Східна Нова Британія

5°10′4″ пд. ш. 151°45′0″ сх. д.

Східна Нова Британія
Is Niu Briten
Прапор
провінція
Адміні. центр	Кокопо
Країна	Папуа Нова Гвінея
Регіон	Острови (Айлендс)
Межує з: сусідні адмінодиниці Західна Нова Британія ?
Підрозділи	Райони
Номерний знак	Газелі Кокопо Поміо Рабауле
Населення
- повне	▲328 369 (11-те) 2011 [1]
- густота	21,50 осіб/км²
Площа
- повна	15 724 км² (10-те)
Часовий пояс	UTC+10
Дата заснування	1976
Губернатор	Лео Діон (2000-)
Вебсайт	enb.gov.pg
Код ISO 3166-2	PG-EBR
Провінція Східна Нова Британія на мапі Папуа Нової Гвінеї
Провінція Східна Нова Британія на мапі Папуа Нової Гвінеї
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Східна Нова Британія

Східна Нова Британія (англ. East New Britain, ток-пісін Is Niu Briten) — провінція Папуа Нової Гвінеї, розташована в північно-східній частині острова Нова Британія, а також включає в себе острови Дьюк-оф-Йорк. Адміністративний центр — місто Кокопо (39 014 осіб — 2013), яке знаходиться недалеко від колишньої столиці провінції, міста Рабаул, яке сильно потерпіло в результаті вулканічного виверження 1994 року.

Географія

Загальна площа провінції — 15 724 км²,^[2] більша частина з якої являє собою гористі райони, вкриті густими тропічними лісами.^[3] Чисельність населення Східної Нової Британії — 220 133 осіб (2000). Місцеві жителі розмовляють на шістнадцяти корінних австронезійських мовах, найпоширенішою з який є мова куануа.^[3] Багато жителів вільно спілкуються англійською мовою. Основу місцевої економіки становить сільське господарство. Для експорту виробляються какао та копра. Активно розвивається туризм.

Населення

За результатами перепису населення у 2000 році чисельність жителів становила 220 133 осіб, що відповідало 10-му місцю серед провінцій країни. За переписом 2011 року населення провінції становило 328 369 осіб (11-те місце).

Таблиця демографії
(Джерело : ^[2][4])

1980	1990	2000	2011
133 197	▲185 459	▲220 133	▲328 369

Історія

Перші ради місцевого самоврядування з'явилися в регіоні ще в колоніальний період. В 1960–1970 роках вони були об'єднані в три великі ради — Газель, Грейтер-Тома та Менген. В 1976 році була сформована провінція Східна Нова Британія, в якій став діяти провінційний уряд у складі шістнадцяти осіб.^[5]

Перші люди оселилися в районі сучасної провінції близько 12 тисяч років тому.^[6] Представники племені толай, які складають дві третини населення Східної Нової Британії, які заселили цей регіон, імовірно, є вихідцями з південної частини острова Нова Ірландія. Європейськими першовідкривачами тутешніх земель стали німецькі мандрівники та торговці, які вже у 1874 році оселилися на острові Міоко (входить до складу островів Дьюк-оф-Йорк). Займалися вони переважно торгівлею, або організацією місцевих плантацій по вирощуванню кокосових пальм, плоди яких використовували для виробництва копри, що йшла на експорт. Перша плантація в регіоні з'явилася в 1883 році недалеко від сучасного міста Кокопо. В 1884 році німці підняли над островом Матупіт прапор Німецької імперії, оголосивши Нову Гвінею підопічною територією. В 1899 році було відкрито представництво німецької колоніальної влади в місті Хербертсхое (сучасний Кокопо), яке в 1910 році було переведено в місто Рабаул.^[6]

В 1914 році острів Нова Британія перейшов під контроль Австралії, яка з 1921 року управляла ним як частиною підопічної території за мандатом Ліги націй. Тоді Рабаул став столицею підопічної Території Нова Гвінея. У роки Другої світової війни на території провінції велися великі бої австралійських та американських військ з озброєними силами Японії, які, тим не менше, були повністю розгромлені до 1945 року.^[6]

В 1966 році острів Нова Британія був розділений на провінції Східна та Західна Нова Британія. З 1975 року вони є частиною незалежної держави Папуа Нова Гвінея.^[6]

Примітки

1. Перепис населення в Папуа Новій Гвінеї (2011) Geohive
2. Перепис населення Папуа Нової Гвінеї — (2011) City Population. Архів оригіналу за 1 жовтня 2018. Процитовано 17 липня 2016.
3. East New Britain Provincial Administration. EAST NEW BRITAIN (англійською) . Архів Gov.pg/ оригіналу за 22 квітня 2012. Процитовано 3 квітня 2010.
4. Перепис населення Папуа Нової Гвінеї (Png Nso). Архів оригіналу за 3 квітня 2019. Процитовано 17 липня 2016.
5. East New Britain Provincial Administration. BRIEF POLITICAL HISTORY (англійською) . Архів Gov.pg/history.htm оригіналу за 22 квітня 2012. Процитовано 3 квітня 2010.
6. East New Britain Tourism Authority. East New Britain Province History (англійською) . Архів Org. pg/abouteastnewbritain/enbhistory.html оригіналу за 22 квітня 2012. Процитовано 3 квітня 2010.