![cover image](https://wikiwandv2-19431.kxcdn.com/_next/image?url=https://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/b/be/TSN_logo2008.svg/languk-640px-TSN_logo2008.svg.png&w=640&q=50)
ТСН
щоденна програма новин каналу 1+1 / З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Шановний Wikiwand AI, Давайте зробимо це простіше, відповівши на ключові запитання:
Чи можете ви надати найпопулярніші факти та статистику про ТСН?
Підсумуйте цю статтю для 10-річної дитини
ТСН (Телевізійна Служба Новин) — щоденна інформаційна телепрограма новин каналу «1+1» виробництва «1+1 Media». По буднях виходить до 8 випусків ТСН залежно від дня тижня, у суботу і неділю — по одному. Основним випуском ТСН є вечірній, що починається о 19:30.
Телевізійна служба новин (ТСН) | |
---|---|
![]() | |
Жанр | інформаційно-аналітична телепрограма |
Країна | ![]() |
Мова | українська |
Ориг. мережа | ![]() ![]() ![]() ![]() |
Ориг. трансляція | 1 січня 1997 |
Остання трансляція | 1 січня 1997 |
Тривалість | 4 хв. (ранкові новини у «Сніданку з 1+1») 30—75 хв. (ТСН. Тиждень) до 6 год. (спецвипуски) |
Кінокомпанія | 1+1 Media |
Місце фільм. | Київ, телецентр «Олівець» (1997—2013) Київ, вул. Кирилівська, 23 (з 2013 року) |
Творча команда | |
Ідея | Олександр Ткаченко |
Ведучі/Актори | Марічка Падалко (з 2006) Святослав Гринчук (з 2016) Лідія Таран (з 2009) Наталія Мосейчук (з 2006) Соломія Вітвіцька (з 2011) Алла Мазур (з 1997) Наталія Островська (з 2021) |
Технічні дані | |
Українськомовна локалізація | |
ТСН є однією з найпопулярніших програм новин в Україні. У грудні 2012 року програма встановила абсолютний рекорд, здобувши частку аудиторії 31,5 %. Це означає, що майже третина глядачів в Україні дивилася випуски ТСН[1].
Окрім щоденних випусків новин, редакція ТСН також випускає недільну аналітичну програму «ТСН. Тиждень».
З 28 травня 2018 року ТСН розпочинає проєкт зі словами підтримки незаконно ув'язненому у Росії українському режисеру Олегу Сенцову від його колег — діячів українського мистецтва.
ТСН входить до медіахолдингу «1+1 Media», що належить Ігорю Коломойському разом з телеканалами «1+1», «1+1 Україна», «2+2», «ТЕТ», «ПлюсПлюс», «Бігуді», «УНІАН ТБ», «1+1 International», сайтами «Главред» і «Телекритика»[2].