стаття-список у проєкті Вікімедіа З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Граф Менський (фр.comtes du Maine) — титул правителя середньовічного французького Менського графства.
Перші графи
У VIII столітті згадуються 2 графи Мена, родичі Робертінів:
Роже, граф Мена у 710 та 724 роках.
Ерве, син попереднього, граф Мена у 748 році.
Перший дім графів Менський (Роргоніди)
832-839: Роргон I (пом. 839/840), граф Менський, граф Ренну з 819, син Гозлена I.
839-849: Гозберт (пом. 849), граф Менський, син попереднього.
849-865: Роргон II (пом. 865), граф Менський, брат попереднього.
865-878: Гозфрід (пом. 878), граф Менський, маркіз Нейстрії, син попереднього.
878-885: Рагенольд (пом. 885), граф д'Ербо, граф Менський, маркізНейстрії, правнук Роргона I
Після смерті Рагенольда імператор Карл III Товстий передав Менське графство Роже, що став родоначальником другого дому графів Менський (Гугонідів). Наприкінці IX - початку X століть з ним і його сином сперечався син Гозфріда, Гозлен II.
Період боротьби між Роргонідами й Гугонідами
886-893: Роже (пом. 900), граф Менський, призначений графом імператором Карлом III Товстим у 886 році, але усунутий 893 року королем Едом
893-895: Гозлен II (пом. 914), граф Менський, син Гозфріда, графа Менського, призначений королем Едом, але утримати його не зміг.
895-900: Роже (пом. 900), граф Менський, повторно
Другий дім графів Менський (Гугоніди)
900-950: Гуго I (пом. 940), граф Менський, син графа Роже Менськийа
950-992: Гуго II (пом. 992), граф Менський, син попереднього
992-1015: Гуго III (пом. 1015), граф Менський, син попереднього
1015-1035: Герберт I (пом. 1035), граф Менський, син попереднього
1035-1051: Гуго IV (пом. 1051), граф Менський, син попереднього.
1051—1060: Мен захоплено графом Анжуйським Жоффруа II Мартелом
1051-1062: Герберт II (пом. 1062), граф Менський (формально), син попереднього
Бездітний Герберт II заповів Мен Вільгельму Завойовнику, але менська знать повстала й визнала графом дядька Герберта II.
Боротьба за Менську спадщину
1062-1063: Готьє I де Вексен (пом. 1063), граф Вексена та Амьєна з 1035, чоловік Біоты Менський, дочки графа Герберта I
Вільгельм Завойовник призначив графом свого старшого сина Роберта замість усунутого графа Готьє, що помер в ув’язненні за нез’ясованих обставин.
1063-1069: Роберт I Куртгьоз (бл. 1054—1134), герцог Нормандії 1087-1106, син Вільгельма Завойовника
У 1069 році графство перейшло до іншого спадкоємця.
1069-1093: Гуго V д'Есте (пом. 1097), син Аццо II д'Есте й Герсенди Менський, онуки графа Герберта I. У 1093 році він продав Мен своєму кузену Елі I де Божансі
1093-1110: Елі I де Божансі (пом. 1110), син Ланселена де Божансі, сеньйора де Ла Флеш, і Паули Менський, онуки графа Герберта I
1110-1126: Ерембурга (1091-1126), дочка попереднього, дружина Фулька V Анжуйського.
1384-1417: Людовік II Анжуйський (1377-1417), титулярний король Неаполя з 1384 року, граф Провансу, герцог Анжу, син попереднього
1417-1434: Людовик III Анжуйський (1403-1434), титулярний король Неаполя з 1417 року, граф Провансу, герцог Анжу, син попереднього
1434-1472: Карл IV Менський (1414-1472), син попереднього
1472-1481: Карл V Анжуйський (1436-1481), титулярний король Неаполя з 1480 року, граф Провансу, герцог Анжу, син попереднього
Після смерті Карла V (1481) Анжу і Мен долучено до королівського домену.
Бурбони
У 1670 році король Франції Людовік XIV зробив Мен герцогством та виділив як апанаж своєму незаконному сину від Франсуази-Атенаїс де Рошешуар де Мортемар (1641—1707), маркізи де Монтеспан:
1670-1736: Луї-Огюст де Бурбон (1670—1736), герцог Менський
Pierre Trouillart de Montferré,Mémoires des Comtes du Maine, au Mans, Hierôme Olivier Impr., 1643.
Abbé Angot, "Les vicomtes du Maine", dans Bulletin de la Commission historique et archéologique de la Mayenne, 1914, n° 30, p. 180-232, 320-342, 404-424. *.
Le Jan (Régine), Famille et pouvoir dans le monde franc (VIIe-Xe siècle), Publications de la Sorbonne, Paris, 1995.
Robert Latouche, «Les premiers comtes héréditaires du Maine», in Revue Historique et Archéologique du Maine, Le Mans,1959, tome CXV de la Collection, p.37-41.
Robert Latouche, Histoire du Comté du Maine pendant le X° et XI° siècles, Bibliothèque de l'École des Hautes Études, Paris, 1910.