Церква Богоявлення Господнього (Орявчик)
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Церква Богоявлення Господнього — чинна дерев'яна церква бойківського типу, пам'ятка архітектури національного значення (охоронний номер 1417)[1], у селі Орявчик Сколівського району на Львівщині. Парафія належить до Сколівського благочиння Дрогобицько-Самбірської єпархії Православної церкви України[2].
| Церква Богоявлення Господнього | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| 48°57′56″ пн. ш. 23°16′56″ сх. д. | ||||
| Країна |  Україна | |||
| Місто | с.Орявчик Сколівський район Львівська область | |||
| Конфесія | Православна церква України | |||
| Єпископство | Дрогобицько-Самбірська (Сколівське благочиння) | |||
| Тип | церква | |||
| Тип будівлі | Церква | |||
| Стиль | бойківська дерев'яна архітектура | |||
| Побудовано | 1862 | |||
|
Основні дати: 1801 — збудовано дзвіницю | ||||
| Настоятель | протоієрей Ярослав Левицький | |||
| Статус | Пам'ятка архітектури національного значення (охоронний номер 1417) | |||
  Церква Богоявлення Господнього Церква Богоявлення Господнього (Україна)  Церква Богоявлення Господнього Церква Богоявлення Господнього (Львівська область) | ||||
 | ||||
Церква Богоявлення Господнього стоїть на схилі гори, над потоком, на цвинтарі.
Церква Богоявлення Господнього (Горішня церква) в Орявчику, в місцевості Ростоки під Митою, збудована у 1862 році майстром Стефаном Косиловичем[3], очевидно, на місці давнішої, у період найбільшого розквіту бойківської архітектурно-будівельної школи. Церква побудована за зразком Миколаївської церкви с. Кривка, яка тепер знаходиться у Львівському музеї народної архітектури та побуту.
У 1990-х роках була проведена реконструкція, в ході якої були замінені покрівля та куполи церкви.
Парохами були:
- о. Еміліян Петрович (1909—1924)
- о. Юліан Оришкевич. 1924—1935
- о. Мирон Горинь (1935—1943)
Церква дерев'яна бойківського типу — тризрубна, триверха, орієнтована вівтарем на північний схід.
_(дер.)_Орявчик.JPG)
Нава церкви має восьмигранний верх з п'ятьма заломами, верх бабинця — з трьома, вівтар, не має прибудованої ризниці, — з двома. До бабинця прибудувано рівноширокий зашклений ґанок, на другому ярусі — галерею. По периметру церкву оперізує широке опасання.
Всі три вежоподібні об'єми поєднані у пірамідальну композицію, в якій, починаючи з піддашшя, зростає горизонтальний ритм членувань. В інтер'єрі простір всіх верхів відкритий.
Дзвіниця збудовано раніше від церкви, у 1801 році, про що свідчить різьблення на одвірку[4]. Вона відрізняється від церкви присадкуватими пропорціями. Триярусний четверик дзвіниці увінчується невисоким восьмигранним наметом з декоративною маківкою. Перший ярус – рублений, оперезаний піддашшям на фігурних кронштейнах, 2-й та 3-й яруси є відкриті аркади-галереї каркасної конструкції. Незважаючи на порівняно невеликі розміри й підкреслений лаконізм архітектурного вирішення, дзвіниця відіграє роль важливого акценту в композиції ансамблю.
Церква та дзвіниця утворюють виразний ансамбль бойківської сакральної архітектури та є пам'яткою архітектури національного значення[5].
- Слободян В. Каталог існуючих дерев'яних церков України і українських етнічних земель. — Вісник ін-ту Укрзахідпроектреставрація, 1996 р., т. 4, с. 116
Wikiwand in your browser!
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
