Тяглі селяни

Тя́глі селя́ни (тя́глі лю́ди) (Тягло — від староруського «тягнути», «відбувати повинність») — виконували панщину та працювали в господарстві свого господаря здійснюючи «тяглу» службу, тобто разом зі своєю худобою обробляли землю. В Україні різні групи залежних селян, що платили данину й виконували натуральні повинності власною тягловою худобою й с.-г. знаряддям. За інвентарними правилами 1847–1848 на Правобережній Україні селянський двір мав обов'язок 3-денної праці з тяглом на тиждень. Селянська реформа 1861 скасувала цей обов'язок.

Тяглі люди (селяни)^[1]:

• 1) категорія залежних селян на українських землях у складі Російської держави XV–XVIII ст., котрі виконували натуральні та грошові повинності — тягло. Тяглі селяни поділялися на «чорносошних» (державних) і приватновласницьких, які були зобов'язані, крім тягла, виконувати повинності на користь землевласників. Після того як було запроваджене подушне оподаткування (1722 р.), тяглих селян стали називати податним населенням^[1].
• 2) На українських землях під владою Польщі, Великого князівства Литовського та у Правобережній Україні у складі Російської імперії (до 1861 р.) — категорія селян, які відбували панщину, обробляючи панську землю своєю тягловою худобою (кіньми, волами) й сільськогосподарським реманентом. Розмір панщини (за «волочною помірою») встановлювався відповідно до майнового стану селянського господарства. У Російській імперії відповідно до Інвентарних правил 1847–1848 рр. тягловий двір повинен був відпрацювати щотижня три дні панщини тяглом і один день жіночий, а напівтягловий (або піший) — два дні піших і один жіночий^[1].

У 1691 р. у зверненні до старшини гетьман Іван Мазепа картає тих, хто «тяглих селян без необхідності обтяжує повинностями, а козаків неволить йти в селяни, або викидає їх з маєтків». Зокрема у 1692 р. був розісланий універсал у якому наголошувалося про те,«щоб ніхто з володарів не осмілювався роботами великими і поборами вигаданими обтяжувати людей в селах, собі даних... чинити їм образи і насильства, і щоб володіли ними в міру, нічого вище не накладаючи. У тих же, хто потоптав ці застереження,помістя будуть відібрані, а людям, яких обтяжували, буде вчинено свободу»^[2]

Див. також

• Тяглові тварини
• Данина

Примітки

1. Тимочко Н. О. Економічна історія України: Навч. посіб. — К.: КНЕУ, 2005. — 204 с. ISBN 966-574-759-2
2. цит. Павленко, С. З міфів про Івана Мазепу Україна скрізь віки: навчальний посібникз історії України [Текст] : зб.статей. – К. : Ярославів Вал, 2000. – 232. за http://www.kbuapa.kharkov.ua/e-book/putp/2012-3/doc/1/04.pdf [Архівовано 8 квітня 2014 у Wayback Machine.]

Література

• Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
• Гурбик А. О. Тяглі селяни [Архівовано 13 березня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2013. — Т. 10 : Т — Я. — С. 195. — ISBN 978-966-00-1359-9.

Посилання

• Тяглі селяни [Архівовано 17 листопада 2016 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2004. — Т. 6 : Т — Я. — 768 с. — ISBN 966-7492-06-0.