Лівія (стародавня)— в широкому сенсі: у античних авторів назва частини світу Африка, в більш вузькому: область в Північній Африці, межі якої змінювалися в різні періоди історії у різних народів.
Частина світу Африка:
У стародавніх греків Лівія (др.-грец. Λιβὺη) спочатку відносилася то до Європи, то до Азії і, приблизно, після Vст. до н.е. географи виділили її як самостійну частину світу.
Деякі античні автори під ім'ям «Лівія» припускали тільки відому їм Африку, тому іноді це прилегла до Середземномор'яПівнічна Африка.
Історична область в Північній Африці:
У єгиптян «ребу» або «лібу» (єгип. Rbw)— спочатку назва кочового племені, потім області на захід від долини Нілу, вживалися також найменування— єгип. THnw, tA (n) TmHw, xAst TmHw. Можливо, з часом, назва «ребу/лібу» взяло гору над іншими і перейшло на всі західні від Єгипту землі, ставши пізніше «Лівією» греків і римлян.
У період пізньої античностіримляни називали Лівією (лат. Libya) територію між дельтою Нілу і далі на захід до затоки Великий Сирт (суч. Сидра), при цьому охоплювали землі по узбережжю і вглиб материка (частина Лівійської пустелі). Таким чином, у римлян Лівія займала східну частину Північної Африки, не включаючи Єгипет.
Лівією або Лівійським номом (лат. Libycus Nomus) називали невелику східну область в Мармаріці, іноді вона могла називатися окремо від неї, як частина Єгипту.
У міфології:
В давньоєгипетській міфології всі країни на захід від долини Нілу, в тому числі і Лівія, уособлювали світ смерті.
Період вживання топоніма «Лівія»— з прадавніх часів (з III тис. до н.е. У стародавніх єгиптян) і пізніше в період античності (у греків, римлян, еллінізованого і романізованого населення Середземномор'я). В середньовіччі згадувалося у арабів. У XX столітті топонім проявився в назві держави Лівія.
Топонім «Лівія» виводиться древніми від імені населяли країну племен— лівійців, назву яким ймовірно дали єгиптяни. В період Стародавнього Царства (близько 2700—2200рр. до н.е.) Зустрічаються написи з ім'ям одного із західних кочових племен— «ребу» або «лібу» (єгип. rbw, rb, rbj). В якийсь період це плем'я виділилося серед інших кочівників і по його найменуванню єгиптяни стали називати всі народи на захід від долини Нілу— «лівійці».
Ймовірна етимологія і поширення назви «Африка».Карфагенці (або, можливо, римляни), називали деяку область, прилеглу до Карфагену— «Африкою», по імені проживаючого там берберського племені— «африк» або «авриг», ця назва перейшла на римську провінцію— Африка. З часом це ім'я витіснило колишнє іменування «Лівія», поширившись від назви провінції, на території підкореного римлянами Карфагена, до всієї західної частини Північної Африки. В ранньому середньовіччі назва перейшла на території відповідні сучасним Тунісу, північним Алжиру і частини Лівії, в арабському варіанті— Іфрикія, а в новий час стало ім'ям всього континенту у зв'язку з колоніальними захопленнями європейців.
Це найменування, можливо запозичене від єгиптян, згадується в давньоєврейських джерелах в Книзі Буття— «lubim» і, можливо, «lehabim»[1].
В епоху ранньої і класичної античностістародавні греки, розширюючи свою експансію в Середземномор'ї, перейняли від єгиптян назву Лівія (дав.-грец. Λιβύη) поширивши його на всю відому їм Африку, (іноді тільки Північну Африку), а також інтегрували в свою міфологію (міфічна країна Лівія, поступово локалізується в реальні території в Північній Африці).
З ужитку назва «Лівія»— як частину світу, стала виходити в період панування Риму в Середземномор'ї, хоча римські автори теж іноді його використовували.
Топонім «Лівія» зберігався в пізній античності і в середньовіччі в назві області на захід від дельти Нілу з якою воно і почало в давнину поширюватися. В наш час проявилося в назві сучасної держави.
Стародавні народи вже знали, що, крім примикання до Азії, Лівія-Африка оточена морем. З області Середземномор'я робилося чимало подорожей вздовж узбережжя і вглиб континенту:
КарфагенянинГаннон близько 520 року до н.е. (або 470 року до н.е.), за твердженням Геродота, обігнув Лівію[2], але в залишених описах його подорожі— «Періпл Ганнона»— йдеться про плавання тільки уздовж західного узбережжя Лівії до Гвінейської затоки (імовірно, до гирла річки Конго). Плавання було зроблено для запровадження колоній і експедиція налічувала близько 30 000 чоловік і 60 кораблів.
Перський цар Ксеркс (V століття до н.е.) послав об'їхати Лівію якогось Сатаспа, але той не зміг виконати завдання. В Єгипті він спорядив корабель з єгипетськими корабельниками і, пройшовши Гераклови стовпи (Гібралтар), через багато місяців, можливо, досяг країн екваторіальної Африки, але потім Сатасп повернув назад і повернувся в Єгипет[2].
Близько V століття до н.е. насамони відправили п'ятьох молодих синів вождів вглиб континенту. Загін перетнув Сахару в південно-західному напрямку, досягнувши поселення на річці Нігер в районі сучасного міста Тімбукту, можливо, зустрівшись там з пігмеями[3].
III тис. до н.е.— в текстах Стародавнього Царства країна лівійців засвідчена, як західний сусід Єгипту. Жителі її були кочівникам, з прадавніх часів вони нападали на дельту річки Ніл, обжиту можливо спорідненим їм народом єгиптян, і навіть поселялися там. Згадуються прийняті в історичній науці назви проживавших в Лівії племен— Темех, техену, каікаша, шаітеп, машаваша, ісавада, Ааса, Вакана і ребу (лібу)— від якого ймовірно і пішла назва лівійців. В цей період область на захід від долини Нілу могли називати по іменах деяких з цих племен, наприклад від племені THnwyw ці землі називалися— THnw, від племені rbw— країна Rbw. Ймовірно від останньої утворилася назва— «Лівія».
Біля 1300 до н. е.— в ряд регіонів Середземномор'я, і в північно-східну Африку в тому числі, вторгаються «народи моря». Можливо частина з них захопила прибережні області Лівії, і використовуючи їх як основну базу, здійснювала походи на Єгипет в союзі з лівійськими племенами. «Народи моря» мали перевагу в засобах ведення війни (бойові колісниці, бронзову зброю), але проте зазнали поразки в Єгипті. Не виключено, поширення їх панування на захід і вглиб країни, аж до території сучасного Феццану і Західного Судану. Також ряд дослідників припускає, що вони могли мати відношення до етногенезугарамантів.
I тис. до н.е.— частина племен Лівії була підкорена єгиптянами, і вони стали крім виплати данини служити в арміях фараонів, що призвело до піднесення і єгиптизації деякої частини знатних лівійців і навіть заснування правлячих династій (Шешонк I, «лівійські династії») в Єгипті. У пустелі, в оазі Сива, утворилося жрецька держава Аммоній.
До моменту уявлень про Лівію як про частину світу, греки визначали її розміри у чверть населеної землі (ойкумени).
Геродот (Vст. до н.е.) вважав недоцільним розрізняти три відомі частини світу (Лівію, Азію і Європу) по «обрису і величині[2]», і визнавав що «за величиною між ними відмінність дійсно чимала»[2]. Він критично ставився до виділення Лівії в окрему частину світу, і описував її як один з півостровів примикаючих до Азії: «Лівія же розташована ще на цьому другому півострові: адже вона вже безпосередньо примикає до Єгипту. У Єгипту цей півострів дуже вузький, тому що від берегів Нашого моря до Червоного всього лише 100 000 оргій, тобто близько 1000 стадій [близько 180 км]. За цим вузьким місцем півострів, званий Лівією, знову сильно розширюється»[2]. Таким чином територію сучасної Африки він вважав частиною Азії, і ділив на Лівію, Єгипет і Ефіопію. Саму Лівію він підразділяв на дві частини:
1) Теріодія (у римлян Гетуліо, сучасний Беладі-аль-Джерід)— область біля Середземного моря, на південь від гір Атласу, «багата звірами». Входила в ойкумену— краю заселений людьми.
2) Псамміт— безлюдна пустеля з рідкими оазами, що тягнеться поперек материка (сучасна пустеля Сахара).
Клавдій Птолемей (IIст.н.е.) Зробив крок назад в уявленнях про Лівію, стверджуючи, що на півдні вона стикається з Азією.
VIст. до н.е.— піднесення грецького міста Кирена, північну область Лівії починають називати по її імені— Киренаїкою, тут утворюється Киренаїцьке царство.
В 525 р до н.е., після поразки Єгипетської армії у Пелусія, Єгипет захоплюють перси, поступово поширюючи свій вплив і на північ Лівії— в Киренаїку. З часом вона увійшла в 6-у сатрапіюАхеменідів— Єгипет.
Кін. VIст. до н.е.— Під час владарювання в регіоні персів (коли в Єгипті намесничав ставленик Даріясатрап Аріанда), згадується про слабкий вплив завойовників на Лівію: «[…] в Лівії живе безліч різних племен, і тільки деякі з них підпорядковувалися царю, більшість їх зовсім не звертало уваги на Дарія»[2].
При поверненні з походу на місто Барку (Киренаїка), організованого з ініціативи сатрапа Аріанда, перське військо піддавалося нападам лівійських племен коли армія йшла і через їхні землі: «В дорозі, однак, їх підстерегли лівійці і вбивали відстаючих і повільно рухалися через одяг і поклажі воїнів, поки, нарешті, військо не прийшло в Єгипет»[2].
В 459 р до н.е.— Прикордонні з Єгиптом лівійці підняли повстання проти персів, і навіть запросили греків— афінян на підмогу (Єгипетська експедиція). Згадується правитель повсталих лівійців— Інар: «В цей час лівієць Інар, син Псамметиха (цар лівійців, які межували з Єгиптом), зі свого опорного пункту Марей, єгипетського міста над Фарос, підняв повстання проти царя Артаксеркса, що охопило велику частину країни».[4] Після поразки повстання і страти Інара, Аміртей I (цар болотистої низовини Нільської дельти), продовжував опір на контрольованій західній частині дельти. Пізніше сини Аміртея і Інара (Фаннір) залишилися залежними від персів царями в Єгипті.[5]
В період пізньої античності римляни ототожнювали Лівію з територією яка відповідає північному сходу сучасної держави Лівія і західної частини сучасного Єгипту. Ділилася ця область на Киренаїку і Мармарику, остання часто ставилася то до Киренаїки, то до Єгипту. Пізніше північне узбережжя стали називати— Пентаполіс. На півдні починалася Внутрішня Лівія— територія Лівійської пустелі в глибині країни. Тут знаходилася область Аммонської оази (суч. Сива). Також деякі автори виділяли на півдні насамони (область проживання насамонів) і Авгілію (район оази Авгіла, суч. Джалу).
Історія
Iст. до н.е.— IVст.н.е.— під владою Римської імперії частково входила в провінції Єгипет, Крит і Киренаїка, а після проведення реформ адміністративного поділу були утворені провінції Верхня Лівія і Нижня Лівія у складі дієцезії Схід, а пізніше дієцезії Єгипет, який входив до префектури Схід. Північ Киренаїки в період Класичної і Пізньої Античності став називатися Пентаполіс, з часом також виділився в окрему римську провінцію.
Кін. VIст.— Частина території увійшла в Єгипетський екзархат (нова форма адміністративного управління в Візантійській імперії).
Поч. VIIст.— Перська держава Сасанидів захопила владу в регіоні, підкоривши сусідній Єгипет, і слідом за ними на Єгипет, а потім і Лівію накотилася хвиля арабського завоювання.