Щетина

Щети́на (від прасл. sъčetъ^[1]) — короткі жорсткі волоски у тварин. За гістологічною будовою не відрізняються від звичайного волосся^[2].

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Щетина (вид бороди).

«Щетиною» також називають трохи підрослі після гоління волоски на шкірі людини.

Використовування

Щетину для промислового використання беруть зі спини і бокі домашніх свиней (найкращою вважалася щетина, вискубана в живих тварин, у той час як отримувана стрижкою коротша). Розрізняють хребтову і бокову щетину: перша підрозділяється на окатку (найвищий ґатунок), високу, довгу, звичайну і коротку, друга — на сушну (найкраща з бокових), високу, звичайну і низьку.

Щетина використовувалася, насамперед, для виготовлення щіток, саме слово «щітка» споріднене за походженням з «щетина»^[1]. Наприклад, зі свинячої щетини робили щітки («щіті»), застосовувані для чесання льону, конопель і вовни.

Штучна щетина

У кінці XIX — початку XX для заміни природної щетини стали використовуватися матеріали з аналогічними властивостями — китовий вус і тонкий сталевий дріт^[3].

Примітки

1. Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 6 : У — Я / укл.: Г. П. Півторак та ін. — 568 с. — ISBN 978-966-00-0197-8.
2. Щетина // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
3. Щетина, производство и торговля // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)