Фотокератит
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Фотокерати́т або снігова́ сліпота́ — медичний термін для позначення пошкодження зовнішніх шарів рогівки, яке спричинює інтенсивне ультрафіолетове випромінювання.
Фотокератит | |
---|---|
Спеціальність | офтальмологія |
Класифікація та зовнішні ресурси | |
МКХ-10 | H16.1 |
DiseasesDB | 31147 |
SNOMED CT | 1714005 |
Особливо небезпечним є інтенсивне УФ-випромінювання типу В (найкоротші промені, що блокуються озоновим шаром).
З метою захисту внутрішньої поверхні ока, рогівка здатна поглинути більшу частину шкідливого ультрафіолетового випромінювання. Однак при занадто сильному впливі на рогівці і кон'юнктиві виникають опіки подібні до сонячних опіків на шкірі. У важких випадках це призводить до руйнування зовнішнього шару рогівки, нервові закінчення звільнюються, викликаючи сильний біль, виражену світлобоязнь, сльозотечу, почервоніння очей і відчуття стороннього тіла в оці[1], звуження зіниці.
Фотокератит може розвиватися на природні і штучні джерела ультрафіолетового випромінювання: електрозварювальні роботи, солярій, кварцування. Небезпечними є не тільки прямі ультрафіолетові промені, а і відбиті від поверхні землі, снігу.[2] Потрібно пам'ятати, що свіжий сніг відбиває 80% УФ, піщаний пляж — 15%, морська піна — 25%.[3] Інтенсивність ультрафіолетового випромінювання значно зростає в горах. При підйомі на кожні 300 метрів, кількість ультрафіолетових променів збільшується приблизно на 4%.[4]