Симон Будний

Симон Будний (пол. Szymon Budny, біл. Сымон Будны; нар. бл. 1530(1530), Буди — пом. 13 січня 1593, Вішнево) — польський та білоруський письменник, філософ, діяч реформації у Великому князівстві Литовському, просвітник.

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Будний.

Симон Будний
Сымон Будны
Народився	січень 1530 або 1530[1] Будне, Ґміна Ґоньондз, Монецький повіт, Підляське воєводство, Республіка Польща
Помер	13 січня 1593(1593-01-13)[2][1] Вішнево, Ошмянський повіт[d], Віленське воєводство, Велике князівство Литовське, Річ Посполита
Країна	Велике князівство Литовське Річ Посполита
Діяльність	філософ
Alma mater	Ягеллонський університет
Мова творів	польська, латина і білоруська
Magnum opus	Катехізис Симона Будногоd і Несвіжська Бібліяd
Конфесія	Социніани[3] і Польські брати[d]
Симон Будний у Вікісховищі

Біографія

Народився в селі Буди (Мазовія, Польща). В статті Станіслава Кота про нього (Польський біографічний словник, 1937 рік) вказано, що був поляком, «все життя провів у Литві».^[4] Навчався у Краківському університеті та Базельському університеті, прихильник кальвінізму (див. Протестантизм), потім антитринітаризму.

Вперше згаданий в документі 1558 року, коли «суперінтендант» кальвіністів Вільнюса Заціус призначив його катехитом кальвінського збору: мав тричі на тиждень, окрім свят, вести навчання, за що йому було призначено мито 10 злотих щокварталу та харчування в проповідника Курніцького.

Один із засновників кальвіністської друкарні у Несвіжі (нині місто Мінської області, Білорусь), видавець Катехизису, Біблії, Нового Завіту в перекладі на білоруську книжну та польську мови. У передмовах та коментарях з реформаційних позицій відзначав необхідність критичного ставлення до текстів Святого Письма та тлумачення його розмовними мовами. Автор публіцистичних творів, спрямованих проти догматів і деяких основ обрядів католицької та православної церков, вів релігійну полеміку з московським богословом Артемієм, єзуїтами, заперечував догмат про безсмертя душі, Трійцю, проповідував ідею самовладдя, яку розвивали українські богослови кінця 16 — початку 17 століть, віротерпимість, можливість морального удосконалення людини поза Церквою. Закликав розвивати власну культуру та власні традиції. У своїх політичних поглядах дотримувався ідеї справедливого для всіх станів суспільства. Твори Будного поширювалися на українських землях.

Помер у селі Вишнево (нині місто Мінської області, Білорусь).

Примітки

1. Педагоги и психологи мира — 2012.

   d:Track:Q126722605
2. Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.

   d:Track:Q19938912d:Track:Q54837d:Track:Q193563
3. Dictionnaire de la Bible / F. Vigouroux — Letouzey et Ané, 1837. — Vol. I. — P. 1963–1964.

   d:Track:Q122809699d:Track:Q3090723d:Track:Q109043401
4. Kot Stanisław. Budny Szymon (†ok. 1595)… S. 96

Джерела та література

• Дзюба О. М. Будний Симон [Архівовано 4 квітня 2013 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — Київ : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — 688 с. : іл.
• Подокшин С. А. Скорина и Будный. — Мінськ, 1974
• Kot Stanisław. Budny Szymon (†ok. 1595) / Polski Słownik Biograficzny.— Kraków, 1937.— t. III/1, zeszyt 11.— 480 s.— S. 96-99. (пол.)