Стенлі Маккристал

Стенлі Ален Маккристал (англ. Stanley Allen McChrystal, Stanley A. McChrystal; нар.14 серпня 1954, Форт Лівенворт) — воєначальник ЗС США, генерал армії США (2009). У 2003—2008 рр. — командувач Об'єднаного Командування спеціальних операцій США. У 2009—2010 рр. — командувач Міжнародними силами сприяння безпеці в Афганістані.

Стенлі Маккристал
генерал США Стенлі А. Маккристал
Народження	14 серпня 1954(1954-08-14) (70 років) Форт Лівенворт, Канзас,  США
Країна	США
Вид збройних сил	Армія США
Освіта	Гарвардський університет, Військова академія США, Військово-морська Академія США
Роки служби	1976—2010
Партія	Демократична партія США
Член	Сили спеціальних операцій армії США
Звання	Генерал
Формування	Сили спеціальних операцій
Командування	Міжнародні сили сприяння безпеці Командування спеціальних операцій 75-й полк рейнджерів Об'єднане Командування спеціальних операцій США 3-тя армія 504-й парашутно-десантний полк 7-ма група ССО армії США 19-й піхотний полк[en]
Війни / битви	Війна в Перській затоці Операція «Непохитна свобода» Операція «Іракська свобода»
Нагороди	Медаль «За видатну службу в Збройних силах» (США) Медаль «За видатні заслуги» армії (США) Бронзова Зірка (США) Медаль «За відмінну службу в Збройних силах» (США) Легіон Заслуг (Головнокомандувач) (США) Медаль «За похвальну службу» (США) Медаль «За відмінну службу в Збройних силах» (США) Легіон Заслуг (Головнокомандувач) (США) Медаль «За видатну службу в Збройних силах» (США) Легіон Заслуг (Головнокомандувач) (США) Медаль «За службу національній обороні» (США)

Освіта

• Центр підготовки сил спеціальних операцій армії США
• Сент-Джонський коледж Вищої школи^[en]
• Військово-морський коледж
• Гарвардський університет
• бакалавр військових наук військового училища СВ США Вест-Пойнт (1976)
• магістр в галузі національної безпеки і стратегічних досліджень Військової академії ВМС США
• магістр в галузі міжнародних відносин Університету Сальве Регіни^[en], Ньюпорт (Род-Айленд).

Служба у ЗС США

1972—1976 — курсант військового училища СВ США Вест-Пойнт.

82-а ПДД

• 1976—1978 — командир взводу (взвод важкого озброєння 3-ї парашутно-десантної роти «С», 1-го ПДБ 504-го ПДП 82-ї ПДД, молодший 2-й лейтенант)
• 1978—1978 — командир взводу, заступник командира роти (3-я парашутно-десантна рота 1-го пдб 504-го пдп 82-ї пдд, молодший 2-й — старший 1-й лейтенант)
• 1978—1979 — курсант офіцерського відділення Школи підготовки особового складу спеціального призначення СВ США (в/ч «Форт Брегг», старший 1-й лейтенант)

7-ма група ССО

• 1978—1980 — командир ДРГ (1-а рота 1-го батальйону 7-го полку спеціального призначення СВ, старший 1-й лейтенант)
• 1980—1981 — курсант офіцерських курсів удосконалення Школи підготовки особового складу СВ США (в/ч «Форт Беннінг», старший 1-й лейтенант-капітан)
• 1981—1982 — офіцер військової розвідки (офіцер забезпечення при групі ООН, Республіка Корея, капітан)

24-та дивізія СВ

• 1982—1982 — офіцер штабу дивізії (начальник відділу штабу 24-ї дивізії СВ США, в/ч «Форт Стюарт», капітан)
• 1982—1984 — командир роти спеціального призначення (1-а рота спеціального призначення 3-го окремого розвідувального батальйону 19-го полку 24-ї дивізії СВ США, капітан)
• 1984—1985 — начальник штабу батальйону (орб 19-го полку 24-ї дивізії СВ США, капітан)

75-й полк рейнджерів

• 1985—1986 — офіцер штабу батальйону (3-й ПДБ 75-го ПДП, капітан)
• 1986—1987 — командир роти (1-а рота 3-го ПДБ 75-го ПДП, капітан)
• 1987—1989 — начальник штабу батальйону (3-й ПДБ 75-го ПДП, капітан)
• 1989—1990 — слухач військової академії (Військова академія ВМС, м. Ньюпорт штату Род-Айленд, майор)
• 1990—1993 — співробітник центрального апарату Командування спецоперацій МО США (Командування спеціальних операцій, майор-підполковник). В якості співробітника УСО брав участь у плануванні застосування сил спеціального призначення в операції «Буря в пустелітелі»
• 1993—1994 — командир батальйону (2-й ПДБ 504-го ПДП, підполковник)
• 1994—1996 — командир батальйону (2-й ПДБ 75-го ПДП, підполковник)

• 1996—1997 — на викладацькій роботі (запрошений на викладача Школи державного управління імені Джона Ф. Кеннеді Гарвардського університету, підполковник-полковник)
• 1997—1999 — командир полку (75-го полку рейнджерів, полковник)
• 1999—2000 — на науково-дослідній роботі (запрошений на наукового співробітника до «Ради з міжнародних відносин», Нью-Йорк, полковник)
• 2000—2001 — начальник штабу дивізії^[1] (82-га пдд, полковник-бригадний генерал)
• 2001 — одночасно командувач загальновійськовим угрупованням СВ США в Кувейті (англ. Combined Joint Task Force-Kuwait)
• 2001—2002 — начальник штабу корпусу (бригадний генерал)
• 2002 — начальник штабу загальновійськової армії (180-а, 82-е оперативне угруповання^[en] ЗС США, контингент ЗС США в Афганістані, англ. Combined Joint Task Force-180, бригадний генерал)
• 2002—2003 — заступник начальника управління (оперативне управління апарату ОКНШ, бригадний генерал)
• 2003—2008 — начальник управління^[2][3] (УСО ГУ ССО, бригадний генерал — генерал-лейтенант). Брав участь в розробці плану захоплення Саддама Хусейна і розробці операції з ліквідації Абу аз-Заркаві
• 2008—2009 — помічник голови ОКНШ^[4] (генерал-лейтенант)
• 2009—2010 — командувач загальновійськовою армією (82-е оперативне угруповання ЗС США) і одночасно Міжнародними силами сприяння безпеці в Афганістані (генерал СВ)

Порядок надання військових звань

Знак розрізнення	Військове звання	Дата
	Генерал	11 червня 2009 р.[5]
	Генерал-лейтенант	16 лютого 2006 р.
	Генерал-майор	01 травня 2004 р.
	Бригадний генерал	01 січня 2001 р.
	Полковник	01 вересня 1996 р.
	Підполковник	01 вересня 1992 р.
	Майор	01 червня 1987 р.
	Капітан	01 серпня 1980 р.
	Старший (1-й) лейтенант	02 червня 1978 р.
	Молодший (2-й) лейтенант	02 червня 1976 р.

Відставка

22 червня 2010 р. в журналі «Rolling Stone» вийшла стаття, де Маккристал допустив ряд різких висловлювань на адресу посла США в Афганістані Карла Ейкенбері. Також він уїдливо відгукнувся про віце-президента Д. Байдена і спецпредставника США в Афганістані й Пакистані Р. Голбрука. Незважаючи на те, що Маккристал відразу після цього вибачився за свої слова, ця скандальна публікація викликала гнів президента США Б. Обами, після чого генерал подав у відставку. 23 червня відставка була прийнята^[6][7].

28 червня Маккристал заявив, що має намір звільнитися з військової служби. Хоча, згідно з американськими законами, повний генерал міг вийти у відставку тільки через три роки після надання військового звання, в Білому домі зробили для С. Маккристала виняток, і він звільнився зі Збройних Сил 23 липня 2010 р.^[8].

У 2017 р. вийшов фільм «Машина війни», у ролі прототипу генерала Стенлі Маккристала був Бред Пітт^[9].

Діяльність по відставці

У серпні 2010 р. Єльський університет оголосив, що він запросив Маккристала вести семінар для студентів магістратури з сучасного лідерства в Інституті глобальних досліджень імені Джексона^[10].

У листопаді 2010 р. стало відомо, що Маккристал став членом правління пасажирської авіакомпанії «JetBlue Airways»^[11]. На початку 2011 р. Маккристал заснував власну консалтингову компанію «McChrystal Group»^[12]. У лютому 2011 р. Маккристал увійшов до ради директорів компанії «Navistar International», найбільшого виробника вантажних автомобілів для американської армії^[13].

У грудні 2011 р. Маккристал був призначений бути головою ради директорів компанії «Siemens Government Technologies», нового підрозділу концерну «Siemens», створеного для роботи з замовленнями від американського уряду^[14].

Особисте життя

Сім'я Маккристала має ірландсько-шотландське походження. Його батько, Герберт Маккристал-молодший служив в армії США в окупованій Німеччині, Кореї та В'єтнамі, пізніше працював в Пентагоні і пішов із армії у званні генерал-майора. Стенлі був четвертою дитиною в сім'ї з п'яти хлопчиків і дівчинки: всі вони так чи інакше пов'язали своє життя з армією.

Володіє іспанською мовою.

Одружений з квітня 1977 р. Є батьком єдиного сина.

Відзнаки

За інформацією Ради з міжнародних відносин^[15]:

Знак піхотного експерта[en]

Значок парашутиста США

Знак ідентифікації офіцера Об'єднаного комітету начальників штабів США

Нарукавна нашивка Сил спеціальних операцій Армії США[en]

Нарукавна нашивка рейнджера[en]

Знак парашутиста Великої Британії[en]

Бойова зірка

Нагорода за видатну єдність військової частини

Стрічка служби за кордоном

Стрічка армійської служби

Експедиційна медаль Збройних Сил США

Експедиційна медаль за війну з глобальним тероризмом

Медаль за службу у війні з глобальним тероризмом

Медаль «За службу із захисту Кореї»

Медаль за гуманітарну допомогу

Похвальна медаль армії

Праці

• (укр.)Маккристал Стенлі, «Команда команд [Архівовано 12 жовтня 2018 у Wayback Machine.]: Нові правила взаємодії у складному світі», 2018 р., 384 с. — ISBN 978-617-577-118-1.
• (англ.)McChrystal, Stanley (2013). My Share of the Task: A Memoir. New York: Portfolio/Penguin. ISBN 9781591844754. OCLC 780480413.
• (англ.)McChrystal, Stanley; Collins, Tantum; Silverman, David; Fussell, Chris (2015). Team of Teams: New Rules of Engagement for a Complex World. New York: Portfolio/Penguin. ISBN 9781591847489. OCLC 881094064.

Див. також

• Машина війни (фільм)
• Оператори (книга)^[en]

Примітки

1. (англ.)U.S. Department of Defense, «News Release: No. 264-00 [Архівовано 22 грудня 2014 у Wayback Machine.]», May 19, 2000.
2. (англ.)U.S. Department of Defense, «News Release: No. 306-03 [Архівовано 22 грудня 2014 у Wayback Machine.]», May 07, 2003.
3. (англ.)U.S. Department of Defense, «News Release: No. 106-06 [Архівовано 22 грудня 2014 у Wayback Machine.]», February 06, 2006.
4. (англ.)U.S. Department of Defense, «News Release: No. 147-08 [Архівовано 22 грудня 2014 у Wayback Machine.]», February 25, 2008.
5. (англ.)Stan McChrystal: The New U.S. Commander in Afghanistan [Архівовано 25 жовтня 2018 у Wayback Machine.], By M.J. Stephey, May 12, 2009. Time Inc.
6. (рос.)Командующий силами в Афганистане Маккристал отправлен в отставку. [Архівовано 27 червня 2010 у Wayback Machine.] // РИА Новости
7. (рос.)Обама принял отставку командующего силами НАТО в Афганистане. [Архівовано 23 липня 2012 у Wayback Machine.] // Lenta.ru
8. (англ.)The New York Times, «McChrystal Ends Service With Regret and a Laugh [Архівовано 12 жовтня 2018 у Wayback Machine.]», July 23, 2010.
9. (рос.)Пивкина Вероника, Брэд Питт в роли прототипа генерала Стэнли Маккристала [Архівовано 19 червня 2018 у Wayback Machine.], 07.04.2017 // «Бродвей».
10. (англ.)Anne Flaherty and Leanne Gendreau (2010-16-08). Gen. McChrystal to Teach at Yale. NBC Connecticut. Архів оригіналу за 2 квітня 2012. Процитовано 8 серпня 2010.
11. (англ.)The Age — Business, World & Breaking News, «Fired McChrystal to join airline board [Архівовано 2 листопада 2014 у Wayback Machine.]», Apr 30, 2012.
12. (англ.)LinkedIn, «McChrystal Group [Архівовано 23 лютого 2016 у Wayback Machine.]»
13. (англ.)Heavy Duty Manufacturers Association, «Navistar Appoints Former General McChrystal to Board of Directors^{[недоступне посилання з травня 2019]}», Febr. 21, 2011.
14. (англ.)Bloomberg, «Siemens Hires Former U.S. Afghanistan Commander McChrystal [Архівовано 16 квітня 2014 у Wayback Machine.]», Dec 19, 2011.
15. (англ.)Biography of General Stanley McChrystal. Council on Foreign Relations. Архів оригіналу за 7 березня 2017. Процитовано 14 січня 2011. [Архівовано 2017-03-07 у Wayback Machine.]

Посилання

• Маккристал, Стэнли — стаття в Лентапедії. 2012 р. (рос.)
• (рос.)Стэнли Маккристал в справочнике Коммерсанта
• (англ.)Биография Стэнли Маккристала на сайте Совета по международным отношениям
• (англ.)Elisabeth Bumiller, Mark Mazzetti. A General Steps From the Shadows [Архівовано 30 липня 2020 у Wayback Machine.]

Попередник: Д. Дейл

Командувач Об'єднаного Командування спеціальних операцій США 2008.6 – 2011.6

Наступник: В. Макрейвен