Loading AI tools
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Сая́ка блакитна[2] (Thraupis episcopus) — вид горобцеподібних птахів родини саякових (Thraupidae). Мешкає в Мексиці, Центральній і Південній Америці. Виділяють низку підвидів.
Саяка блакитна | ||||||||||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Блакитна саяка (Національний парк Дар'єн, Панама) | ||||||||||||||||
Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
Thraupis episcopus (Linnaeus, 1766) | ||||||||||||||||
Ареал виду | ||||||||||||||||
Підвиди | ||||||||||||||||
(Див. текст) | ||||||||||||||||
Синоніми | ||||||||||||||||
Tanagra episcopus Linnaeus, 1766 Tangara episcopus (Linnaeus, 1766) Loxia virens Linnaeus, 1766 Tangara virens (Linnaeus, 1766) Thraupis virens (Linnaeus, 1766) | ||||||||||||||||
Посилання | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
Довжина птаха становить 15-18 см, вага 27-45 г. Голова і нижня частина тіла світло-сірувато-блакитна, верхня частина тіла темно-синя, на плечах плями іншого відтінку синього, крила і хвіст яскраво-синьо-зелені. Дзьоб короткий, міцний, Виду не притаманний статевий диморфізм. Молоді птахи мають бльш тьмяне забарвлення. Представники різних підвидів різняться за відтінком плям на плечах: вони можуть бути сіруватими, зеленуватими, пурпуровими, лавандовими або білуватими. Так, у представників підвиду T. e. berlepschi плями на плечах яскраво-темно-сині, у представників підвиду T. e. nesophila фіолетові, у представників підвиду T. e. mediana білі, у представників підвиду T. e. cana сині. Голос — пронизливе, пискляве цвірінькання.
В 1760 році французький зоолог Матюрен Жак Бріссон включив опис блакитної саяки до своєї книги «Ornithologie», описавши птаха за зразком із Бразилії. Він використав французьку назву L'evesque та латинську назву Episcopus avis[3]. Однак, хоч Бріссон і навів латинську назву, вона не була науковою, тобто не відповідає біномінальній номенклатурі і не визнана Міжнародною комісією із зоологічної номенклатури[4]. Коли в 1766 році шведський натураліст Карл Лінней випустив дванадцяте видання своєї «Systema Naturae», він доповнив книгу описом 240 видів, раніше описаних Бріссоном[4]. Одним з цих видів була блакитна саяка, для якої Лінней придумав біномінальну назву Tanagra episcopus[5]. Згодом блакитну саяку перевели до роду Саяка (Thraupis), введеного німецьким натуралістом Фрідріхом Бойє[en] у 1826 році[6].
Виділяють чотирнадцять підвидів:[7]
Блакитні саяки мешкають в Мексиці, Белізі, Гватемалі, Сальвадорі, Гондурасі, Нікарагуа, Коста-Риці, Панамі, Колумбії, Венесуелі, Гаяні, Суринамі, Французькій Гвіані, Еквадорі, Перу, Болівії, Бразилії та на Тринідаді і Тобаго. Вони живуть в рідколіссях і тропічних лісах, на плантаціях, в парках і садах[8][9][10]. Зустрічаються парами, іноді невеликими зграйками, на висоті до 2600 м над рівнем моря. Часто приєднуються до змішаних зграй птахів. Живляться переважно плодами, а також нектаром і комахами. Гніздо глибоке, чашоподібне, розміщується в розмілці між гілками. В кладці від 1 до 3 білуватих або сіро-зелених яйця, поцяткованих темними плямами. Інкубаційний період триває 14 днів, пташенята покидають гніздо через 17 днів після вилуплення. Блакитні саяки іноді стають жертвами гніздового паразитизму вашерів.
МСОП класифікує цей вид як такий, що не потребує особливих заходів зі збереження. За оцінками дослідників, популяція блакитних саяк становить приблизно 50 мільйонів дорослих птахів.
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.