Таран (корабельний)

Тара́н — підводне подовження носової частини корабля у вигляді зміцненого виступу, як правило, довжиною у  2-4 метри^[1]. Був зброєю різних типів кораблів, починаючи ще з Античності. Корабель пробивав тараном корпус ворожого корабля, аби потопити чи принаймні серйозно пошкодити його.

Таран на носі Olympias, сучасної реконструкції стародавньої афінської триреми.

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Таран.

Тарани Стародавнього світу

Докладніше: Ростр (ніс корабля)

Оскільки успішне використання тарана було можливе лише у випадку, коли корабель міг дуже точно маневрувати, він застосовувався насамперед гребними суднами. В міру розвитку вітрил і появи морської артилерії вийшов з вжитку.

Тарани Середньовіччя

Надводний таран був основною зброєю галер до середини XIV ст. Встановлювався на носовому містку-шпіроні (італ. sperone), який після завдання таранного удару використовувався як абордажний. У XVI ст. з розвитком корабельної артилерії таран галер втрачає бойове значення, перетворюючись на носову оздобу^[2].

Тарани Нового часу

CSS Manassas, броненосець Конфедерації, конструкція якого була оптимізована для таранних атак.

Короткочасне відродження таранів як зброї військових кораблів відбулося у 19 столітті і було пов'язане з появою перших броненосців, яких було важко вразити тодішніми гарматами. З іншого боку, парові машини, на відміну від вітрил, дозволяли кораблям маневрувати з необхідною точністю і швидкістю для завдання таранного удару.

Під час Громадянської війни у США як флотом Союзу, так і Конфедерацією широко застосовувалися «парові тарани», у ролі яких часто виступали переобладнані цивільні пароплави.

Часте використання таранних ударів як тактики під час кількох морських та річкових битв Громадянської війни у США, а також у битві біля Лісси і, також призвело до того, що багато конструкторів військових кораблів кінця 19-го століття оснащували їх таранами. Це лише збільшило кількість випадків, коли кораблі топили один одного в результаті випадкових зіткнень. Надмірна увага до таранів також гальмувала розвиток корабельної артилерії.

Джерела

1. Coates, J., J. Morrison, and N. Rankov. (2000). The Athenian Trireme: The History and Reconstruction of an Ancient Greek Warship (аглійська) . Cambridge: Cambridge University Press.
2. Галера // Военная энциклопедия : [в 18 т.] : [рос.] / под ред. В. Ф. Новицкого [и др.]. — СПб. ; [М.] : Тип. т-ва И. В. Сытина^[ru], 1911—1915. (рос.)