Септакорд
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Септако́рд — чотиризвучний акорд, в основному виді якого звуки розташовані за терціями[1]. Позначається цифрою 7. Складові звуки септакорду називаються: основним (1), терцієвим (3), квінтовим (5) і септимовим тоном (7)[1]. Септакорд та його обернення можуть застосовуватись у тісному, широкому та змішаному розташуванні. Септакорди бувають повні та неповні (з пропущеною квінтою). У класичній гармонії септакорд вважається дисонуючим акордом і розв'язується в тризвук, або в інший септакорд.