Народився 1938 року в селі Слободище Бердичівського району на Житомирщині в багатодітній сім'ї Власа і Марії Степовиків. 1951 року з разом батьками переїхав до міста Камінь-Каширський, де закінчив середню школу (1955).
Кандидатську дисертацію з мистецтвознавства захистив в ІМФЕ НАН України (1970); докторську дисертацію з мистецтвознавства (1984); докторську дисертацію з філософії (1990) та габілітаційну докторську дисертацію з мистецтвознавства (1992) захистив у Мюнхені, в Українському вільному університеті[5].
Від 1970 року працював на посадах молодшого наукового, наукового, старшого наукового, провідного наукового співробітника, завідувача Відділу образотворчого мистецтва ІМФЕ НАН України.
Учасник всеукраїнських та міжнародних наукових конгресів і конференцій.
Виступав на телебаченні й радіо, коментував визначні події, пов'язані з церковним та духовним життям. зокрема трансляції головних богослужінь. Разом із Патріархом Філаретом вів християнсько-просвітницькі передачі на Українському радіо[6].
Під час науково-богословських конференцій та симпозіумів у Римі мав кілька зустрічей із папою Іваном Павлом ІІ (1988, 1990, 1991, 1996)[7].
Помер 28 січня 2024 року в Києві[9]. Чин похорону за видатним релігієзнавцем та дослідником українського сакрального мистецтва відправили 30 січня у Володимирському соборі. Похований біля могили матері на Берковецькому кладовищі[10].
Основні напрями наукових досліджень Д.Степовика: історія давнього українського мистецтва (гравюра, книжкова мініатюра, ікона); зв’язки українського мистецтва з візантійським і слов’янсько-балканським, зокрема болгарським; творчість художників української діаспори в США, Канаді, країнах Західної Європи. Автор понад 50 книг і 500 наукових статей із цих питань.
З 1960-х рр. почав досліджувати недостатньо вивчену українську школу гравірування на металі, яка сформувалася в XVII столітті, творчість її представників— Олександра Тарасевича, Леонтія Тарасевича, Івана Щирського. Активні пошуки допомогли виявити десятки гравюр цих майстрів, описати їх, дати мистецтвознавчий аналіз, ввести їх у науковий обіг. Про кожного з майстрів були написані монографії[11].
Одним із напрямків наукових досліджень вченого була болгаристика. Монографії і статті Д.Степовика висвітлюють маловідомі сторінки болгарського мистецтва, творчість митців українського походження в Болгарії і болгарського— в Україні.
Низка ґрунтовних досліджень присвячена українському іконопису. Серед них— змістовні, багатоілюстровані фоліанти: «Сучасна українська ікона» (2005), «Історія української ікони Х—ХХ століть (2008), «Мистецтво ікони: Рим, Візантія, Україна» (2008).
Редактор ряду монографій та наукових збірників ІМФЕ ім.М.Т.Рильського НАН України, зокрема— третього тому багатотомного видання Інституту «Історія українського мистецтва»; співредактор усіх томів мистецької спадщини Тараса Шевченка «Повного зібрання творів Тараса Шевченка у 12 томах»[13].
Виховав і підготував багатьох молодих науковців— 15 кандидатів мистецтвознавства, 12 кандидатів і магістрів богословських наук, 5 магістрів і докторів філософії.
Олександр Тарасевич: Становлення української школи гравюри на металі / Д.В.Степовик.— Київ: Мистецтво, 1975.— 135 с.: іл.
Українсько-болгарські мистецькі зв'язки / Д.В.Степовик.— Київ: Наукова думка, 1975.— 215 с.: іл.
Українське мистецтво: Від найдавніших часів до початку XX століття / Ю.П.Нельговський, Д.В.Степовик, Л.Г.Членова.— Київ: Радянська школа, 1976.— 134 с.: іл.
Церква в кайданах. Боротьба українських християн за свою самобутність у XIX столітті / Дмитро Степовик.— Київ: Фундація ім.Олега Ольжича, 1996.— 112 с.
Релігії, культури і секти світу: посібник з релігієзнавства і сектознавства / Дмитро Степовик.— Київ: Бібліотека українця, 1997.— 236 с.
Скульптор Михайло Черешньовський. Життя і творчість / Дмитро Степовик.— Київ: Видавництво ім.Олени Теліги, 2000.— 224 с.: іл.
Історія Києво-Печерської лаври / Дмитро Степовик.— Київ: Видавничий відділ Української Православної Церкви Київського Патріархату, 2001.— 560 с.: іл.
Київська біблія XVII століття: дослідження нездійсненного проекту митрополита Петра Могили / Дмитро Степовик.— Київ: Українське Біблійне Товариство, 2001.— 240 с.: іл.
Візантологія: лекційний курс для вищих духовних навчальних закладів України / Дмитро Степовик.— Івано-Франківськ: Вид-во Івано-Франківської Теологічної Академії УГКЦ, 2003.— 254 с.
Іконологія й іконографія / Дмитро Степовик.— Івано-Франківськ: Нова Зоря, 2003.— 382 с.: іл.
Коротка історія перекладів Біблії українською мовою / Микола Жукалюк, Дмитро Степовик.— Київ: Українське Біблійне Товариство, 2003.— 176 с.; іл.
Pater Noster [«Отче наш»]: каталог виставки давніх українських ікон із збірки Ігоря Пономарчука / Дмитро Степовик.— Київ: Міністерство культури і мистецтв України, 2003.― 40 с.: іл.
Українська ікона. Іконотворчий досвід діаспори / Дмитро Степовик.— Київ: ВД «Балтія Друк», 2003.— 260 с.: іл.
Яків Гніздовський. Життя і творчість / Дмитро Степовик.— Київ: Видавництво імені Олени Теліги, 2003.— 224 с.: іл.
Сучасна українська ікона. З іконотворчості Христини Дохват / Дмитро Степовик.— Київ: Мистецтво, 2005.— 304 с.: іл.
Патріарх Мстислав. Життя й архіпастирська діяльність / Дмитро Степовик.― Київ: Мистецтво, 2007.— 448 с.: іл.
Новий ренесанс: Ікони Андрія Дем’янчука / Дмитро Степовик.— Київ: Видавництво ім. Олени Теліги, 2012.— 368 с.: 189 іл.
Нова українська ікона XX і початку XXI століть: Традиційна іконографія та нова стилістика / Дмитро Степовик.— Жовква: Місіонер», 2012,— 288 с.: 422 іл.
Українська гравюра Бароко: Майстер Ілля, Олександр Тарасевич, Леонтій Тарасевич, Іван Щирський / Дмитро Степовик.— Київ: Кліо, 2013.— 495 с.: іл
Америка очима українця: мемуари / Дмитро Степовик.— Київ: Дніпро, 2023.— 480 с.; іл.
Скульптор з Лемківщини [Михайло Черешньовський] / Дмитро Степовик.— Київ: Дніпро, 2024.— 352 с.: іл.— (Сер. «Життя славетних»).
Пресвята Діва Марія в українському мистецтві / Дмитро Степовик.— Київ: Видавничий дім журналу «Пам'ятки України», 2024.— 432 с.: іл.— (Сер. "Бібліотека журналу «Пам'ятки України»". Кн. 157).
Церковні ордени Української Православної Церкви Київського Патріархату: святого рівноапостольного князя Володимира Великого 3-го ступеня (1998), 2-го ступеня (2003), 1-го ступеня (2008); святих рівноапостольних Кирила і Мефодія (2005).
Міжнародної премії Фундації Воскобійників (м. Бока Ратон, штат Флорида, США, 2009);
Премія Президента України «Українська книжка року» у номінації «За вагомий внесок у розвиток українознавства» за упорядкування книжкового видання «Євангеліє Бучацьке XII—XIIIст.» (2018)[20][21].
Запаско Я. Дмитро Власович Степовик / Яким Запаско // Дмитро Степовик. Українська мистецька класика. Болгаристика: бібліогр. покажч.— Київ, 1988.— С.4.
НестеренкоП. Неокласицизм четвірки дрогобичців: [рец.] // НестеренкоП. Художній образ української книги XX— XXI століть.— Київ: Саміт-книга, 2021.— С. 240—243: іл.
Дмитро Степовик. Українська мистецька класика. Болгаристика: бібліографічний покажчик / Добровіл. т-во любителів кн. УРСР. Секція книгознавства; Сумський клуб екслібрисистів та любителів графіки; [авт.-упоряд. С. Білокінь].— Київ, 1988.— 56 с.
Ляшенко М. Дмитро Степовик: бібліографічний покажчик за 1988—1998 рр.: до 60-річчя з дня народження.— Київ, 1998.
Вахніна Л. та ін. Степовик Дмитро Власович: бібліографічний покажчик: до 70-річчя від дня народження.— Київ, 2008.