Шатілі

Шатілі (груз. შატილი, Šat’ili [ʃɑtʼili]) — історичне високогірне село, яке знаходиться у Грузії, недалеко від кордону із Чечнею. Село розташоване на північному схилі Великого Кавказу, в історичній грузинській провінції Хевсуреті, яка сьогодні належить до сучасного регіону (мхаре) Мцхета-Мтіанеті. За переписом населення 2014 року, населення села становило 22 людини.^[1]

Шатілі груз. შატილი Координати 42°39′30″ пн. ш. 45°09′25″ сх. д. Країна  Грузія Грузія Адмінодиниця Душетський муніципалітет Висота центру 1400 м Офіційна мова грузинська Населення 22 осіб (2014) Часовий пояс UTC+4 GeoNames 612014 OSM ↑2025552 ·R (Душетський муніципалітет) Шатілі Шатілі (Грузія)  Шатілі у Вікісховищі

Долина Шатілі

Шатілі

Географія

Будучи розташованим у глибокій ущелині річки Аргун, на висоті приблизно 1400 метрів над рівнем моря, село є фактично унікальним комплексом середньовічних і ранніх сучасних фортечних осель з кам’яних кладок та розчину, які виконували функцію як і житла, так і фортеці, що охороняла північно-східний кордон країни. Фортеця складається з терасових споруд, де переважають оселі з плоскою покрівлею, і близько 60 веж, які побудовані згруповано, створюючи єдиний ланцюг укріплень.

Історія і сьогодення

Деякі вежі й будинки Шатілі мають майже 1000 років і створюють враження про спосіб життя людей, які жили у селі у давні часи. Коли були побудовані перші вежі — невідомо.^[2] У певний період Шатілі було частиною Кахетинського царства. У XII столітті грузинська цариця Тамара Велика наказала побудувати додаткові вежі для захисту від ворожих гірських племен того часу.^[2] Таким чином, село діяло як фортеця і було стратегічно важливим для Грузинського царства через близькість до північного кордону.

Під тиском радянської влади населення Шатілі, як і більшість жителів провінції Хевсуреті, було переселено на рівнини на початку 1950-х років. У 1960-х роках екзотичний пейзаж порожнього села був використаний як знімальний майданчик для серії грузинських фільмів про минуле життя жителів гір.^[3]

У 1970-х роках почалося відновлення первісного села. 24 жовтня 2007 року Шатілі було внесено до рекомендованого списку Світової спадщини ЮНЕСКО.^[4]

У селі є кілька сучасних сільських будинків простого планування, де досі мешкає з десяток сімей. Село — улюблене місце туристів і гірських походів. Однак, у зимовий час і аж до кінця травня місцевість недоступна дорожніми шляхами.^[2]

Erdrutsche und Schneelawinen sind keine Seltenheit.

За останнім переписом (2014 року), у селі постійно проживало 22 осіб; у 2002 році їх було 68, у першій половині XX століття — більше 200. Тим не менш, Шатілі є найбільшим містом у Хевсуреті на північ від головного гребеня Великого Кавказу; в інших семи населених пунктах району проживають у сумі лише 26 людей, 15 з них — у Муцо.

Примітки

1. Circle. საქართველოს სტატისტიკის ეროვნული სამსახური. www.geostat.ge (груз.). Архів оригіналу за 7 травня 2019. Процитовано 8 листопада 2019.
2. Chewsuretien-Kaukasus-Georgien_Khevsureti. www.georgiano.de. Архів оригіналу за 8 листопада 2019. Процитовано 8 листопада 2019.
3. Bruce Grant & Lale Yalçın-Heckmann (ed., 2008), Caucasus Paradigms: Anthropologies, Histories, and the Making of a World Area, pp. 23-24. Volume 13 of Halle studies in the anthropology of Eurasia. Lit, ISBN 3-8258-9906-3
4. Schatili. UNESCO. Архів оригіналу за 29 жовтня 2019. Процитовано 8 листопада 2019.

Література

• Shorena Kurtsikidze & Vakhtang Chikovani, Ethnography and Folklore of the Georgia-Chechnya Border: Images, Customs, Myths & Folk Tales of the Peripheries, Munich: Lincom Europa, 2008.