Толмачово (Ленінградська область)

Толмачово (до 1919 року — станція Преображенська) — селище міського типу, адміністративний центр Толмачовського міського поселення, Лузький район, Ленінградська область, Росія.

Толмачово
Країна	Росія
Суб'єкт Російської Федерації
Код ЗКАТУ:	41233554000
Код ЗКТМО:	41633154051
Основні дані
Час заснування	1858
Поштовий індекс	188255
Телефонний код	+7 81372
Географічні координати:	58°51′10″ пн. ш. 29°54′50″ сх. д.
Вебсторінка	gptolmachevo.ru
Мапа
Толмачово
Толмачово у Вікісховищі

Географія

Селище розташовано у центральній частині району на правому березі річки Луга. У селищі є станція Толмачово залізничної лінії Санкт-Петербург—Луга.

За 2 кілометри на схід проходить автошлях «Псков».

Історія

План селища Толмачово. 1863

Населений пункт виник 1858 року під час будівництва залізниці Санкт-Петербург — Варшава.

У XIX — на початку XX століття станція адміністративно належала до Перечицької волості 1-го стану Лузького повіту Санкт-Петербурзької губернії.

За даними «Пам'ятної книжки Санкт-Петербурзької губернії» за 1905 рік населений пункт називався селище Преображенське. 360 десятин землі у Преображенському належали почесному громадянину Миколі Валентиновичу Сазікову, а також 5 десятин — архітектору Свіньїну та нащадкам професора Академії мистецтв Шишкіна^[1].

До 1919 мало статус селища при станції Преображенській, оскільки в околицях станції квартирував Преображенський кавалерійський полк. 1919 селище було перейменовано на честь революціонера Миколи Толмачова.

З 1917 до 1927 року існувала Толмачовська волость Лузького повіту^[2].

За даними 1933 року Толмачово було дачним селищем та адміністративним центром Толмачовської сільради Лузького району, до якої входили 13 населених пунктів: села Болото, Жельці, Заполля, Кемка, Пустинь, Сітенка й дачні селища Железо, Ляпунов Двір, Плоске, Скобельцино, Толмачово, Шалога загальним числом населення 2 504 особи^[3].

Станом на 1 січня 1935 року населення дачного селища Толмачово становило 1 600 осіб^[4].

1936 року до складу Толмачовської сільради входили 15 населених пунктів, 1034 господарства й 7 колгоспів^[5].

Населення

Чисельність населення

1862	1926[6]	1935[7]	1939[8]	1945	1949	1959[9]
17	↗904	↗1600	↗1767	↗2191	↘2030	↗3377
1970[10]	1979[11]	1989[12]	1997[13]	2002[14]	2007[15]	2009[16]
↗3650	↗3797	↗3948	↘3600	↘3378	↘3100	↘2862
2010[17]	2012[18]	2013[19]	2014[20]	2015[21]	2016[22]	2017[23]
↗3232	↘3168	↘3055	↘2993	↘2956	↘2937	↘2911
2018[24]	2019[25]	2020[26]
↘2862	↘2811	↘2760

1000

2000

3000

4000

1939

1979

2009

2015

2020

Економіка

У селищі розміщується завод залізобетонних виробів і металоконструкцій^[27] на правому березі річки Луга. На лівому березі розташовано Лузький завод залізобетонних виробів^[28]. Також у селищі розташований Лузький комбікормовий завод^[29].

Неподалік від селища Толмачово розташований нині закритий будинок відпочинку «Живий струмок».

Транспорт

Меморіальна дошка на будівлі станції

Селище розташовано за 124 кілометри на південь від Санкт-Петербурга й за 15 км на північ від районного центру, міста Луги, на обох берегах річки Луги. Два зупинних пункти приміського залізничного сполучення: на правому березі річки Луга — станція Толмачово, на лівому березі — платформа Партизанська. На обох зупиняються всі приміські електропоїзди, окрім експресів Санкт-Петербург — Луга — Санкт-Петербург і швидкого приміського поїзда «Плесковъ» Санкт-Петербург — Псков — Санкт-Петербург^[30].

На річці Луга є пристань, розташована на правому березі, біля станції Толмачово. До початку 1990-их років на річці діяла регулярна пасажирська лінія Толмачово — Хілок. У Толмачово була суднобудівна верф і річковий вокзал^[31]. У 1980-их роках пасажирське сполучення здійснювалось пароплавами типу «Зірниця», нині судноплавство річкою практично відсутнє, будівля верфі руйнується.

Автобусне сполучення з містом Луга та найближчими селами^[32]. Лівобережною частиною селища проходять автобусні маршрути 110 «Луга — Миколаївське» та 110Б «Луга — Осьміно»^[33].

Освіта і культура

У селищі є середня школа. Офіційною датою заснування школи вважається 1 листопада 1901 року^[34]. Є також музична школа й дитячий садок. До числа освітніх закладів належить Толмачовський дитячий будинок.

Заклади культури представлені муніципальним закладом «Соціально-культурний центр дозвілля й відпочинку», до складу якого входять будинок культури в Толмачово, а також клуби й бібліотеки у населених пунктах Толмачовського міського поселення^[35]

Відомі люди

Поряд із сучасним селищем, у садибі Затишшя жив російський письменник Михайло Салтиков-Щедрін.

Примітки

1. «Пам'ятна книжка Санкт-Петербурзької губернії. 1905», стор. 161, 176
2. Волосні ради Ленінградської губернії. Архів оригіналу за 7 липня 2015. Процитовано 21 березня 2015.
3. Адміністративно-територіальний поділ Ленінградської області. — Л., 1933, стор. 47, 271
4. Адміністративно-економічний довідник з Ленінградської області. — Л., 1936, стор. 24
5. Адміністративно-економічний довідник з Ленінградської області. — Л., 1936, стор. 158
6. Всесоюзная перепись населения 1926 года = Recensement de la population de L’U.R.S.S. 1926 / Центральное статистическое управление СССР; Отд. переписи. Т.2. Западный район. Центрально-Промышленный район: народность, родной язык, возраст, грамотность. — М.: Изд. ЦСУ СССР, 1928
7. РГАЭ, ф. 1562, оп. 336, д. 1248, лл. 83—96.
8. Всесоюзная перепись населения 1939 года. Численность городского населения СССР по городским поселениям и внутригородским районам. Архів оригіналу за 30 листопада 2013. Процитовано 30 листопада 2013. (рос.)
9. Всесоюзная перепись населения 1959 года. Архів оригіналу за 23 серпня 2011.
10. Всесоюзная перепись населения 1970 года. Архів оригіналу за 24 серпня 2011.
11. Всесоюзная перепись населения 1979 года. Архів оригіналу за 24 серпня 2011.
12. Всесоюзний перепис населення 1989 року. Чисельність міського населення. Архів оригіналу за 22 серпня 2011. (рос.)
13. Административно-территориальное деление Ленинградской области. — СПб., 1997, с. 21
14. Всероссийская перепись населения 2002 года. Том. 1, таблица 4. Численность населения России, федеральных округов, субъектов Российской Федерации, районов, городских поселений, сельских населённых пунктов - райцентров и сельских населённых пунктов с населением 3 тысячи и более. Архів оригіналу за 3 лютого 2012.
15. Административно-территориальное деление Ленинградской области: [справ.] / под общ. ред. В. А. Скоробогатова, В. В. Павлова; сост. В. Г. Кожевников. - СПб., 2007. - 281 с. Архів оригіналу (PDF) за 26 квітня 2015. Процитовано 26 квітня 2015. (рос.)
16. Численность постоянного населения Российской Федерации по городам, посёлкам городского типа и районам на 1 января 2009 года. Архів оригіналу за 2 січня 2014. Процитовано 2 січня 2014.
17. Всероссийская перепись населения 2010 года. Ленинградская область. Архів оригіналу за 10 серпня 2014. Процитовано 10 серпня 2014.
18. Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям. Таблица 35. Оценка численности постоянного населения на 1 января 2012 года. Архів оригіналу за 31 травня 2014. Процитовано 31 травня 2014.
19. Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям на 1 января 2013 года. — М.: Федеральная служба государственной статистики Росстат, 2013. — 528 с. (Табл. 33. Численность населения городских округов, муниципальных районов, городских и сельских поселений, городских населённых пунктов, сельских населённых пунктов). Архів оригіналу за 16 листопада 2013. Процитовано 16 листопада 2013.
20. Таблица 33. Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям на 1 января 2014 года. Архів оригіналу за 2 серпня 2014. Процитовано 2 серпня 2014.
21. Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям на 1 января 2015 года. Архів оригіналу за 6 серпня 2015. Процитовано 6 серпня 2015.
22. Чисельність населення Російської Федерації за муніципальними утвореннями на 1 січня 2016 року
23. (рос.) Чисельність населення Російської Федерації за муніципальними утвореннями на 1 січня 2017 року. 31 липня 2017. Архів оригіналу за 31 липня 2017. Процитовано 31 липня 2017.
24. Численность населения Ленинградской области в разрезе муниципальных образований по состоянию на 1 января 2018 года (PDF). Процитовано 22 червня 2018.
25. Численность постоянного населения в разрезе муниципальных образований Ленинградской области по состоянию на 1 января 2019 года (PDF). Процитовано 27 квітня 2019.
26. Численность постоянного населения Российской Федерации по муниципальным образованиям на 1 января 2020 года (рос.). Архів оригіналу за 24 квітня 2020. Процитовано 24 квітня 2020.
27. Стабільність — запорука успіху. Архів оригіналу за 18 вересня 2011. Процитовано 21 березня 2015.
28. Лузький завод ЗБІ, ТзОВ — Виробництво залізобетонних виробів
29. Лузький комбікормовий завод (ЛККЗ), ВАТ, Толмачово: Компанії: ALL.BIZ: Росія^{[недоступне посилання з червня 2019]}
30. Розклад руху приміських поїздів Санкт-Петербург. Розклад електричок. Архів оригіналу за 12 серпня 2012. Процитовано 21 березня 2015.
31. Водний транспорт Ленінградської області. Архів оригіналу за 25 грудня 2012. Процитовано 21 березня 2015.
32. Толмачовське міське поселення — Розклад руху транспорту
33. Інфо ЛУГА — Розклад руху автобусів міста Луга й району
34. МОУ «Толмачовська середня загальноосвітня школа» — Головна сторінка
35. Толмачовське міське поселення — Заклади освіти і культури

Література

• Баскаченко І., Зерцалов В. Луга, Л.-1964
• Зерцалов В. І. Луга: Путівник, Л.-1972
• ВРЕ

Посилання