Loading AI tools
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Стефан Урош V Ніякий (серб. Стефан Урош V Нејаки; 1336 — 1371) — син і спадкоємець короля Стефана Душана. Останній король Сербії (1355-1371) з династії Неманичів.
Стефан Урош V | |
---|---|
Народився | 1336[1] або 1337[1] невідомо |
Помер | 4 грудня 1371[1] невідомо |
Поховання | Церква Успіння Пресвятої Богородиці[d] і Монастир Язак |
Країна | Сербське царство |
Діяльність | правитель |
Галузь | уряд[2] і політика[2] |
Знання мов | сербська[3] |
Посада | Цар сербів і греківd |
Конфесія | Сербська православна церква |
Рід | Неманичі |
Батько | Стефан Душан[4] |
Мати | Олена Болгарська |
У шлюбі з | Анна Валахійськаd |
Стефан Урош V серб. Стефан Урош V | ||
| ||
---|---|---|
1355 рік — 1371 рік | ||
Попередник: | Стефан Урош IV Душан | |
Спадкоємець: | Титул скасований | |
Народження: |
1336 невідомо | |
Смерть: |
1371 невідомо | |
Поховання: | Монастир Нові-Язак , Сербія | |
Країна: | Сербське царство | |
Релігія: | Православ'я | |
Рід: | Неманичі | |
Батько: | Стефан Урош IV Душан | |
Мати: | Олена Болгарська | |
Шлюб: | Анна Валахійськаd | |
Був сином короля Стефана Душана та Олени Шишман.
У 1346–1355 був співволодарем свого батька Душана. У 1355, після його смерті, був коронований та став новим королем і імператором Сербії.
Проте він був недосвідченим юнаком, виявився нездатним стримувати руйнівні амбіції могутніх магнатів. Королівство перетворилося на конфедерацію дрібних володарів, які утвердилися у різних провінціях і правили на власний розсуд, не рахуючись з центральною владою царя. Дядько Уроша Сімеон отаборився в Епірі та Фессалії, Вукашин Мрнявчевич — у Македонії, Лазар Хребелянович — у Рудніку, рід Балша — у Зеті, а сам Стефан Урош V мав задовольнитися старою провінцією Рашкою.
Першою серйозною політичною проблемою Стефана Уроша V стали претензії на самостійність його дядька, Симеона Синіши, на володіння якого цар напав у 1356. Однак Симеон Сініша розбив війська Уроша, і він був змушений відмовитися від Фессалії й Епіра.
Сепаратизм місцевих правителів підтримала і мати короля, Олена Болгарська, яка фактично почала правити самостійно, спираючись на підтримку аристократа Йована Углеша. Її приклад наслідували й інші сербські вельможі — Дейянкович, Балшич, Нікола Алтоманович і Углеша, брат Вукашина Мрнявчевича, який у 1365 коронований співправителем царя, і до його нащадків переходив престол у разі бездітності Уроша.
До кінця свого царювання Стефан Урош контролював тільки територію між Шар-Планиною і Дунаєм.
Наприкінці 1360-х османська потуга зламала опір союзників Стефана Уроша — болгарських царів Івана Александра та Івана Шишмана. У 1371 Вукашин зазнав поразки від османів на чолі із Лалой Сахін-пашою при річці Мариці. Внаслідок чого більша частина Македонії, Фессалії, частина Албанії захоплені Османською імперією.
Помер 4 грудня 1371. З ним завершилася не лише династія Неманичів, а й історія Сербського царства. Помер бездітним незабаром після того, як сербські лицарі були розгромлені турками в битві на Мариці. Владу на півночі країни захопив Лазар Хребелянович, який, однак, не прийняв титул царя. Фактично Сербія перестала існувати як єдина держава. У 1377 Твртко I Боснійський (онук Стефана Драгутина по жіночій лінії) коронувався як цар Сербії, Боснії та приморських земель. Однак дійсною владою в Сербії він не володів.
Заснував монастир Матейча, канонізований Сербською православною церквою через 211 років після кончини. Його мощі знаходяться в монастирі Нові-Язак на гірській гряді Фрушка гора.
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.