![cover image](https://wikiwandv2-19431.kxcdn.com/_next/image?url=https://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/f/fb/Atelier_Nadar_-_Morny.jpg/640px-Atelier_Nadar_-_Morny.jpg&w=640&q=50)
Шарль де Морні
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Герцог Шарль Огюст Жозеф Луї де Морні (фр. Duke Charles Auguste Louis Joseph de Morny; 15 вересня 1811, Сен-Моріс, Швейцарія — 7 березнея 1865) — французький політичний діяч і фінансист, брат Імператора Франції Наполеона ІІІ.
Ця стаття містить правописні, лексичні, граматичні, стилістичні або інші мовні помилки, які треба виправити. (лютий 2020) |
Шарль де Морні | |
---|---|
фр. Charles de Morny, Duke of Morny фр. Charles de Morny | |
![]() | |
Народився | 15 вересня 1811(1811-09-15)[1][2][3] Сен-Моріс, Сен-Моріс, Вале, Швейцарія |
Помер | 10 березня 1865(1865-03-10)[4][5][…] (53 роки) Париж, Франція |
Поховання | Пер-Лашез і Grave of Charles de Mornyd |
Країна | ![]() |
Діяльність | колекціонер мистецтва, фінансист, політик, дипломат |
Галузь | управління[7] і політика[7] |
Знання мов | французька[4] |
Членство | Спілка залізничних шляхівd |
Magnum opus | A catalogue of the highly important collection of Dutch, Flemish and French pictures of the Count de Morny, 1848d |
Титул | герцог |
Посада | депутат Національної асамблеї Франції, міністр, депутат Національної асамблеї Франції і член генеральної радиd |
Партія | Орлеаністи |
Батько | Шарль Жозеф де Флао |
Мати | Гортензія Богарне |
Брати, сестри | Emily Petty-Fitzmaurice, Marchioness of Lansdowned, Наполеон III Бонапарт, Napoleon Charles Bonaparted і Людовик II Голландський |
У шлюбі з | Sof'ja Sergeevna Trubeckajad |
Діти | Mathilde de Mornyd і Louise Le Hond[3] |
Автограф | |
Нагороди | |
![]() | |
Його матір'ю була королева Гортензія, дружина Луї Бонапарта.
Морні був одним із палких прихильників і організаторів проголошеної 22 січня 1852 року Другої французької Імперії. Обіймав посаду міністра внутрішніх справ.
Морні ніколи не приховував симпатій до Орлеанської династії загалом і до короля Луї-Філіпа зокрема. І коли Друга імперія запрагла конфіскувати майно родини короля, подав у відставку. Але це не перешкоджало його стрімкій кар‘єрі за правління Наполеона ІІІ.
Від листопада 1854 до травня 1856 він стає президентом Законодавчого корпусу і продовжив у нім головування від 1857 до 1865 року.
Помер 7 березня 1865 року.