Loading AI tools
Юрій Пац (інколи Юрій Пацевич, рідше Пач або Пачович; пол. Jerzy Pac, сер. XV ст. — 1506, або 1505 чи 1506, перед 29 квітня[6]) — шляхтич з роду Паців, маршалок господарський Великого князівства Литовського (1480–1486), намісник і 3-й воєвода київський (1486–1492). Воєвода новогрудський, полоцький. Один із перших організаторів козацьких загонів.
| Юрій Пац | |
|---|---|
| Псевдо | Юрій Пацевич (Пачович, Пач) |
| Народився | середина XV ст. |
| Помер | 1506 або бл.1505 |
| Громадянство | Велике князівство Литовське |
| Національність | українець |
| Місце проживання | Велике князівство Литовське |
| Відомий завдяки | організацією козацьких загонів і виправ |
| Титул | шляхтич |
| Посада | Київський воєвода[1], подільський старостаd[2], Полоцький старостаd[3], Ковенський старостаd[4], маршалок господарський[4] і староста Мерецькийd[5] |
| Військове звання | намісник і воєвода Київський |
| Термін | 1486 — 1492 |
| Попередник | Іван Ходкевич |
| Наступник | Дмитро Путятич |
| Конфесія | православний |
| Рід | Паци |
| Батько | Пац Довкшович |
| У шлюбі з | 1) Анастасія; 2) Федора (Софія) Рогатинська |
| Діти | Микола |
 | |
Походив зі старовинного литовсько-руського боярського роду Паців. Був сином Паца Довкшевича, правнуком Кімонта.
У 1480 році призначений господарським маршалком Великого князівства Литовського і Руського і намісником ковенським; був суддею в суперечках родинних, майнових і членом княжих панів-рад.
У 1486 році (або між 1483 і 1486 роком[7]) отримав посаду київського воєводи (3-го за рахунком) і намісника. Йому доручалася оборона «українних» земель від нападів кримських татар, що було складним завданням після їх нападу у 1482 році. Сприяв відбудові замку в місті.
Був одним з організаторів перших козацьких загонів на прикордонні Великого князівства Литовсько-Руського. У 1489 році його слуги, «Юрьєвы люди Пацевича», погромили московських послів та купців на Дніпровському перевозі. Провідниками нападу були Богдан, Голубець та Васько Жила.[8] Військові виправи перших козаків не мали організованого характеру. Мабуть, саме Пацевич був організатором випереджувальних нападів загонів українських козаків на московитів з метою недопущення московсько-кримського політичного зближення. Ці напади викликали дипломатичні інтервенції московського князя Івана.
Після вступу на престол Олександра Ягеллончика став частіше перебувати при його дворі, часто згаданий як свідок в його документах, виданих у Вільнюсі, Тракаї, Берштах, Новогрудку, Кам'янці-Литовському, зокрема, у 1492 році на поширеній конфірмації Віленського земського привілею 1447 року. В 1490-х роках обороняв Смоленськ від нападу московського війська.
На початку 1493 року Олександр Ягеллончик вислав війська під командуванням Юрія Пацевича на допомогу Юрію Глібовичу. 1495 року брав участь у вітальній церемонії московської княжни Єлени — майбутньої королеви — в Немирі (пол. Niemira). Брав участь у перемовинах у Городні, Вільні (1499) над відновленням унії з Короною. 9 вересня 1501 року поставив печатку в Більську Підляському разом з іншими литвинами на акті, яким призначались посли ВКЛ для виборів короля, перемовин щодо унії. Гарант підписаної в Мельнику 30 жовтня 1501 року унії, згаданий в документі першим. 1505 року отримав державлення в Меречі (тобто мерецьке староство).
Також перебував на посадах намісника Ковенського (1480—1486), Новогрудського (1492–1496), Полоцького (1496–1501) і Мерецького (1501 — ?).
Став великим землевласником завдяки своїм активним (часто збройним) діям. Відрізнявся суперечливим характером. Під час зазіхань та сутичок за межі маєтку Ківатичи, Юрій Пац убив шляхтича Тишка Ходкевича Кореневського (Коронєвського[6]), за що був змушений заплатити 1499 році його синові Патею Тишкевичу з братами 200 кіп литовських грошей і поступитися спірною територією родині померлого.
Володів значними маєтками, зокрема: Ківатичи (Берестейське воєводство); Ружанка, Мілківщина (Лідський повіт) — обидва з багатьма селами. Привласнив землі волостей Скідельської, Мостовської, зокрема, Пущу Карашовську. Намагався забрати посажні маєтки Кобринської княжни Ганни Бельської. Після смерті його великі землеволодіння перейшли до сина Миколи Паца.
Перша дружина — Анастасія, від неї син Микола. Другою дружиною Юрія Паца була кобринська княгиня Федора — донька кам'янецького намісника Івана Рогатинського, вдова кобринського князя Івана Семеновича, яка після переходу з православ'я в католицтво прийняла ім'я Софія у 1507 році (це відбулося уже при її третьому чоловікові). Весілля відбулось за сприяння (чи наполягання) короля наприкінці 1491 чи на початку 1492 року, шлюб яких король Казимир в одному з віленських храмів особисто благословив шлюб. Водночас дружині король надав право використовувати Кобринське князівство, що було причиною зміни посади чоловіка, який став воєводою в Новогрудку.[6] По смерті Юрія Паца вона вийшла утретє заміж за литовського канцлера Миколая «Старого» Радзивілла (була його третьою дружиною[9]).
Wikiwand in your browser!
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
