Томмі Дохерті

Томмі Дохерті (англ. Tommy Docherty, нар. 24 серпня 1928, Глазго — 31 грудня 2020) — шотландський футболіст, що грав на позиції півзахисника. По завершенні ігрової кар'єри — футбольний тренер.

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Догерті.

Томмі Дохерті
Особисті дані
Повне ім'я	Томас Гендерсон Дохерті
Народження	24 серпня 1928(1928-08-24)
	Глазго, Шотландія
Смерть	31 грудня 2020(2020-12-31)[1] (92 роки)
	Марпл (Великий Манчестер), Стокпорт[d], Великий Манчестер, Північно-Західна Англія, Англія, Велика Британія
Прізвисько	The Doc
Громадянство	Шотландія
Позиція	півзахисник
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г) 1947–1949 «Селтік» 9 (3) 1949–1958 «Престон Норт-Енд» 323 (5) 1958–1961 «Арсенал» 83 (1) 1961–1962 «Челсі» 4 (0)
Національна збірна**
Роки Збірна І (г) 1951–1959 Шотландія 25 (1)
Тренерська діяльність***
Роки Команда Посада 1961–1967 «Челсі» 1967–1968 «Ротергем Юнайтед» 1968 КПР 1968–1970 «Астон Вілла» 1970–1971 «Порту» 1971–1972 «Галл Сіті» (помічник) 1972 Шотландія 1972–1977 «Манчестер Юнайтед» 1977–1979 «Дербі Каунті» 1979–1980 КПР 1981 «Сідней Олімпік» 1981–1982 «Престон Норт-Енд» 1982–1983 «Саут Мельбурн» 1983 «Сідней Олімпік» 1984–1985 «Вулвергемптон» 1987–1988 «Олтрінхем»
* Ігри та голи за професіональні клуби враховуються лише в національному чемпіонаті. Інформацію оновлено 19 жовтня 2016.
** Інформацію про ігри та голи за національну збірну оновлено 19 жовтня 2016.
*** Тільки на посаді головного тренера.

Клубна кар'єра

Кар'єра Томмі Дохерті почалася в клубі з нижчих дивізіонів Шотландії «Шеттлстон Джуніорс». У 1946 році він був призваний до лав збройних сил (корпус Гайлендської легкої піхоти).^[2] Під час проходження військової служби Томмі виступав за футбольну команду британської армії. Після демобілізації в 1947 році Дохерті запропонували контракт з шотландським «Селтіком» — клубом, за який він вболівав у дитинстві.

Молодому Дохерті було непросто завоювати місце в основі «Селтіка» і в листопаді 1949 року він перейшов в англійський «Престон Норт Енд». Саме в «Престоні» Дохерті провів найкращий період у своїй кар'єрі, зігравши 323 матчі в чемпіонаті і 26 матчів у Кубку Англії, включаючи фінал 1954 року.

У 1958 році Дохерті пішов з «Престона» і відправився на чемпіонат світу у Швецію, по завершенні якого уклав контракт з лондонським «Арсеналом», у складі якого провів наступні три роки своєї кар'єри гравця. Граючи у складі «канонірів» також здебільшого виходив на поле в основному складі команди.

Завершив професійну ігрову кар'єру в клубі «Челсі», де був граючим тренером і протягом сезону 1961/62 років провів лише 4 матчі.

Виступи за збірну

1951 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Шотландії.

У складі збірної був учасником чемпіонату світу 1954 року у Швейцарії, чемпіонату світу 1958 року у Швеції.

Протягом кар'єри у національній команді, яка тривала 9 років, провів у формі головної команди країни 25 матчів, забивши 1 гол.

Кар'єра тренера

У лютому 1961 року збулася мрія Дохерті стати футбольним тренером, йому запропонували посаду граючого тренера в «Челсі». Через рік, коли Тед Дрейк подав у відставку, Дохерті став головним тренером «синіх». Однак він не зміг зберегти клуб у Першому дивізіоні і по закінченні сезону 1961/62 команда вилетіла у Другий дивізіон.

Дохерті ніколи не був великим тактиком, але його відрізняв талант мотиватора, а також уміння помітити і розкрити талант молодих футболістів. У свій перший сезон як головного тренера «Челсі» Дохерті сильно оновив склад, видаливши з нього багатьох ветеранів та зібравши в команді ряд молодих талантів — Террі Венейблса, Боббі Темблінга, Пітера Бонетті і Баррі Бріджеса. Команда, що отримала прізвисько «Діаманти Дохерті», з першої спроби вийшла в Перший дивізіон і фінішувала на 5-му місці в сезоні 1964/65. У квітні 1965 року «Челсі» виграв Кубок Футбольної ліги, перемігши у фіналі «Лестер Сіті», але потім програв «Ліверпулю» у півфіналі Кубка Англії з рахунком 2:0.

До цього часу зіпсувалися відносини між Дохерті і рядом гравців, особливо з капітаном клубу Террі Венейблсом. Тренер навіть відсторонив від гри вісьмох гравців за порушення комендантської години перед найважливішою грою проти «Бернлі» («Сині» до того моменту лише на два очки відставали від лідерів, «Манчестер Юнайтед»). «Челсі» програв цей матч, поховавши надії на титул. Через рік «Челсі» досяг півфіналів Кубка Англії і Кубка ярмарок, а потім зіграв у фіналі Кубка Англії 1967 року, проте поступився в ньому «Тоттенхем Готспур». У жовтні 1967 року Дохерті покинув пост головного тренера клубу. Футболісти, зібрані під його керівництвом, включаючи Пітера Осгуда, Чарлі Кука, Рона Гарріса, Пітера Бонетті і Джона Голлінса, пізніше виграють Кубок Англії і Кубок володарів кубків УЄФА під керівництвом наступника Дохерті на тренерському містку «Челсі», Дейва Секстона.

Через місяць після відходу з «Челсі» Дохерті став головним тренером «Ротерем Юнайтед». У наступному році він покинув клуб і перейшов у «Квінз Парк Рейнджерс», в якому пробув головним тренером всього лише 29 днів. У грудні 1968 року він очолив «Астон Віллу», якою керував 13 місяців.

19 січня 1970 року, коли «Астон Вілла» перебувала внизу турнірної таблиці Другого дивізіону, Дохерті був звільнений. Він перейшов у португальський «Порту», який очолював 4 місяці.

2 липня 1971 року Дохерті став помічником головного тренера «Галл Сіті» Террі Нілла, але залишив цей пост 12 вересня, коли його призначили тимчасовим виконуючим обов'язки головного тренера збірної Шотландії. Вже в листопаді його посада стала постійною.

У грудні 1972 року, коли Френк О'Фаррелл був звільнений з поста головного тренера «Манчестер Юнайтед», Дохерті було важко відмовитися від пропозиції очолити один з найбільших клубів світу. Він залишив збірну Шотландії і підписав контракт з «Юнайтед». Вболівальники клубу з ентузіазмом сприйняли прихід шотландського фахівця. Дохерті прийняв команду, що знаходилась у кризі, багато в чому завдяки віковому складу футболістів, але вберіг клуб від вильоту з Першого дивізіону в сезоні 1972/73. Роком пізніше, однак, «Юнайтед» все-таки вилетів у Другий дивізіон.

У наступному сезоні «Манчестер Юнайтед» повернувся в Перший дивізіон, а в сезоні 1975/76 клуб зайняв третє місце в Першому дивізіоні і досяг фіналу Кубка Англії 1976 року, несподівано поступившись у ньому «Саутгемптону». Рік потому Дохерті привів команду ще до одного фіналу Кубка Англії і цього разу здобув трофей, обігравши сильний «Ліверпуль», який прагнув «треблу», з рахунком 2:1.

Незабаром розкрився позашлюбний зв'язок Дохерті з дружиною клубного фізіотерапевта Лорі Брауна. Під впливом громадського осуду його звільнили в липні 1977 року. За іронією долі, на посту головного тренера «Юнайтед» Дохерті замінив той самий чоловік, який змінив його і на посту головного тренера «Челсі» 10 років тому — Дейв Секстон.

Дохерті незабаром повернувся до тренерської роботи, очоливши «Дербі Каунті» у вересні 1977 року, в якому пропрацював два сезони до квітня 1979 року. У цей період Дохерті брав участь у судовому процесі, подавши позов проти екс-капітана «Манчестер Юнайтед» Віллі Моргана і телеканалу «Granada», звинувачуючи їх у наклепі. Процес закінчився для позивача невдало: Дохерті зізнався, що він брехав у суді. Після завершення судового процесу Дохерті пішов з «Дербі Каунті».

У травні 1979 року Дохерті знову очолив «Квінз Парк Рейнджерс». Майже відразу він був звільнений, а потім незрозумілим чином відновлений на посаді через 9 днів після звільнення. У підсумку КПР вилетів у Другий дивізіон і Дохерті повинен був підняти командний дух перед початком нового сезону. Йому вдалося зберегти в клубі ряд відомих гравців, а також придбати Клайва Аллена, Тоні Каррі і Пола Годдарда. Незважаючи на це «Рейнджерам» не вистачило 4 очок для виходу в Перший дивізіон. У жовтні 1980 року Дохерті був звільнений.

Дохерті короткий час попрацював у Австралії, тренуючи «Сідней Олімпік» у 1981 рік, але вже в липні того ж року повернувся в Англію, ставши головним тренером «Престон Норт Енду» — клубу, в якому він провів дев'ять років як гравець. Однак йому не вдалося закріпитися на новій посаді і через кілька місяців він був звільнений, після чого повернувся до Австралії, де очолив «Саут Мельбурн».

У 1983 році Дохерті знову став головним тренером «Сідней Олімпік», після чого знову повернувся в Англію. Його останніми клубами стали «Вулвергемптон Вондерерз» та «Олтрінхем», головним тренером команди якого Томмі Дохерті був до 1988 року.

Завдяки почуттю гумору та ораторської майстерності він упродовж останніх 20 років працює телевізійним експертом і «післяобіднім» диктором.

Статистика виступів

Статистика виступів

Клуб	Сезон	Ліга		Кубок Англії		Інші[3]		Разом
		Ігри	Голи	Ігри	Голи	Ігри	Голи	Ігри	Голи
Селтік	1948/49	9	3	-	-	2	0	11	3
	Разом	9	3	0	0	2	0	11	3
Престон Норт Енд	1949/50	15	0	1	0	0	0	16	0
	1950/51	42	0	2	0	0	0	44	0
	1951/52	42	0	1	0	0	0	43	0
	1952/53	41	0	3	0	0	0	44	0
	1953/54	26	0	8	0	0	0	34	0
	1954/55	39	3	3	0	0	0	42	3
	1955/56	41	1	1	0	0	0	42	1
	1956/57	37	0	6	0	0	0	43	0
	1957/58	40	1	1	0	0	0	41	1
	Разом	323	5	26	0	0	0	349	5
Арсенал	1958/59	38	1	4	0	0	0	42	1
	1959/60	24	0	3	0	0	0	27	0
	1960/61	21	0	0	0	0	0	21	0
	Разом	83	1	7	0	0	0	90	1
Челсі	1961/62	4	0	0	0	0	0	4	0
	Разом	4	0	0	0	0	0	4	0
Всього за кар'єру		419	9	33	0	2	0	454	9

Досягнення

Як гравця

«Селтік»

• Володар Кубка Глазго (1): 1949

«Престон Норт-Енд»

• Чемпіон Другого дивізіону (1): 1950/51

Як тренера

«Челсі»

• Володар Кубка Футбольної ліги (1): 1964/65

«Манчестер Юнайтед»

• Чемпіон Другого дивізіону (1): 1974/75
• Володар Кубку Англії (1): 1976/77

«Саут Мельбурн»

• Володар Кубка Victorian Ampol Night Soccer (1): 1982

Тренерська статистика

Команда	Країна	Початок роботи	Завершення роботи	Показники
				І	В	П	Н	% перемог
Челсі		Жовтень 1962	Жовтень 1967	247	121	53	73	48,99
Ротерем Юнайтед		Листопад 1967	Листопад 1968	47	14	16	17	29,79
Квінз Парк Рейнджерс		1 листопада 1968	30 листопада 1968	4	1	3	0	25,0
Астон Вілла		Грудень 1968	Січень 1970	46	13	16	17	28,26
Порту		28 січня 1970	3 травня 1971
Шотландія (в.о.)		12 вересня 1971	11 листопада 1971	2	2	0	0	100,000
Шотландія		11 листопада 1971	22 грудня 1972	10	5	3	2	50,00
Манчестер Юнайтед		22 грудня 1972	4 липня 1977	215	99	62	54	46,0
Дербі Каунті		17 вересня 1977	10 травня 1979	78	24	21	33	30,77
Квінз Парк Рейнджерс		11 травня 1979	1 жовтня 1980	51	20	16	15	39,22
Сідней Олімпік		15 лютого 1981	14 червня 1981	17	6	6	5	35,29
Престон Норт-Енд		15 червня 1981	3 грудня 1981	17	3	6	8	17,65
Саут Мельбурн		16 травня 1982	5 вересня 1983	13	6	4	3	46,15
Сідней Олімпік		13 березня 1983	21 серпня 1983	21	8	9	4	38,10
Вулвергемптон Вондерерз		8 червня 1984	4 липня 1985	48	9	12	27	18,75
Олтрінхем		28 вересня 1987	4 лютого 1988

Див. також

• Список головних тренерів ФК «Манчестер Юнайтед»

Примітки

1. Tommy Docherty: Former Man Utd and Scotland boss dies — 2020.
2. Wolves Fan Site. Архів оригіналу за 2 жовтня 2011. Процитовано 20 жовтня 2016.
3. Благодійний кубок Глазго

Посилання

• Томмі Дохерті на сайті Soccerbase (англ.)
• Томмі Дохерті — тренерська статистика на сайті Soccerbase (англ.)