![cover image](https://wikiwandv2-19431.kxcdn.com/_next/image?url=https://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/4/4c/E-ticker.jpg/640px-E-ticker.jpg&w=640&q=50)
Суверенний фонд
державний інвестиційний фонд / З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Суверенний фонд (англ. sovereign wealth fund, SWF), суверенний інвестиційний фонд або фонд національного добробуту — державний інвестиційний фонд, який інвестує в реальні та фінансові активи, такі як акції, облігації, нерухомість, дорогоцінні метали, або в альтернативні інвестиції, такі як фонди прямих інвестицій[en] або хедж-фонди. Суверенні фонди інвестують по всьому світу. Більшість СФ фінансується за рахунок доходів від експорту товарів або з валютних резервів, які зберігаються центральним банком країни.
Деякими суверенними фондами може володіти центральний банк, який акумулює кошти під час управління банківською системою країни; цей тип фондів зазвичай має велике економічне та фіскальне значення. Інші суверенні фонди — це просто державні заощадження, які інвестуються різними суб'єктами для повернення інвестицій, і які можуть не мати значної ролі у фіскальному управлінні.
Накопичені кошти можуть походити від депозитів в іноземній валюті, золота, спеціальних прав запозичення (СПЗ) і резервних позицій Міжнародного валютного фонду (МВФ), які зберігаються центральними банками та грошово-кредитними органами, а також інших національних активів, таких як пенсійні накопичення, нафтові фонди або інші промислові та фінансові холдинги. Це активи суверенних держав, які зазвичай зберігаються в національній та різних резервних валютах (таких як долар, євро, фунт та єна). Такі суб'єкти управління інвестиціями можуть бути створені, наприклад, як офіційні інвестиційні компанії, державні пенсійні фонди або суверенні фонди.
Були спроби відрізнити кошти суверенних установ від валютних резервів центральних банків. Суверенні фонди можна охарактеризувати як такі, що максимізують довгостроковий прибуток, а валютні резерви служать для короткострокової «стабілізації валюти» та управління ліквідністю. Останніми роками багато центральних банків володіють резервами, які значно перевищують потреби в ліквідності або управління валютою. Крім того, широко поширена думка, що більшість з них значно диверсифікували активи (за винятком короткострокових, високоліквідних монетарних активів), хоча загальнодоступних даних, які підтверджують це твердження, майже немає.