![cover image](https://wikiwandv2-19431.kxcdn.com/_next/image?url=https://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/3/36/Operations_Control_from_1941_pamphlet.jpg/640px-Operations_Control_from_1941_pamphlet.jpg&w=640&q=50)
Система Давдинґа
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Система Давдинґа (англ. Dowding system[lower-alpha 1]) ― одна з перших в світі обширних наземних мереж перехоплення[2], що контролювала повітряний простір Великої Британії від Шотландії до південного узбережжя Англії. Система використовувала розгалужену виділену наземну телефонну мережу для швидкого збору інформації від радарних станцій Чейн Гоум (Chain Home) та Корпусу Королівських спостерігачів (Royal Observer Corps ROC) для формування єдиної картини повітряного простору ВБ та цілевказання для авіації перехоплення та артилерії ППО. Систему було збудовано Королівськими ВПС якраз перед СВ ІІ, де вона підтвердила свою ефективність під час битви за Британію.
![Thumb image](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/3/36/Operations_Control_from_1941_pamphlet.jpg/320px-Operations_Control_from_1941_pamphlet.jpg)
Систему Давдинґа (СД) запровадили після випробувань, які засвідчили наявність проблем передачі інформації бойовим одиницям до того, як вона застарівала. Головний маршал повітряних сил Г'ю Давдинґ (Hugh Dowding HD), керівник Командування винищувачів КВПС вирішив проблему засобом використання ієрархії доповідних ланцюжків. Дані пересилали в штаб-квартиру командування (Fighter Command Headquarters FCHQ), а саме в фільтрувальний центр Bentley Priory, на основі які готували карту відповідного поля бою. Особливості карти відтак передавали штаб-квартиру Груп і Секторів (Group and Sector headquarters), де оператори моделювали карту в масштабі відповідно до їх зони відповідальності. Вивчаючи карти, командуючі могли приймати швидкі рішення по застосуванню сил без зайвої метушні.
СД вважають ключовим чинником перемоги RAF проти Luftwaffe під час Битви за Британію. Поєднання раннього виявлення та швидкого поширення даних послужило каталізатором (force multiplier), суттєво примножуючи ефективність бойових одиниць. У передвоєнний період показники ефективності у 30-50 % вважалися відмінними; іншими словами, більше половини бойових вильотів противника не отримає гідної відсічі. Під час Битви ці показники наближались до 90 %, а кілька рейдів ― навіть 100 %.[3] За відсутності цілевказання винищувачі Люфтваффе мали обмаль інформації про розташування машин RAF, і часто поверталися на базу без бойового контакту. Навіть при зіткненні винищувачі RAF переважно завжди знаходились у вигіднішій позиції.
Більшість репортажів про Битву за Британію згадували про роль радарної системи, однак підкреслювали, що взаємодія з СД зробила остатню справді ефективною. Ця обставина не оминула й Вінстона Черчилля, що зауважив наступне:
Вся перевага Hurricanes та Spitfires була б безхребетною без цієї системи, що була спроектована та збудована до війни. Її постійно формували та удосконалювали під час бойових дій, внаслідок чого отримано високоефективний інструмент війни, подібного якому поки ніде в світі немає.[4]