Центральна Європа
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Центра́льна Євро́па — територія Європи між Західною Європою та Східною Європою,[1][2][3] заснована на спільній історичній, соціальній та культурній ідентичності. Тридцятилітня війна між католицизмом і протестантизмом була значущим процесом формування в історії Центральної Європи. Поняття «Центральна Європа» з’явилося в XIX столітті.[4] В Україні частиною центральної Європи є Львівська, Івано-Франківська, частина Тернопільської, Закарпатської[5] та Чернівецької області.[6]
Центральна Європа охоплювала більшість територій Священної Римської імперії та двох сусідніх королівств на сході, Польщі та Угорщини. Угорщина та частина Польщі згодом увійшли до складу монархії Габсбургів, що також суттєво сформувало історію Центральної Європи. На відміну від своїх західноєвропейських колег, центральноєвропейські нації ніколи не мали жодних помітних заморських колоній через їхнє розташування на території та інші фактори. Часто стверджували, що однією з причин Першої та Другої світових воєн була відсутність у Німеччини оригінальних заморських колоній.
Після Другої світової війни Центральна Європа була розділена залізною завісою (за домовленістю Великої трійки на Ялтинській конференції та Потсдамській конференції) на дві частини — капіталістичний Західний блок і комуністичний Східний блок. Берлінський мур був одним із найпомітніших символів цих штучних і примусових поділів. Зокрема, Сталін виступав за створення «радянської «сфери впливу» в Центральній Європі, починаючи з Польщі, щоб забезпечити Радянському Союзу геополітичну буферну зону між ним і західним капіталістичним світом».[7]
Центральна Європа розпочала «стратегічне пробудження» наприкінці 20-го та на початку 21-го століття[8] з такими ініціативами, як Центральноєвропейське оборонне співробітництво, Центральноєвропейська ініціатива (CEI), Centrope та Вишеградська група чотирьох. Це пробудження спровокували письменники та інші інтелектуали, які визнали соціальний параліч занепаду диктатур і почувалися змушеними виступити проти радянського гніту.[9]
Усі країни Центральної Європи зараз входять до списку «дуже високорозвинених» за Індексом людського розвитку.