Швейцарія від федералізації до світових війн
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Федералізація Швейцарської Конфедерації 1848 року — період швейцарської історії, що охоплює часовий проміжок після Реставрації та Регенерації та перед початком світових війн у XX столітті. Після боротьби між радикалами й консерваторами в першій половині XIX століття, яка вилилася в громадянську війну, 12 вересня 1848 року була ухвалена нова федеральна конституція, яка закладала нову централізовану федеративну державу, у якій кантони були вже не незалежними, а «суверенними», поступившись деякими своїми привілеями федеральній державі. Ця конституція також встановлювала нові політичні, монетарні й економічні інститути та визначила місто Берн, де був побудований Федеральний палац, у статусі федерального міста.
Історія Швейцарії | |
---|---|
![]() | |
Швейцарія до об'єднання | |
Доісторична Швейцарія[en] | |
Римська Швейцарія | |
У раннє та високе середньовіччя (Алеманія • Швабія • Верхня Бургундія) | |
Стара Швейцарська конфедерація | |
Федеративна хартія | |
Експансія | |
Реформація | |
Старий порядок | |
Швейцарія в Наполеонівську епоху | |
Французьке вторгнення | |
Гельветійська республіка | |
Акт про медіацію | |
Перехідний період | |
Реставрація та Регенерація | |
Громадянська війна | |
Швейцарія як федеративна держава | |
Від федералізації до світових війн | |
У роки світових війн | |
Портал «Швейцарія»
|
З огляду на зовнішню політику, цей період ознаменувався Невшательською кризою 1856—1857 років, а потім Савойською кризою 1860 року, коли Федеральна рада розглядала питання про окупацію французьких регіонів Шабле та Фосіньї[fr]. Під час Французько-прусської війни Швейцарія мобілізувала свої сили, але залишилася нейтральною, прийнявши велику кількість біженців, які першими скористалися допомогою Червоного Хреста, нещодавно створеного Анрі Дюнаном.
На внутрішньому фронті поступово було надано право факультативного референдуму та право народної ініціативи, а мажоритарна система, запроваджена радикалами, була скасована в 1868 році на користь пропорційної системи, що дозволило католицьким консерваторам отримати місце у Федеральній раді в 1891 році. У тому ж дусі, перегляд конституції в 1874 році надав федеративній державі ще більше прерогатив, і в Лозанні був створений Федеральний верховний суд. Цей перегляд відбувся під час німецького Культуркампфу, наслідки якого відчула і Швейцарія через низку конституційних статей, що обмежували свободу віросповідання та вираження поглядів, особливо щодо католицизму, і призвели до розриву дипломатичних відносин між Швейцарією та Святим Престолом у 1874 році.
Централізація влади продовжилася в 1891 році, коли Конфедерація отримала монополію на випуск банкнот і створила Швейцарський національний банк. У 1898 році кримінальне та цивільне право в повному обсязі стали прерогативою федеральної держави. Саме в цей період були досягнуті перші соціальні успіхи, такі як скорочення щоденного робочого дня.