Ткачук Павло Петрович

Павло́ Петро́вич Ткачу́к (нар. 13 липня 1955, Пузирки) — генерал-лейтенант (2010 р.), доктор історичних наук (2009 р.), професор (2009 р.), начальник Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного, Заслужений працівник освіти України (2015 р.), депутат Львівської міської ради VI (2010—2015 рр.) скликання у складі фракції Партії регіонів^[1], після 2013^[2] — позафракційний^[3].

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Ткачук.

Павло Петрович Ткачук
Генерал-лейтенант
Загальна інформація
Народження	13 липня 1955(1955-07-13) (69 років) Пузирки, Козятинський район, Вінницька область, УРСР
Alma Mater	Національна академія оборони України
Військова служба
Приналежність	Україна
Вид ЗС	Збройні сили України
Командування
2002 — Начальник НАСВ ім. гетьмана Петра Сагайдачного
Нагороди та відзнаки
Орден «За заслуги» І ступеня Орден «За заслуги» ІІ ступеня Орден «За заслуги» ІІІ ступеня Орден Данила Галицького Відзнака «Доблесть і честь» (Міністерство оборони України) Заслужений працівник освіти України Почесна грамота Кабінету Міністрів України

Життєпис

Народився 13 липня 1955 р. в с. Пузирки Козятинського району Вінницької області.

1970 року закінчив 8 класів початкової школи. З серпня 1970 року по липень 1973 року навчався в Одеському морехідному училищі, яке закінчив за спеціальністю «Механік-моторист ІІІ класу».

Закінчив Одеське вище артилерійське командне училище (тактичний рівень підготовки, 1977), Військову артилерійську академію (оперативно-тактичний рівень підготовки, 1992); в 2005 році закінчив Національну академію оборони України за спеціальністю «Управління діями з'єднань та об'єднань Збройних Сил» (оперативно-стратегічний рівень підготовки), а в 2009 — Львівський регіональний інститут державного управління Національної академії державного управління при Президентові України за спеціальністю «Державне управління».

Одружений, має доньку і сина, двох внучок та онука.

Проходження військової служби

З серпня 1973 року по липень 1977 року навчався в Одеському вищому артилерійському командному училищі.

Після закінчення училища був направлений для подальшого проходження служби в Забайкальський військовий округ (Монгольська Народна Республіка), де з 1977 року по 1982 рік проходив службу на посадах командира взводу та батареї (МНР).

З 1982 р. по 1986 р. проходив службу на посадах командира артилерійської батареї та начальника штабу артилерійського дивізіону.

З 1986 р. по 1991 р. — командир окремого артилерійського дивізіону.

З 1988 р. по 1992 навчався у Військово-артилерійській академії в м. Санкт-Петербург (заочно).

З 1991 р. по 1997 р. — командир окремого артилерійського полку.

З 1997 р. по 1998 р. — командир окремої механізованої бригади.

З 1998 року по 2002 р. — командир артилерійської дивізії. Дивізія у 2002 р. визнана найкращою серед усіх військових з'єднань Збройних Сил України^[4].

З січня 2003 по вересень 2006 р. — начальник Львівського військового ордена Червоної Зірки інституту імені гетьмана Петра Сагайдачного Національного університету «Львівська політехніка».

З вересня 2006 р. по вересень 2009 р. — начальник Львівського ордена Червоної Зірки інституту Сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного Національного університету «Львівська політехніка».

З вересня 2009 р. по теперішній час — начальник Національної академії Сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного.

Наукова діяльність

• у 2004 році Ткачук захистив кандидатську дисертацію за спеціальністю «військова історія» на тему: «Організація артилерійських частин та їх бойова діяльність по захисту Української держави. 1917–1920 роки».

• у 2005 році генералу Ткачуку присвоєно вчене звання доцента, а в 2008 році — професора.

• у 2009 Ткачуку П. П. присуджено науковий ступінь доктора історичних наук за спеціальністю «військова історія»; дисертація «Сухопутні війська Збройних Сил України доби революції 1917—1921 рр.»

Відзнаки і нагороди

• Орден «За заслуги» I ст. (6 грудня 2012) — за значний особистий внесок у зміцнення обороноздатності Української держави, зразкове виконання військового обов'язку, високий професіоналізм та з нагоди Дня Збройних Сил України^[5]
• Орден «За заслуги» II ст. (1 грудня 2009) — за вагомий особистий внесок у зміцнення обороноздатності та безпеки Української держави, зразкове виконання військового обов'язку, високий професіоналізм та з нагоди 18-ї річниці Збройних Сил України^[6]
• Орден «За заслуги» III ст. (4 грудня 2006) — за вагомий особистий внесок у зміцнення обороноздатності і безпеки України, зразкове виконання військового обов'язку та з нагоди 15-ї річниці Збройних Сил України^[7]
• Орден Данила Галицького (17 травня 2019) — за значні особисті заслуги у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, громадянську мужність, самовідданість у відстоюванні конституційних засад демократії, прав і свобод людини, вагомий внесок у культурно-освітній розвиток держави, активну волонтерську діяльність^[8]
• Медаль «За бездоганну службу» III ст. (4 грудня 1996) — за бездоганну службу, досягнення високих показників у бойовій підготовці та професійній майстерності^[9]
• Медаль «Захиснику Вітчизни» (1999)
• Заслужений працівник освіти України (4 грудня 2015) — за значний особистий внесок у зміцнення обороноздатності Української держави, мужність, самовідданість і високий професіоналізм, виявлені у виконанні військового обов'язку, та з нагоди Дня Збройних Сил України^[10]
• Відзнака Міністерства оборони України «Доблесть і честь» (2001 р.),
• знак «Відмінник освіти України» (2004 р.),
• грамота Кабінету Міністрів України (2007 р.)
• Відзнака Міністерства оборони України «Знак пошани» (2006 р.)
• Відзнака Міністерства оборони України Медаль «10 років ЗС України» (2001 р.)
• Відзнака Міністерства оборони України Медаль «15 років ЗС України» (2006 р.)
• Почесний нагрудний знак Начальника Генерального штабу ЗСУ — Головнокомандувача ЗСУ «За доблесну військову службу Батьківщині» (2008 р.)
• Відзнака Національної академії наук України «За сприяння розвитку науки» (2011 р.)
• Відзнака Державного комітету телебачення і радіомовлення України Пам'ятний нагрудний знак «За заслуги в розвитку інформаційної сфери» (2012)
• Орден «Полярна зірка» (Монголія, 2011)^[11]
• Золота Медаль Війська Польського (Польща, 2013 р.)^[12]
• Орден Відродження Польщі (лицарський хрест) (Польща, 2015 р.)^[13]
• Відзнака Львівського міського голови «Почесний знак Святого Юрія» (2011 р.)^[14]
• Відзнака Української православної церкви Київського патріархату Орден Святого Архистратига Михаїла (2006 р.)
• Відзнака Української православної церкви Київського патріархату Орден Святого Юрія Переможця (2016 р.)^[15]
• Відзнака Центру Військового Капеланства «Золотий Хрест»^[16]
• Орден «За службу Батьківщині в Збройних Силах СРСР», 3-го ступеня^[17]
• Переможець акції «Галицький лицар» у номінації «Науковець, освітянин» (2006).
• орден Данила Галицького^[18]

Власність

За даними журналістів програми Слідство.Інфо, родина Ткачука має у власності 4 квартири, 3 будинки та 3 джипи, хоча в декларації генерала в розділі «нерухоме майно» нічого не вказано.^[19]

Оцінки діяльності

Святійший Патріарх Філарет  відзначив у вересні 2016 року, що генерал-лейтенант Павло Ткачук зробив багато для підвищення кваліфікації кадрів.^[20]

Герой України, генерал-майор Ігор Гордійчук у своєму інтерв'ю газеті «Високий Замок» відзначив: «Мені від начальника Академії сухопутних військ, генерала Павла Ткачука, з яким працював у Львові, треба навчитися головного — змінити ставлення підлеглих до справи. Там усі вболівають за доручену ділянку роботи…»^[21]

Примітки

1. Ткачук Павло Петрович, Львівська міська рада VI скликання
2. Партія регіонів не виправдала надій народу — екс-голова фракції ПР у Львівській міськраді
3. Львівська міська рада. Архів оригіналу за 26 жовтня 2016. [Архівовано 2016-10-26 у Wayback Machine.]
4. Ткачук Павло Петрович. logos-ukraine.com.ua. Процитовано 22 вересня 2016.
5. Указ Президента України від 6 грудня 2012 року № 683/2012 «Про відзначення державними нагородами України»
6. Указ Президента України від 1 грудня 2009 року № 996/2009 «Про відзначення державними нагородами України»
7. Указ Президента України від 4 грудня 2006 року № 1024/2006 «Про відзначення державними нагородами України військовослужбовців Збройних Сил України»
8. Указ Президента України від 17 травня 2019 року № 270/2019 «Про відзначення державними нагородами України»
9. Указ Президента України від 4 грудня 1996 року № 1158/96 «Про нагородження відзнакою Президента України - медаллю "За бездоганну службу"»
10. Указ Президента України від 4 грудня 2015 року № 680/2015 «Про відзначення державними нагородами України»
11. Стати президентом синові чабана допомогли… вірші в газету // Омар УЗАРАШВІЛІ, Високий Замок, 30.06.2011^{[недоступне посилання з липня 2019]}
12. Начальника Академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного генерал-лейтенанта Павла Ткачука нагороджено Золотою Медаллю Війська Польського | Національна академія сухопутних військ. www.asv.gov.ua. Процитовано 22 вересня 2016.
13. У Львові вручили державні нагороди військовим і волонтерам - DailyLviv.com. dailylviv.com. Процитовано 27 вересня 2016.
14. Генерал-лейтенанта Ткачука нагородили відзнакою св. Юрія. Гал-інфо. Процитовано 27 вересня 2016.
15. Павло Ткачук | Facebook. www.facebook.com. Процитовано 22 вересня 2016.
16. Генерал-лейтенант Ткачук Павло Петрович нагороджений “Золотим Хрестом” Центру Військового Капеланства | Храм Святих Верховних Апостолів Петра і Павла. Українська Греко-Католицька Церква (Костел Єзуїтів). petrapavla.org.ua. Архів оригіналу за 22 грудня 2017. Процитовано 27 вересня 2016. [Архівовано 2017-12-22 у Wayback Machine.]
17. Ткачук Павло Петрович
18. Указ Президента України 270—2019
19. ЗМІ: Генерал Ткачук володіє трьома будинками, хоч за декларацією безхатько, 9 вересня 2016, Українська Правда
20. Шмуригін, священик Олександр. Святійший Патріарх Філарет: "Єдина Помісна Церква в Україні - шлях до примирення у світовому Православ’ї" - Українська Православна Церква Київський Патріархат (УПЦ КП). www.cerkva.info. Процитовано 27 вересня 2016.
21. Балюк Н. А. Генерал Гордійчук: «Ми щодня стаємо сильнішимим, а „імперія зла“ — слабшою» // Високий замок: тижневик. — 2016. — № 113 (5513). — С 8.

Посилання

• Ткачук Павло Петрович, архівована сторінка на сайті Львівської міської ради