Сопєлкін Олександр Леонідович

Олександр Леонідович Сопєлкін (13 квітня 1935, Владивосток — 6 лютого 2022, Дніпро) — український художник; член Спілки радянських художників України з 1970 року^[1]. Батько художника Максима Сопєлкіна.

Сопєлкін Олександр Леонідович
Народження	13 квітня 1935(1935-04-13) Владивосток, Приморська область (РРФСР), Далекосхідний край, РСФРР, СРСР
Смерть	6 лютого 2022(2022-02-06) (86 років)
	Дніпро, Україна
Країна	СРСР  Україна
Навчання	Дніпропетровське художнє училище і Львівський інститут прикладного та декоративного мистецтва (1961)
Діяльність	художник
Вчитель	Погрібняк Микола Степанович, Любчик Василь Олексійович і Сельський Роман Юліанович
Член	Спілка радянських художників України
Нагороди

Біографія

Народився 13 квітня 1935 року в місті Владивостоці (нині Росія). У 1939 році його сім'я переїхала до Дніпропетровська. Під час німецько-радянської війни перебував в евакуації на Кавказї, а після її закінчення повернувся до Дніпропетровська, де закінчив середню школу і у 1950 році поступив до Дніпропетровського художнього училища, був учнем Миколи Погрібняка^[2].

1961 року закінчив факультет монументального живопису Львівського інституту прикладного та декоративного мистецтва, де навчався у Романа Сельського^[1]. Дипломна робота — декоративне оформлення басейну Львівського спорткомбінату (керівник Василь Любчик, оцінка — задовільно)^[3].

Мешкав у місті Миколаєві в будинку на проспекті Леніна, № 96^[4], квартира № 25 та у місті Дніпрі в будинку на вулиці Комсомольській, № 24, квартира № 3А^[5]. Помер у місті Дніпрі 6 лютого 2022 року^[2].

Творчість

Працював у галузях монументально-декоративного мистецтва, станкового живопису. Серед монументальних робіт:

• панно «700-річчя Львова» в Будинку архітекторів у Львові (1959, сграфіто);
• розписи на Виставці передового досвіду в народному господарстві УРСР у Києві (1962);
• керамічні мозаїки на дніпропетровських кінотеатрах «Супутник» і «Родина» (1964)^[2];
• чотири рельєфи на пілонах мосту через Дніпро у Дніпропетровську (1966, литво, нержавіюча сталь)^[2];
• декоративна мозаїка до 50-річчя Радянської влади на Дніпровському автовокзалі (1966—1967)^[2];
• рельєфи на Будинку зв'язку у Миколаєві (1970);
• пам'ятник адміралу Степану Макарову у Миколаєві (1976, в співавторстві з Анатолієм Коптєвим);
• панно в інтер'єрі ресторану у Дніпродзержинську^[1].

Автор станкових робіт: «Гімн-Молитва» (1998), триптих «Мамай», триптих «Дерево життя», «Катерина», «Покаяння»^[1].

Відзнаки

• Заслужений художник України з 2002 року^[6];
• Премія та медаль імені Георгія Чернявського (2020; за значний внесок у розвиток образотворчого мистецтва, а також з нагоди ювілею)^[2].

Примітки

1. Сопєлкін Олександр Леонідович / Дніпропетровська органіхація Національної спілки художників України.
2. Сопєлкін Олександр Леонідович / Портал «ДніпроКультура».
3. Львівська національна академія мистецтв. Кафедра сакрального мистецтва. Випускники кафедри. 1961.
4. Сопєлкін Олександр Леонідович // Українські радянські художники : довідник / відпов. ред. І. І. Верба. — Київ : Мистецтво, 1972. — С. 561.
5. Сопєлкін Олександр Леонідович / Довідник членів Спілки художників України. Київ. 1998. С. 140.
6. Указ Президента України від 13 березня 2002 року № 232/2002 «Про відзначення державними нагородами України працівників підприємств, установ і організацій Дніпропетровської області»

Література

• Сопєлкін Олександр Леонідович // Словник художників України / відпов. ред. М. П. Бажан. — Київ : Головна редакція Української радянської енциклопедії, 1973. — 272 с.