Loading AI tools
карстова печера в гірському хребті Дойнангнон на півночі Таїланду З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Тхамлуангнангнон (тай. ถ้ำหลวงนางนอน МФА: [tʰâm lǔaŋ nāːŋ nɔ̄ːn] — «велика печера сплячої жінки»), Тхамлуанг (тай. ถ้ำหลวง — «велика печера»), Тхамнамчам (тай. ถ้ำน้ำจำ — «печера Нам-Чам») або Тхам'яй (тай. ถ้ำใหญ่ — «велика печера») — карстова система печер у гірському хребті Дойнангнон на півночі Таїланду за 3 км від кордону з М'янмою. Розташована за 3 км на захід від траси H110, на північно-західному куті лісопарку Тхамлуанг — Кхуннамнангнон[de][1].
Тхамлуангнангнон | |
---|---|
ถ้ำหลวง | |
Довжина | 10,316 км |
Глибина | 85 м |
Країна | Таїланд |
Регіон | Pong Phad |
Тхамлуангнангнон у Вікісховищі |
Вхідна зала печери має довжину 80 метрів[1][2]. Далі проходить частково цементована кілометрова дорога, якою водять туристів. Біля кінця цієї дороги починається група зал і обвалів. Ця частина печери погано досліджена. Через кілька сотень метрів печера звужується до брудного проходу шириною 2 м і висотою 3 м. Приблизно за 1,75 км прохід робить петлю на північ перед тим як розвернутися на північ на 180°. Незабаром прохід звужується так, що в ньому можна тільки повзти; він часто залишається затопленим і в теплий сезон. Приблизно через 600 м прохід розширюється так, що можна йти. Він закінчується високим пітчем. Всього печера проходить через 10,3 км вапнякових порід і містить безліч глибоких пазів, вузьких тунелів, обвалів та сифонів. На всій довжині в печері зустрічаються сталактити і сталагміти. Через печеру проходить постійний потік води, що затікає з західного боку, протікає каналом довжиною кілька метрів і виходить через східну стіну.
Першу експедицію в основну печеру системи провели французькі спелеологи в 1986—1987 роках. Наступну експедицію провели в 2014—2015 роках британські спелеологи Верном Унсворт, Мартін Елліс, Філом Коллетт і Робом Гарпер[3][4][5].
Печеру можна оглянути тільки з листопада по червень. Неподалік від головного входу розташовується туристичний центр з докладною картою печери, менш ніж за сотню метрів від печери є автостоянка[1]. Перший кілометр печери доступний для відвідувань з гідами з листопада по червень. Під час сезону дощів печера затоплюється і закривається для відвідувачів[2].
Від 17 липня 2018 року печеру офіційно закрили для відвідин з метою виконання відновлювальних робіт після проведення рятувальної операції. 1 листопада 2019 року відвідування печери відновлено[6].
Місцева влада подала заявку на присвоєння печері статусу національного парку загальнодержавного значення. Надалі там передбачається розміщення музею рятувальної операції і міжнародного полігону підготовки рятувальників.
У 2018 році 12 підлітків у віці від 11 до 17, члени юніорської футбольної команди, і їх 25-річний тренер, були заблоковані в печері на 18 днів через повені[7][8]. Їх було успішно врятовано спільною операцією таїландського уряду, армії Таїланду і групи професійних печерних дайверів з усього світу[9]. Британські дайвери Річард Стентон[en][10] і Джон Волантен[en][11] знайшли їх на мулистому виступі за 4 км від входу через дев'ять днів після їх зникнення. Зусиллями глобальної операції, освітлюваної в світових змі, їх було врятовано[12]. Всього в операції взяло участь 90 дайверів, серед них 50 іноземців[13][14]. Колишній службовець військово-морського флоту, дайвер Саман Кунан, загинув у ході місії, вичерпавши запаси кисню[15][16][17].
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.