Харківський інститут народної освіти

Харківський Інститут Народної Освіти (ХІНО) ім. О. Потебні — вища школа, створена в 1921 році на базі ліквідованого Харківського Державного Університету.

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Хіно.

Харківський інститут народної освіти
ХІНО
?координати: ↑3154746 ·R (Харків)
Тип	заклад вищої освіти
Країна	СРСР
Назва на честь	Потебня Олександр Опанасович
Засновано	1921

Харківський інститут народної освіти (ХІНО) було створено підчас кампанії реорганізації університетів, започаткованої на початку 1920-х років згідно інструкції Наркомосвіти УСРР «Про практичну роботу з освіти». За наказом наркомосу УСРР від 2 червня 1920 p. на базі історико-філологічного і фізико-математичного факультетів Харківського університету були утворені Тимчасові вищі педагогічні курси, які проіснували лише близько місяця. У липні їх було реорганізовано у Академію теоретичних знань, на основі якої у травні 1921 р. було створено ХІНО.

ХІНО мав три факультети:

• професійної освіти,
• соціального виховання (4 роки навчання)
• робітничий факультет (3 роки).

У 1928—1929 учбовому році до факультету соціального виховання ХІНО приєднали на правах відділення Педагогічний технікум ім. Г. С. Сковороди. У 1930 р. після реорганізації ХІНО на базі факультету соціального виховання виник самостійний Інститут соціального виховання, який пізніше став називатися Педагогічний інститут.

У 1930 році в ХІНО навчалося понад 9000 студентів.

На базі факультету професійної освіти ХІНО були створені Харківський педагогічний інститут професійної освіти та Харківський фізико-хіміко-математичний інституту. У 1933 р. ці два виші були об'єднані в Харківський державний університет.

В інститутах народної освіти були створені самостійні наукові структури — науково-дослідні кафедри. На відміну від інших інститутів народної освіти, Харківський ІНО мав кількість науково-дослідних кафедр, відповідною групам дисциплін, які викладалися у вузі. У 1924/25 навчальному році при ХІНО існувало 16 науково-дослідних кафедр, в той час як при Київському ІНО — 6, при Одеському — 4, Катеринославському — 2, Кам'янець-Подільському та Ніжинському — по одній, а решта інститутів народної освіти їх взагалі не мала. Науково-дослідні кафедри очолювали відомі вчені. Так, науково-дослідну кафедру фізики очолював Д. А. Рожанський, науково-дослідну кафедру історії України — Д. І. Багалій.

У 1929 р. при ХІНО на базі науково-дослідних кафедр прикладної математики і геометрії було створено Науково-дослідний інститут математики на чолі з академіком С. Н. Бернштейном. Відповідно до постанови Раднаркому УСРР від 1 серпня 1930 р. «Про ліквідацію деяких науково-дослідних установ НКО та нову мережу цих установ» при ХІНО була ліквідована решта науково-дослідних закладів. З відродженням університету чимало наукових установ увійшло до його складу (Інститут теоретичної хімії, філія Українського зоолого-біологічного інституту, філія Українського геологічного інституту, філія Українського ботанічного інституту з садом при ньому, Український інститут математики й механіки, Інститут географії та картографії, Харківська астрономічна обсерваторія та Донецька гідробіологічна станція).

Від грудня 1924 р. до січня 1930 р. ректором ХІНО був М. С. Гаврилів.

У 1932–1933 роках на базі Інституту Народної Освіти, Інституту Народного Господарства^{[уточнити]} та фахівців інших інститутів Харківський державний університет було відновлено.

Джерела

• Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
• Бакіров В.С. Харківський національний університет ім. В.Н.Каразіна: віхи історії // Краєзнавство. — 2006. — № 1-4.
• Рубльов О.С. Гаврилів Мирослав Степанович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — С. 11. — ISBN 966-00-0405-2.