![cover image](https://wikiwandv2-19431.kxcdn.com/_next/image?url=https://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/2/22/NASA-NERVA-diagram.jpg/640px-NASA-NERVA-diagram.jpg&w=640&q=50)
Ядерний ракетний двигун
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Я́дерний раке́тний дви́гун (ЯРД) — різновид ракетного двигуна, що використовує енергію поділу або синтезу ядер для створення реактивної тяги. Бувають рідинними (нагрів рідкого робочого тіла у нагрівальній камері від ядерного реактора і виведення газу через сопло) та імпульсно-вибуховими (ядерні вибухи малої потужності через рівні проміжки часу).
![Thumb image](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/2/22/NASA-NERVA-diagram.jpg/640px-NASA-NERVA-diagram.jpg)
Традиційний ЯРД в цілому являє собою конструкцію з нагрівальної камери з ядерним реактором як джерелом тепла, системи подачі робочого тіла та сопла. Робоче тіло (як правило — водень) подається з баку до активної зони реактора, де, проходячи через нагріті реакцією ядерного розпаду канали, розігрівається до високих температур і далі викидається через сопло, створюючи реактивну тягу. Існують різні конструкції ЯРД: твердофазний, рідиннофазний і газофазний — що відповідають агрегатному стану ядерного палива в активній зоні реактора — твердий, розплав або високотемпературний газ (чи навіть плазма).
В СРСР розгорнута постанова уряду з проблеми створення ЯРД була підписана в 1958 році. Цим документом керування роботами в цілому було покладене на академіків Келдиша М. В., Курчатова І. В. та Корольова С. П.[1]. До робіт були залучені десятки дослідницьких, проєктних, конструкторських, будівельних і монтажних організацій. ЯРД активно розроблялися Конструкторським бюро хімавтоматики у Воронежі і випробовувалися в СРСР (див. РД-0410[ru]) та США (див. NERVA[ru]) з середини 1950-х років. Дослідження ведуться і в 2018 році[2].