Loading AI tools
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Роберт Робертович Стуруа (груз. რობერტ რობერტის ძე სტურუა; нар.. 31 липня 1938, Тбілісі, СРСР) — радянський, грузинський і російський театральний режисер, актор. Народний артист СРСР (1982). Лауреат Державної премії СРСР (1979) і Державної премії РФ (1999).
Стуруа Роберт Робертович | |
---|---|
груз. რობერტ სტურუა | |
Ім'я при народженні | груз. რობერტ სტურუა |
Народився | 31 липня 1938 (86 років) Тбілісі, Грузинська РСР, СРСР |
Країна | СРСР Грузія |
Діяльність | актор, театральний режисер, директор театру, кінорежисер, театральні професії, театральний діяч, театральна трупа |
Alma mater | Тбіліський театральний інститут ім. Шота Руставелі |
Вчителі | Михайло Туманішвілі[1] |
Заклад | Театр імені Ш. Руставелі, «Et Cetera» |
Роки активності | 1962 — тепер. час |
Партія | КПРС |
Батько | Robert Sturuad |
Нагороди | |
IMDb | ID 0836453 |
Роберт Стуруа народився в сім'ї грузинського художника Роберта Івановича Стуруа.
З 1956 по 1961 рік навчався на режисерському факультеті Тбіліського театрального інституту.
З 1962 року — в Тбіліському театрі імені Шота Руставелі, учень Михайла Туманішвілі[2]. Перший справжній успіх молодому режисерові принесла поставлена в 1965 році вистава «Сейлемський процес» за п'єсою Артура Міллера «Суворе випробування»[en].
З 1979 року — головний режисер Театру імені Шота Руставелі, з 1980 року — його художній керівник.
В цьому театрі, разом зі своїми постійними співавторами — художник Георгій Алексі-Месхішвілі і композитором Гією Канчелі, здійснив ряд видатних постановок, які отримали визнання далеко за межами Грузії, в їх числі «Кавказьке крейдяне коло» Б. Брехта і «Річард III» В. Шекспіра[2].
З кінця 1990-х років багато працював у Росії — ставив спектаклі в театрах «Сатирикон» та «Et Cetera»[2][3].
Ставив також вистави в містах: Дюссельдорф (1977), Саарбрюкен (1978), Афіни (1986, 1989), Москва, Театр імені Вахтангова (1987), Буенос-Айрес (1988, 1999, 2005), Лондон (1990, 1992, 1995), Болонья (1990), Гельсінкі (1991, 1995), Стамбул (1994), Тель-Авів (1995), Софія (2001), Москва (2002, 2004), Київ (2003), Анкара (2004), Єрусалим (2007). Здійснив багато постановок п'єс В. Шекспіра, Софокла, Мольєра, А. Чехова, Б. Брехта, А. Островського, М. Шатрова.
Наказом міністра культури і захисту пам'ятників Грузії від 9 серпня 2011 року був звільнений з посади художнього керівника Театру імені Шота Руставелі з 15 серпня 2011 року[4][5]; офіційна причина звільнення — його ксенофобські висловлювання. «Ми не будемо фінансувати ксенофобію», — заявив міністр культури Грузії Ніка Руруа[6]. На своєму творчому вечорі режисер допустив ряд різких висловлювань на адресу Михайла Саакашвілі і заявив, що на чолі країни хотів би бачити грузина, в той час як Саакашвілі, за його словами, вірменин[7]. При цьому підкреслив, що любить вірмен, що у нього близькі родичі вірмени, — це не завадило ряду представників урядового оточення звинуватити його в ксенофобії.
Після звільнення отримав запрошення в театр «Et Cetera» (Москва), головним режисером якого є з 2011 року і по даний час[2].
У листопаді 2012 року наказом міністра культури Грузії Гурама Одішарія був відновлений на посаді художнього керівника Театру ім. Ш. Руставелі. Проте режисер заявив, що не вступить на посаду до тих пір, поки вона не буде сформульована так: художній керівник — керуючий театром[8].
В червні 2013 року відкрив у Тбілісі власний театр «Фабрика», який йому подарував прем'єр-міністр Грузії Бідзіна Іванішвілі. Першою прем'єрою на новому майданчику став спектакль «Марія Каллас. Урок» за п'єсою Терренса Макнеллі «Майстер-клас»[9].
Був членом редакційної ради журналу «Детектив і політика».
П'єси «Звинувачення», «Варіації на сучасну тему», «Концерт для двох скрипок у супроводі східних інструментів».
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.