У 1861, після вступу батька на престол, став кронпринцем Пруссії і командував військами в Пруссько-австрійській війні 1866 року і Франко-пруській війні. Володів полководницьким талантом, зіграв ключову роль у перемозі над австрійцями під Садовою. Користувався великою популярністю в армії і народі як «Наш Фріц» (нім.Unser Fritz). Після перемоги у Франко-пруській війні (1871) Фрідріх, що став вже спадкоємцем престолу нової Німецької імперії, отримав жезл російськогогенерал-фельдмаршала.
Через ліберальні погляди конфліктував з канцлером Бісмарком. Був противником посилення конфронтації в Європі, підтримував внутрішньонімецьку інтеграцію. Однак Бісмарк утримував його від будь-якого реального впливу на політику.
Правління
Коли помер Вільгельм I (9 березня 1888 року), Фрідріх, який вступив на престол, був уже смертельно хворий на ракгортані. Раніше, через помилковий діагноз, який було поставлено йому в 1887 році, скасували операцію, яка могла б зупинити ріст пухлини. Майже рік кронпринц провів на лікуванні в Англії, Тиролі і, нарешті, в Сан-Ремо, звідки повернувся в Німеччину, вже ставши імператором. За місяць до вступу на престол лікар змушений був зробити кронпринцу трахеотомію, аби він міг надалі дихати, але після цього Вільгельм втратив можливість говорити і спілкувався з оточуючими письмово. За 99 днів царювання помираючий імператор з державних справ встиг тільки відправити у відставку неефективного консерватора, міністра внутрішніх справ Роберта Віктора фон Путткамера (за шість днів до смерті, 9 червня). Так 1888 рік став у Німеччині роком трьох імператорів.
Фрідріх і його дружина вважалися подружжям з ліберальними симпатіями; спадкоємець обговорював можливі плани політичних реформ з тещею, британською королевою Вікторією. Згодом Вільгельм II волів посилатися на діда, Вільгельма I (який отримав при ньому офіційний епітет «Вільгельм Великий»), не згадуючи батька. Багато політиків й істориків говорили і тоді, й особливо після початку Першої світової війни, що якби Фрідріх III і загиблий через півроку після нього 30 січня 1889 ліберально налаштований австрійський кронпринц Рудольф прожили довго, доля Європи могла б бути іншою, і політика Німеччини з Австрією не привела б до Першої світової війні[2]. Існує також думка, що лібералізм і миролюбність Фрідріха і масштаб реформ, які він міг би зробити, перебільшені по контрасту з діяльністю Вільгельма II.
Кронпринц був ініціатором створення художнього музею в Берліні, відкритого через 16 років після його смерті (1904) в його день народження під назвою «Музей імператора Фрідріха». З 1956 року він називається Музей Боде— на честь мистецтвознавця Вільгельма фон Боде, який керував збором першої колекції для музею.
Michael Freund: Das Drama der 99 Tage. Krankheit und Tod Friedrichs III. Kiepenheuer u. Witsch, Köln/Berlin 1966.
Franz Herre: Kaiser Friedrich III. Deutschlands liberale Hoffnung. Eine Biographie. Deutsche Verlags-Anstalt, Stuttgart 1987, ISBN 3-421-06370-2.
Hans-Christof Kraus: Friedrich III. In: Frank-Lothar Kroll (Hrsg.): Preußens Herrscher. Von den ersten Hohenzollern bis Wilhelm II. C.H. Beck, München 2001, ISBN 3-406-46711-3, S. 265—289.
Werner Richter: Friedrich III. Leben und Tragik des zweiten Hohenzollern-Kaisers, 2. Aufl., Bruckmann, München 1981, ISBN 3-7654-1794-7
Katrin Wehry: Kaiser Friedrich III. (1831—1888) als Protektor der Königlichen Museen. Skizze einer neuen Kulturpolitik. In: Jahrbuch der Berliner Museen N.F., Beiheft zu 54, 2012. Mann, Berlin 2013, ISBN 978-3-7861-2701-7.
Hans-Joachim Wolf: Die Krankheit Friedrichs III. und ihre Wirkung auf die englische und deutsche Öffentlichkeit, Berlin 1958.
Die Krankheit Kaiser Friedrich des Dritten dargestellt nach amtlichen Quellen und den im Königlichen Hausministerium niedergelegten Berichten der Ärzte Bardeleben, v. Bergmann, Bramann, Gerhardt, Kußmaul, Landgraf, Moritz Schmidt, Schrötter, Tobold, Waldeyer. Berlin 1888; Nachdruck in: HNO-Information 12, 1987, S. 28–131.
Gustav von Glasenapp: Militärische Biographien des Offizier-Corps der Preussischen Armee. Berlin 1868, S. 57. [Архівовано 25 лютого 2017 у Wayback Machine.]
(англ.)
Hannah Pakula: An Uncommon Woman— The Empress Frederick: Daughter of Queen Victoria, Wife of the Crown Prince of Prussia, Mother of Kaiser Wilhelm. Phoenix, London 1997, ISBN 1-84212-623-7.
(2).png)
_-_ribbon_bar.gif){kind=small}
