Loading AI tools
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Шахи в Україні
Шахи в Україні відомі з 10 — 11 ст., куди були принесені з Персії та Середньої Азії[1] : з усної словесності, зокрема билин, відомо, про популярність шахів ще за часів Київської Русі. Підтвердженням цього — шахові фігури в археологічних розкопах Вишгороду, Києва, Турова, в Чорній Могилі біля Чернігова. За Гетьманщини шахістом був митрополит Т. Яновський, а меценатом шахового мистецтва — гетьман К. Розумовський.
З європеїзацією Росії шахи поширилися і в Росію: у 1821 з'явився перший російський підручник гри в шахи І. Бутрімова. Українці відіграли роль розвитку шахів і там же: багаторазовий чемпіон паризького клубу «Cafe de la Regence» М. Безкровний (1840–1897) з Одеси, став співзасновником Петербурзького шахового клубу; інший українець Д. Коленко сприяв діяльності Петербурзького шахового зібрання, заснованого в 1901. Останній клуб здійснив четвертий російський чемпіонат шахів; третій чемпіонат відбувся в Києві (1903); перший в Україні клуб постав у Харкові (1882), згодом постали клуби у Києві, Одесі й інших містах. В Одесі у 1909 відбувся перший шаховий чемпіонат України «Південно-російський», переможцем якого вийшов Б. Верлинський, а на друге місце — Ю. Боголюбов.
У Західній Україні ширше зацікавлення шахами виникло аж у 20 столітті: у Львові в 1926 постав перший український шаховий клуб із назвою «Шаховий коник», що його згодом було перейменовано на Товариство Українських Шахістів. Перший український шаховий турнір на Галичині відбувся 1928 у Львові; у ньому перші місця припали: С. Попелю, О. Слободянові, Я. Онищукові (10 учасників). Другий турнір відбувся в 1942 у Львові з результатом: С. Попель, М. Турянський, М. Романишин (14 учасників). С. Попель і Е. Янів поділили між собою перші місця Західної України (Сянік, 1944).
В СРСР організація шахової діяльності і турніри були централізовані — і з 1924 українські клуби були підпорядковані Всесоюзному комітетові в справах фізкультури і спорту. Через шахову федерацію СРСР (з 1947) українські шахові товариства входили до Міжнародної шахової федерації (фр. Federation Internationale des Echecs, FIDE), яка відбувала шахові олімпіади що 2 роки, хоч і не була автономними членом FIDE. У 1960-х в УРСР було близько 800 000 організованих шахістів, а в усьому СРСР — 2,8 млн.
З 1924 провадяться річні чемпіонати з шахів в УРСР. Чемпіонами з шахів в УРСР були:
.jpg)
У деякі роки, а саме у 1926, 1928, 1933, 1936, 1940, 1948, 1960, 1967, 1969, 1983 перше місце посідали одразу двоє шахістів. У роки 1929, 1930, 1932, 1934, 1935, 1941, 1942, 1943 — першість УРСР не проводилась.
З 1935 року регулярно проходили чемпіонати УРСР серед жінок. Чемпіонками УРСР з шахів у різні роки були:
За 1970—80-х кваліфікувалися до циклу змагань за першість світу такі українські ґросмайстри:
З жінок вибилися українські шахістки:
Федерація шахів України (ФШУ) — заснована у 1992 році. Під її егідою проходять чемпіонати України з шахів.
ФШУ очолює президент — Віктор Капустін, український банкір, політик, спортивний функціонер. Екс-голова правління Державного експортно-імпортного банку України, президент Федерації шахів України, у 2002—2005 — Народний депутат України.
Київська обласна федерація шахів (КОФШ) заснована 3 вересня 2003 року. У 2020 році федерацію очолив Олексій Кавилін — державний службовець, науковець і громадський діяч.[2][3]
До дня Святого Миколая у 2019 році федерація провела обласний дитячий турнір. З 2020 відновились регулярні турніри у містах Буча, Березань, Бровари, Обухів та інших. 20—21 липня 2021 проведено дитячий шаховий турнір «KYIV CHESS OPEN» присвячений Міжнародному дню шахів для України, призовий фонд становив 200 000 гривень. У турнірі взяли участь 133 учасники.[4][5]
З 1991 року щорічно проводиться першість України серед чоловіків, її переможцями у різні роки ставали:
З 1992 року щорічно проводиться першість України серед жінок, її переможницями у різні роки ставали:
21 червня 2011 року, після виграшу 11 партії, чемпіоном України став Руслан Пономарьов із Києва. Хоча Руслан і був вже чемпіоном світу, але ще жодного разу не був чемпіоном України, оскільки не брав участі в чемпіонаті України. Рівень чемпіонату був дуже високий — 12 найсильніших гросмейтерів України, серед них колишні чемпіони України.[7].
Чемпіонат України 2012 року пройшов з 26 липня по 7 серпня 2012 року у місті Київ за участі 12 найсильніших гросмейстерів України за коловою системою. Середній рейтинг турніру склав 2666, що відповідало рівню супертурніру. У ході напруженої боротьби заслужену перемогу та чемпіонство завоював харків'янин Антон Коробов, а призерами стали Олександр Арещенко та Андрій Волокитін[8]. Для перегляду в мережі доступні детальна фотогалерея турніру[9] та партії, зіграні учасниками під час фіналу чемпіонату[10].
Чемпіонат України серед аматорів 2019 з шахів проводився вперше. З 6 по 10 березня 2019 року[11][12] у м. Вінниця зібралось майже 180 учасників різного віку, статі[13].
5 жовтня 2011 року Комітет Верховної Ради України з питань сім'ї, молодіжної політики, спорту та туризму під керівництвом Голови Комітету народного депутата України Павла Костенка провів засідання «круглого столу» на тему «Про стан та проблеми розвитку шахів в Україні», де були обговорені шляхи посилення державної підтримки розвитку шахів в Україні. У Рекомендаціях, затверджених за підсумками «круглого столу», Кабінету Міністрів України було, зокрема, рекомендовано розглянути питання щодо створення у м. Києві Національного Палацу шахів. Також Комітетом рекомендував Верховній Раді України прийняти проєкт Постанови Верховної Ради про проголошення дня шахів в Україні, поданий народним депутатом України Володимиром Даниленко за основу та в цілому з редакційними змінами.
1 листопада 2011 року Верховна Рада України ухвалила Постанову «Про проголошення Дня шахів в Україні»[14]. За прийняття Постанови проголосували 277 народних депутатів України, серед яких були представники усіх парламентських фракцій та позафракційні. Щорічно святкування Дня Шахів в Україні будуть відбуватися 20 липня, який також з 1966 року є Міжнародним днем шахів. У рамках святкування першого Дня Шахів в Україні 20 липня 2012 року за підтримки Федерації шахів України та Спортивного Комітету України відбулися ряд урочистостей. Так, зранку олімпійські чемпіони у складі команди України з шахів, міжнародні гросмейстери — Павло Ельянов та Захар Єфименко — провели сеанс одночасної гри на 20-ти дошках у парку імені Тараса Шевченка в Києві[15]. День шахів продовжився прес-конференцією за участю почесних гостей та святковим фуршетом з шаховою розважально-пізнавальною програмою. Заходи протягом дня відзначилися великим інтересом збоку національних та регіональних ЗМІ. Телевізійні відео-сюжети, підготовлені вітчизняними телеканалами, можна проглянути на офіційному відео-каналі Федерації шахів України.
Також Постановою Кабінету Міністрів України було рекомендовано протягом трьох місяців з дня прийняття цієї Постанови розробити та внести на розгляд Верховної Ради України проєкт Закону України про Загальнодержавну програму розвитку шахів в Україні, а Міністерству освіти і науки, молоді та спорту України розглянути можливість введення факультативів із занять шахами у загальноосвітніх навчальних закладах. На жаль, відповідний законопроєкт так і не було внесено до Верховної Ради України.
У таблиці наведені українські шахісти з найвищим рейтингом ЕЛО станом на кінець року. У 1971—1973 рр. рейтинг Ело публікувався один раз на рік у липні.
Найкращими шахістами України за підсумками року ставали лише девятеро шахістів, зокрема: Василь Іванчук (25 разів), Олександр Бєлявський (9), Павло Ельянов (5), Олег Романишин (4), Леонід Штейн, Руслан Пономарьов — по 3 рази, Геннадій Кузьмін (2), Юрій Криворучко (1), Антон Коробов (1).
.jpg)
У таблиці наведені українські шахістки з найвищим рейтингом ЕЛО станом на кінець року. У 1972—1973 рр. рейтинг Ело публікувався один раз на рік у липні.
Найкращими в Україні за підсумками року ставали 10 шахісток, зокрема: Марта Літинська (18 разів), Катерина Лагно (7), Наталія Жукова (6), Марія Музичук та Анна Музичук по 5 разів, Аліса Галлямова-Іванчук (4), Лідія Семенова (3), Тетяна Василевич та Анна Ушеніна — двічі, Ольга Олександрова — 1 раз.
_(cropped).jpg)
Примітка: наведені дані Анни Музичук, яка до 2014 року виступала за збірну Словенії, але фактично проживала в Україні та була на той час найрейтинговішою шахісткою в Україні.
Після 1945 українські шахісти активізувалися в українських спортивних клубах у таборах Ді-Пі — і згодом у нових країнах поселення, творячи шахові секції, і також індивідуально в неукраїнських турнірах: майстри Ф. Богатирчук, І. Теодорович і В. Дзера в Канаді, С. Попель у Франції і США, М. Турянський у Відні і США, Б. Бачинський у Швейцарії і США та інші.
Особливо активною є група українських шахістів в Австралії; в кількох містах там існують українські шахові клуби: Сіднеї, Мельбурні й Аделаїді. В США український шаховий клуб постав у Нью-Йорку (1949) з назвою «Шаховий коник». Згодом й інші спортивні клуби утворили шахові секції, з яких найдіяльніші: «Леви» (Чикаго), «Тризуб» (Філадельфія), «Львів» (Клівленд). Під егідою Української Спортивної Централі Америки і Канади (УСЦАК) відбуваються турніри за індивідуальну першість серед українських шахістів, яку здобули:
Титули сеньйора-майстра Американської шахової федерації і майстра ФІДЕ здобули 2 українські шахісти в США — Б. Бачинський і О. Попович.
Останнім часом на Захід прибули видатні шахісти УССР. В США живе чемпіон України (1972 і 1974) Л. Альбурт (чемпіон США 1984 і 1985). Від 1982 в Швейцарії перебуває і грає на першій шахівниці її національної дружини ґросмайстер Т. Лемачко з України. На 12-ій шаховій олімпіаді Т. Лемачко здобула золоту медаль. До українського походження признається В. Корчной (емігрант з 1976), багаторазовий чемпіон СРСР, двократний визовник за чемпіонат світу (1978 і 1981).
Український внесок у шахову літературу також помітний. Широко відомі композиції О. Селезньова. Чемпіон світу Є. Ласкер видав 1919 в Берліні його «35 етюдів». У Москві опубліковані з передмовою Г. Левенфіша «Сто шахматных этюдов» Селезньова (1940). Міжнародні ґросмайстри шахової комбінації В. Руденко та П. Бондаренко (обидва з Дніпропетровська) належать до провідних проблемістів світу.
На еміграції проблемістом є Турянський (Чикаго), а композиції (студії) укладає Є. Онищук (Торонто). Теорія шахової гри знає в староіндійському захисті українську систему (1. d4 Kf6 2. с4 d6 3. Кс3 е5), що її опрацювали шахісти Києва та захист Боголюбова (1. d4 Kf6 2. с4 е6 3. Kf3 Сb4+ 4. Kbd2 0 — 0 5. е3). В шахових композиціях відомі Кримська (опрацював І. Алешин), Львівська (Є. Богданов), Одеська (В. Мельниченко і Ю. Гордіан), Рівненська (Н. Леонтьєва і В. Руденко), Буковинська(М. Нагнибіда), Самбірська, Буковинсько-прикарпатська (Р. Залокоцький, А. Мітюшин), Броницька тема, тема Залокоцького(Р. Залокоцький), тема Мітюшина (А. Мітюшин) та Українська (С. Шедей і В. Мельниченко) теми.
Видатну роль у популяризації шахів відіграла газета українською мовою «Шахіст» (1936–1939). Після війни не було окремого україномовного шахового періодичного видання — лише «Спортивна газета» видавала щомісячний додаток «Шахівниця». За радянської окупації книг українською про шахи друкувалося непропорційно мало — і в них русифікації зазнавала шахова термінологія.
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
