Сім красунь
поема Нізамі Гянджеві / З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Шановний Wikiwand AI, Давайте зробимо це простіше, відповівши на ключові запитання:
Чи можете ви надати найпопулярніші факти та статистику про Сім красунь?
Підсумуйте цю статтю для 10-річної дитини
«Сім красунь» (перс. هفت پیکر — Хафт пайкар) — четверта поема класика персьскої поезії Нізамі Гянджеві з його збірки «Хамсе», що була написана в 1197 році перською мовою. Поема присвячена правителю Мараги Ала ад-Дін Корпе-Арслану ібн Аг-Сонгору. Назва поеми у дослівному перекладі має два значення — «сім портретів», або «сім красунь». В самій назві поеми присутня метафора. Нізамі навмисне дав поемі таку назву, використовуючи гру слів[1]. Поема відома також як «Сім куполів»[2].
Ця стаття містить правописні, лексичні, граматичні, стилістичні або інші мовні помилки, які треба виправити. |
Основою сюжету поеми є легенда про шаха Бахрама Гура (420—439 роки) із Династії Сасанідів. Майже половину[1] всієї поеми складають сім розповідей дружин Бахрама — царівен, що живуть у семи палацах (в шатрах), кожен з яких, відповідно до давньої міфології, присвячений якійсь планеті і дню тижня і має відповідний колір[3].