Синявінська операція (1942)

Синявінська операція (1942) (рос. Синявинская операция) або Третя Синявінська операція — наступальна операція радянських військ Волховського (командувач генерал армії Мерецков К. П.) і Ленінградського фронтів (генерал-лейтенант Говоров Л. О.) проти військ німецької 18-ї армії групи армій «Північ», що проводилася з метою прориву блокади Ленінграду літом-восени 1942 року. Попри провал замислу операції Червоної армії, командуванню радянських військ вдалося зірвати плани Вермахту щодо проведення операції «Нордліхт» — плану остаточного захоплення Ленінграду.

Синявінська операція (1942) Синявинская операция (1942)
Блокада Ленінграда Німецько-радянська війна
Танк Т-38, музей «Прорив блокади Ленінграда». Танк затонув у вересні 1942 року й був піднятий зі дна Неви у 2005 році[2] Танк Т-38, музей «Прорив блокади Ленінграда». Танк затонув у вересні 1942 року й був піднятий зі дна Неви у 2005 році[3]
Дата: 19 серпня — 10 жовтня 1942 Місце: південне узбережжя Ладозького озера, Ленінградська область, РРФСР Результат: зрив плану операції радянських військ щодо прориву блокади Ленінграда, розгром Червоної армії; сковування значних сил німецької групи армій «Північ»
Сторони
СРСР	Третій Рейх
Командувачі
Мерецков К. П. Говоров Л. О. Романовський В. З. Стариков П. Н. Журавльов І. П. Гусєв Д. М. Свиридов В. П. Рибальченко С. Д.	Г.Ліндеман Е. фон Манштейн А. Водріг М. Фреттер-Піко А. Келлер
Військові формування
Волховський фронт * 2-га ударна армія * 8-ма армія * 14-та повітряна армія Ленінградський фронт * Невська оперативна група * 55-та армія * 13-та повітряна армії	18-та армія * 26-й армійський корпус * 30-й армійський корпус * частини 1-го повітряного флоту резерви 11-ї армії
Військові сили
близько 190 тис. о/с	?
Втрати
Військові втрати: 113 674 чол., з них безповоротні — 40 085 загиблими, зниклими безвісти та військовополоненими[4]	Військові втрати: ~ 26 000 чол.[5]

Див. також: Синявінська операція

Карта наступу радянських військ під Синявино

Карта контрнаступу військ Вермахту під Синявино

Наприкінці літа 1942 року німецьке командування підготувало цей план з метою наступу на місто і з'єднання з фінськими військами на півночі. Для реалізації завдань операції великі підкріплення були спрямовані німцями з-під Севастополя, що був захоплений Е.фон Манштейном у липні 1942 року.

19 серпня 1942 радянськими військами 55-ї армії Ленінградського фронту була здійснена перша спроба атакувати. Головна фаза операції розпочалася 27 серпня, коли після більш ніж двогодинної артилерійської підготовки перейшла в наступ 8-ма армія Волховського фронту, завдаючи головного удару на стику оборони 227-ї і 223-ї німецьких піхотних дивізій.

З 28 серпня німці розпочали власний наступ проти радянських військ. До місця прориву 8-ї армії німці перекинули посилення — частини 170-ї піхотної, 12-ї танкової, 5-ї гірсько-піхотної і 28-ї єгерської дивізій, а також 4 новітніх важких танки «Тигр» зі складу 1-ї роти 502-го важкого танкового батальйону, німецька авіація різко активізувала свої дії й до кінця операції захопила панування в повітрі. Радянський наступ застопорився.

21 вересня, після десяти днів невдалих спроб Червоної армії подолати німецький опір й прорвати їхню оборону, війська Манштейна потужним контрнаступальним ударом розгромили основне угруповання Волховського фронту й ліквідували прорив. Важкі бої тривали до 15 жовтня, коли радянські війська відступили, щоб уникнути німецького оточення. З 10 жовтня лінія фронту повернулася у вихідне положення перед битвою.

Зрештою, радянський наступ провалився, але завдяки його проведенню, був зірваний план опанування німцями Ленінграду.

Історія

Співвідношення сторін

СРСР

• Волховський фронт (командувач генерал армії Мерецков К. П.)
  • 8-ма армія (командувач генерал-лейтенант Стариков П. Н.)
    • 6-й гвардійський стрілецький корпус
    • 4-й гвардійський стрілецький корпус
  • 2-га ударна армія (командувач генерал-лейтенант Романовський В. З.)
  • 14-та повітряна армія (командувач генерал-лейтенант авіації Журавльов І. П.).

• Ленінградський фронт (командувач генерал-лейтенант Говоров Л. О.)
  • Невська оперативна група (командувач генерал-майор Нікітін І. Ф.)^[6]
  • 55-та армія (командир генерал-лейтенант Свиридов В. П.)
  • 13-та повітряна армія (командувач генерал-лейтенант авіації Рибальченко С. Д.)

Німеччина

• 18-та армія^[7] (командувач генерал від інфантерії Г.Ліндеман)
  • 26-й армійський корпус (командир генерал артилерії А. Водріг)
    • 223-тя піхотна дивізія
    • 227-ма піхотна дивізія
  • 1-й армійський корпус (командир генерал від інфантерії К.-Г. фон Бот)
    • 96-та піхотна дивізія
  • 28-й армійський корпус (командир генерал артилерії Г. Лох)
    • 121-ша піхотна дивізія
    • 5-та гірсько-піхотна дивізія
• частини 1-го повітряного флоту (командувач генерал-полковник А. Келлер)
  • Jagdgeschwader 54
  • Jagdgeschwader 77
• резерви 11-ї армії^[8] (командувач генерал-фельдмаршал Е. фон Манштейн)
  • 30-й армійський корпус (командир генерал артилерії М. Фреттер-Піко)
    • 170-та піхотна дивізія
    • 24-та піхотна дивізія
    • 132-га піхотна дивізія
    • 3-тя гірсько-піхотна дивізія
    • 12-та танкова дивізія

Див. також

• Битви та операції німецько-радянської війни
• 1-ша Синявінська операція
• Холмський котел
• Торопецько-Холмська операція
• Виборзько-Петрозаводська операція
• Свірсько-Петрозаводська операція

Література

• Бешанов В. В. Ленинградская оборона. — М.: ООО «Издательство АСТ», Мн.: Харвест, 2005.
• Девід Гланц. Блокада Ленинграда 1941—1944 гг. — М.: «Центрполиграф», 2009.
• Мощанский И. Б. Прорыв блокады Ленинграда. Эпизоды великой осады. 19 августа 1942 — 30 января 1943 года. — М.: Вече, 2010. — 184 с. — ISBN 978-5-9533-5289-5.
• Шигин Г. А. Битва за Ленинград: крупные операции, «белые пятна», потери./Под редакцией Н. Л. Волковского. — СПб.: ООО "Издательство «Полигон», 2004.
• Синявинская операция 1942 // Великая Отечественная война 1941—1945. Энциклопедия / под ред. М. М. Козлова. — М.: Советская энциклопедия, 1985. — С. 652. — 500 000 экз.
• Манштейн Э. Утерянные победы / Сост. С. Переслегин, Р. Исмаилов. — М.: АСТ, 1999. — 896 с.

Джерела

• Синявинская наступательная операция, 19 августа - 10 октября 1942 г. на militarymaps.narod.ru. (рос.)
• СИНЯВИНСКАЯ ОПЕРАЦИЯ 1942. на encyclopedia.mil.ru.^{[недоступне посилання з листопадаа 2019]} (рос.)
• Синявинская наступательная операция 27 августа — 6 октября 1942 г. на 1914-45.ru.^{[недоступне посилання з листопадаа 2019]} (рос.)
• Синявинская операция 1942 года. на samsv.narod.ru. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 22 травня 2015. (рос.)

Посилання

• Трагедия в Синявинских болотах
• Синявинская операция советских войск 1942 года
• Синявинская наступательная операция 1942 года
• Синявинская наступательная операция
• Синявинская наступательная операция (08.42-10.42)

Примітки

1. Музей-заповедник «Прорыв блокады Ленинграда» [Архівовано 2012-04-11 у Wayback Machine.]
2. Музей-заповедник «Прорыв блокады Ленинграда» [Архівовано 2012-04-11 у Wayback Machine.]
3. Музей-заповедник «Прорыв блокады Ленинграда» [Архівовано 2012-04-11 у Wayback Machine.]
4. Россия и СССР в войнах XX века. Потери вооружённых сил: Статистическое исследование. / Под общ. ред. Г. Ф. Кривошеева. — М.: Олма-Пресс, 2001. — с. 312. ISBN 5-224-01515-4
5. Сяков Ю. А. Численность и потери германской группы армий «Север» в ходе битвы за Ленинград (1941—1944 гг.). Журнал «Вопросы истории», Январь 2008, № 1, с. 133—136.
6. генерал-майор Гусєв Д. М. — начальник штабу Ленінградського фронту здійснював загальне керівництво діями «Невської оперативної групи» у вересні-жовтні 1942
7. за станом на 27 серпня 1942
8. почали прибувати з 28 серпня 1942