai і Soudinoi, (Γαλίνδαι,Σουδινοί). Хоча Судавський і Ятвязький були окремими діалектами однієї мови, вони об'єднані як єдиний діалект у 10-му столітті, коли дві країни створили Федерацію з Denowe— Дайнавці. Петро з Дусбурга в своєму Chronicon Terrae Prussiae 14 століття називає регіон Судовія, а його жителів— Судавці.
Після того, як регіон завоювали тевтонські лицарі, мова вимерла, а її носіїв поступово асимілювали німецькі, литовські та слов'янські народи.
Фонетика
Ятвязька мова була безписемною, і до теперішнього часу про її характер можна було судити тільки з топонімів, збережених на колишній території проживання її носіїв. Також відома велика кількість ятвягізмів, які знаходять в сучасних говірках білоруської, польської та литовської мов, які є суперстратними стосовно до мертвої ятвязької мови. З цією інформацією сучасні вчені зуміли відновити частину словникового запасу й фонетики мови. Серед фонетичних особливостей потрібно відзначити t’ > k’, d’ > g’ (що зближує ятвязьку мову зі слов'янськими), депалаталізація š’, ž’, č’, ǯ’, s’, z’, r’, l’ (також часткова депалаталізація p’, b’, v’, m’), перехід š > s, ž > z (як у прусській, курській, земгальскій, селонській і латиській мовах); збереження дифтонга еі (у литовській та латиській мовах відбувся перехід в іе), збереження старобалтійського *ā і відсутність змішування *ā/*ō, перехід i > e, звук s замість š; z замість ž; палаталізація k > c та інші примітні особливості у сфері лексики, морфології та словотворення[7].
Лексика
Щасливим винятком вважають невелику кількість записів деяких висловів ятвязькою мовою (говірка т.н. «Судавського куточка»), що зробив був у 16 ст. Єроним Малетиюс у його праці «Опис судавів». Ці вирази короткі й часто повторюються:
Ocho moy myle schwante panicke— «О мій милий святий вогнику»
Kailess noussen gingis— «Будь здоров, наш друже!»
Kayles poskayles enis per andros— «Вітаю, вітаю, один через іншого»
Geygey begeyte pockolle— «Гей-гей, біжіть, чорти»
Завдяки цим даним поступово відновлюється синтаксис і граматичний образ ятвязької мови, збільшується кількість відомих лексем і взнаються окремі вирази.
Найзначнішим етапом у вивченні вченими ятвязької мови стає випадкова знахідка у 1978 році в північній частині Біловезької пущі рукописного словника «Pogańskie gwary z Narewu» (укр. «Поганські говірки з Нареву»). Даний словник був переписаний у зошит, але швидко втрачений. На щастя, литовський лінгвіст Зіґмас Зінкявічюс зумів видати і опублікувати в 1984р. словник за переписаним варіантом. Словник містить близько 200 слів і багато вчених (наприклад, З. Зінкявічус, Е. Хялімський, У. Орел, У. Топоров) впевнено вважають лексику словника балтійською. У словнику міститься багато понять, що відкривають до цього таємні подробиці культурного життя ятвягів: guti («Хрестоносці»), drygi («москалі»), Naura («Нарва»), Pjarkuſ («Перкунас»), łaume («жіноче божество»), tuołi («чорт»), aucima («село»), pesi («бидло»), taud («народ»), wałtida («здоров'я»), ward («слово»), weda («дорога»), wułks («вовк»). У словнику досить значна кількість дієслів, займенників і числівників.
Архівована копія. Архів оригіналу за 14 липня 2014. Процитовано 4 березня 2014.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)(англ.)
Архівована копія. Архів оригіналу за 22 жовтня 2012. Процитовано 4 березня 2014.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)(англ.)
Архівована копія. Архів оригіналу за 17 січня 2011. Процитовано 4 березня 2014.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
Marija Gimbutas, The Balts. London: Thames and Hudson, Ancient peoples and places 33, 1963.
Peter von Dusburg, Chronicon Terrae Prussiae, in Scriptores rerum Prussicarum (ed. Max Toeppen). Leipzig: Hirzel, 1861
J. Endzelīns, Senprūšu valoda.— Gr. Darbu izlase, IV sēj., 2. daļa, Rīga, 1982. 9.-351. lpp.
V. Mažiulis, Prūsų kalbos paminklai, Vilnius, t. I 1966, t. II 1981.
W. R. Schmalstieg, An Old Prussian Grammar, University Park and London, 1974.
W. R. Schmalstieg, Studies in Old Prussian, University Park and London, 1976.
V. Toporov, Prusskij jazyk: Slovar', A— L, Moskva, 1975–1990.
V. Mažiulis, Prūsų kalbos etimologijos žodynas, Vilnius, t. I–IV, 1988–1997.
Schmalstieg, W. R., Armenian and Jatvingian mard: A Shared Lexical Item, Annual of Armenian Linguistics Vol. VII, 1986
Eckert, R., An exact correlation to apr. Kellewesze in the Russian Church Slavonic, Linguistica Baltica, 1, 1992, p179-82
Savukynas, B., Del M Rudnickio Galandos, Priegliaus ir Sūduvos etimologinių aiskinimų, Lietuvių kalbotyras klausimai, 6, 1963, pp 320–325
Witczak, K. T., Traces of Dual Forms in Old Prussian and Jatvingian in Woljciech Smoczynski and Axel Holvoet, eds, Colloquium Rruthenicum primum, 1992, pp 93-98
Archäologie der UDSSR: Die Finno-Ugrier und die Balten im Mittelalter, Teil II, Balten, S. 411–419, Moskau 1987
Gerullis, G., Zur Sprache der Sudauer-Jadwinger, in Festschrift A. Bezzenberger, Göttingen 1927
Lepa, Gerhard (Hrsg): Die Sudauer, in Tolkemita-Texte Nr. 55, Dieburg 1998
Lepa, G., Gedanken über die Prußen und ihre Lieder, in Tolkemita-Texte «25 Lieder der Sudauer» Nr. 56, Dieburg 1999
Salemke, G., Lagepläne der Wallburganlagen von der ehemaligen Provinz Ostpreußen, Gütersloh, 2005, Karten 19/ 7— 19/ 13
Tettau, v.: Volkssagen Ostpreußens, Litthauens und Westpreußens, Berlin 1837, S.10
Žilevičius, J. Grundzüge der kleinlitauischen Volksmusik, in Tolkemita-Texte «25 Lieder der Sudauer» Nr. 56, Dieburg 1999
Vytautas J. Mažiulis. «Baltic languages». Britannica Online Encyclopedia.
Henning, E., De rebus Jazygum sive Jazuin-gorum, Regiomonti, 1812
Sjoegren, A., Ueber die Wohnsitz Verhaeltnisse und der Jatwaeger, St. Petersburg, 1859
Sembrzycki, J., Die Nord-und Westgebiete the Jadwinger und deren Grenzen, Altpreussischeme Monatschrift, XXVIII, 1891, pp.76-89
Matthews, W.K., Medieval Baltic Tribes, The American Slavic and East European Review, Vol. 8, No. 2, Apr., 1949 pp 126–136.
Białuński, Grzegorz, Studia z dziejów plemion pruskich i jaćwieskich, Olsztyn, 1999.
Nalepa, Jerzy, Jaćwięgowie— nazwa i lokalizacja, Białystok, 1964.
Nalepa, Jerzy, Z badań nad jaćwieskimi relikatami onomastycznymi Połeksza, Studia linguistica slavica baltica K.-O. Falk, Lund 1966, S. 185–202.
Nalepa, Jerzy, Połekszanie (Pollexiani)— Plemię Jaćwięskie u północno-wschodnich granic Polski, Rocznik Białostocki, t. VII: 1966, Warszawa 1967, s. 7-33.
Catechiſmus jn Peűßniſcher ſprach, Königsberg, Hans Weinreich, 1545, p.3
Hartknoch, C., Altes und Neues Preussen. Frankfurt, Königsberg, 1684
Būga, K., Kalba ir senovė, I, Vilnius, 1922, p.78
Būga, K., Lietuvių kalbos žodynas, I, Vilnius, 1924, p.LXXV
Kazlauskas J., 1968, Lietuvių Kalbos Istorinė Gramatika [Historical Grammar of Lithuanian], Vilnius, 1968, p 285
Salys, A, Sūduviai [including Sūdovian language], Sūduvių Kampas. Liet. Enciklopedija, XXIX, Boston, USA, 1963, pp 114–126
Schmalstieg, W. R., Studies in Old Prussian, (1976) University Park and London, pp 17-23, 91-93, ISBN 0-271-01231-5
Mažiulis, V., Prūsų kalbos paminklai, t. II (1981) Vilnius, pp 62-64, 67-68.
Mažiulis, V., Prūsų kalbos etimologijos žodynas,t. IV, (1997) Vilnius, pp 166–167, ISBN 5-420-01406-8
Vidugiris, A., Zietelos Šnektos žodynas [A Dictionary of the Subdialect of Zietela.], Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidybos institutas, 1998
Vidugiris, A., Mikulėnienė, D, ZIETELOS ŠNEKTOS TEKSTAI. I dalis [Texts of the Zietela Subdialect. Part I], Vilnius, 2005, ISBN 9986-668-73-5 (1 dalis), ISBN 9986-668-74-3 (2 dalys)
Mikuleniene, D., Concerning the Influence of the Western Balts on the Accentuation System of Western Lithuanian Dialects, Acta Baltico-Slavica, Instytut Slawistyki Polskiej Akademii Nauk, 2006, vol: 30, pp 89-96
Naktinienė, G., Paulauskienė,A., Vitkauskas, V., Druskininkų tarmės žodynas, Vilnius 1988
Zinkevičius, Z., Lietuvių kalbos dialektologija, Vilnius 1994
Z. Zinkevičius. Lietuvių dialektologija, Vilnius 1966
Zinkevičius, Z, The History of the Lithuanian Language (1996) Vilnius: Mokslas pp 50-53 ISBN 5-420-01363-0
Zinkevičius Z. Lenkų-jotvingių žodynėlis?— Rinktiniai straipsniai. T. I. Vilnius, 2002. P. 30-60.
Zinkevičius Z. Nauja apie jotvingių kalbą— Rinktiniai straipsniai. T. I. Vilnius, 2002. P. 61-66.
Gimbutas, Marija, The Balts, (1963) London: Thames and Hudson, pp 19, 22-23, 83, 112, 126, 139, 141, 147, 159.
Gerullis, G., Zur Sprache der Sudauer-Jotwinger. Festschrift Bezzen-berger, 1921, p.44
Hastings, J., Encyclopaedia of Religion and Ethics: Volume IX, New York: Charles Scribner's Sons, 1917, pp 488
Литва[2], 
Білорусь[3] і 
Республіка Польща[4]
