Убивство львівських професорів
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Убивство львівських професорів — масові вбивства представників польської інтелігенції Львова (близько 45 польських учених і викладачів, переважно Львівського університету, членів їхніх сімей та гостей), що їх скоїли в липні 1941 року у Львові німецькі війська.
Через кілька днів після початку німецько-радянської війни, Львів зайняли війська Вермахту. Перед тим як залишити місто, НКВС знищило кілька тисяч політичних в'язнів, що перебували у львівських в'язницях (докладніше див. Винищення львівських в'язнів у червні 1941).
Гестапо за списками вирішило заарештувати професорів Львівського університету. Що й було зроблено в ніч із 3 на 4 липня 1941 року — арештовано декілька десятків професорів із львівських вишів, головно Університету Яна Казимира (сьогодні Національний університет ім. Івана Франка), а також членів їх родин та осіб, що перебували в їхніх квартирах на момент арешту.
Спершу арештованих тримали в приміщеннях університету, а потім вивезли на розстріл. Усього, в ніч із 3 на 4 липня було заарештовано 28 науковців. З цієї групи уцілів лише професор Францішек Ґроєр (пол. Franciszek Groër).
Гітлерівці пограбували квартири науковців і знищили чи вивезли цінні наукові матеріали вчених.
Російський історик Борис Соколов, посилаючись на свідчення колишніх вояків легіону «Нахтіґаль» у конгресі США у 1954 році, стверджував, що «Нахтіґаль» був виведений із Львова до початку акції і, відповідно, легіон не мав стосунку до пізнішого знищення євреїв і польської інтелігенції Львова[1].
Звинувачення українців у вбивстві польських професорів — абсолютна нісенітниця, наголосив історик зі Львова Василь Расевич. Жоден архівний документ це не підтверджує.[2]