Сальта (провінція)

Са́льта (ісп. Salta) — провінція Аргентини, розташована на північному заході країни. Межує з провінціями Формоса на північному сході, далі за годинникової стрілкою: Чако, Сантьяго-дель-Естеро, Тукуман, Катамарка і Жужуй, на півночі межує з Болівією і Парагваєм, на заході з Чилі. Столиця провінції — Сальта. Населення провінції — 1,215 млн мешканців^[2], площа — 155 тис. км².

У Вікіпедії є статті про інші географічні об’єкти з назвою Сальта.

Сальта
—  Провінція  —
Salta
Герб Прапор
Столиця	Сальта
Країна	Аргентина
Межує з: сусідні адмінодиниці Жужуй, Формоса, Чако, Сантьяго-дель-Естеро, Тукуман, Катамарка, II Регіон Антофаґаста, Тариха, Бокерон ?
Департаментів	23
Офіційна мова	Іспанська
Населення	(2010)
- повне	1 215 207 (8-ма)
- густота	7,81 (12-та)
Етнікон	Salteño
Площа
- повна	155 488 км² (6-та)
Висота
- максимальна	6739 м (Юяйяко)
- мінімальна	1246 м
Часовий пояс	UTC-3
ВВП	5,14 млрд. $
ІРЛП	0,817 (2010)[1]
Дата заснування	1814
Губернатор	Хуан Мануель Уртубей
Вебсайт	salta.gov.ar
Код ISO 3166-2	AR-A
Провінція Сальта на мапі Аргентини
Провінція Сальта на мапі Аргентини
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Сальта

Географія

Територію провінції Сальта умовно поділяють на такі природні зони:

• Пуна на заході характеризується посушливим кліматом, солончаками і малою кількістю мешканців
• Кордильєра-Орієнталь на центральному заході характеризується переважно гірським рельєфом
• Субандійські гори на центральному сході характеризуються високою вологістю, лісистістю і субтропічним кліматом
• Гран-Чако на сході характеризується низинним рівнинним рельєфом і субтропічним кліматом

Найвищою точкою Сальти є вулкан Юяйяко (6739 м).

Більшість річок провінції входять до басейну Ла-Плати. Найважливішими річками є Пілкомайо, Бермехо і Хураменто. Завдяки присутності у провінції великої кількості річок, у першу чергу гірських, тут збудовано багато ГЕС, найбільшими з яких є Кабра-Корраль і Ель-Туналь. Окрім річок, у Сальта знаходиться багато озер, здебільшого солоних.

У провінції розташоване газоконденсатне родовище Кампо Дюран — друге за запасами газу в Аргентині.

• 
  Долина Кафаяте
• 
  Ла-Кальдера
• 
  Печери Аксібі
• 
  Іруя
• 
  Юяйяко
• 
  Кебрада-де-лас-Флечас

Історія

Мапа Сальти початку XIX ст.

Місто Сальта на початку XX ст.

Мартін Мігель де Гуемес

Перші людські поселення на території сучасної провінції Сальта з'явилися близько 10 000 років до н. е. У XV ст. ці землі були заселені індіанцями умауака і діагітами. До 1480 року корінні мешканці були підкорені інками.

Першими європейцями, які побували тут, були Дієго де Альмагро (1535) і Дієго де Рохас (1542). У XVI—XVII ст. іспанці кілька разів намагалися заснувати поселення у Сальті, у цей час були створені міста Касерес (1566), Нуестра-Сеньйора-де-Талавера-дель-Естеко (1567), Мадрид-де-лас-Хунтас (1592), Талавера-де-Мадрид (1609), які були знищені або покинуті до 1692 року. Краще склалася доля міста Сан-Феліпе-де-Лерма-дель-Вальє-дель-Сальта, заснованого 16 квітня 1582 року, яка збереглося донині.

До 1776 року регіон входив до складу віце-королівства Перу, а згодом — до віце-королівства Ріо-де-ла-Плата. З 1782 року Сальта входила до складу інтендантства Сан-Мігель-де-Тукуман, а з 1783 року — до інтендантства Сальта-де-Тукуман, столицею якого до 1792 року було місто Сальта. Частина сучасної території провінції входила до інтендантства Кордова-де-Тукуман.

1810 року уряд Сальти підтримав Травневу революцію і вислав підкріплення для Війська Півночі. Під час війни за незалежність Аргентини місто Сальта кілька разів потрапляло до рук військ роялістів: 29 січня — 10 березня 1812; 15 квітня — 4 травня 1817; у червня 1820; 7 червня — 14 липня 1821^[3]. Під час окупації Сальти каудільйо Мартін Мігель де Гуемес організував партизанські загони, що боролися з роялістами. Ця боротьба отримала назву Війна гаучо. Атаки проіспанських військ продовжувалися до 1826 року.

Указом від 8 жовтня 1814 року інтендантство Сальта-де-Тукуман було поділене на провінцію Сальта, до якої входила також територія сучасного Жужуя і Тариха, й інтендантство Тукуман.

Після державного перевороту 26 серпня 1826 року Тариха відійшла до Болівії. 22 листопада 1834 року Жужуй було відокремлено від Сальти, хоча територія його сучасних департаментів Оран, Санта-Вікторія, Іруя, Рівадавія і Сан-Мартін залишалися у складі Сальти.

16 жовтня 1884 року були встановлені кордони між Сальтою і національними територіями Чако і Формоса, завдяки чому провінція розширилася на схід.

10 травня 1889 року було укладено договір з Болівією, за яким Аргентина відмовлялася від претензій на Тариху, натомість їй відходили землі Пуна-де-Атакама і Хунтас-де-Сан-Антоніо, які на той час контролювалися Чилі. 1899 року Чилі погодилось віддати 75 % цієї території.

9 січня 1900 року була створена національна територія Анди, яка згодом була поділена на три департаменти: Сускес, Пастос-Грандес і Антофагаста. 1902 року зі складу Сальти було виключено департамент Сан-Антоніо-де-лос-Кобрес, який став столицею території Анди.

На межі XIX-ХХ ст. до Сальти прибула значна кількість іммігрантів з Сирії і Лівану.

1925 року прикордонне містечко Якуйба у Сальті було передане Болівії.

1943 року уряд припинив існування національної території Анди і приєднав департаменти Сан-Антоніо-де-лос-Кобрес і Пастос-Грандес до провінції Сальта, утворивши сучасний департамент Лос-Андес.

12 серпня 1980 року були визначено кордон між Сальтою і Тукуманом.

Українські акценти

В провінції Сальта знімався фільм «Тарас Бульба» продукції США^[4].

Економіка

Виноградники Сальти

Вікунья

Загалом Сальта одна з найбідніших провінцій в Аргентині, ВВП провінції становить приблизно 1 % від загальнонаціонального^[5]. Основною проблемою Сальти є тіньова економіка й ухиляння від податків^[6].

Основою економіки провінції є вирощування кіноа, тютюну, цукрової тростини, бананів, цитрусових, квасолі, винограду, перцю, картоплі і бавовнику

У скотарстві переважає вирощуванні великої рогатої худоби на рівнинах і кіз та вікунья у горах.

Гірничодобувна промисловість базується на видобутку нафти і газу. Є поклади золота, міді, свинцю, срібла, олова, літію, бури, але вони не розробляються.

Сальта — одна з найменш індустріалізованих провінції Аргентини. Основною галуззю місцевої промисловості є харчова: виробництво цукру, вина. Вино і цукор експортуються до США і Європи^[7][8]. Також на півночі провінції є нафтопереробні заводи. Останнім часом почали розвиватися виробництва металокераміки, тканин і взуття.

Освіта

Освіта у провінції Сальта (2009)[9]
Рівень	Навчальних закладів	Учнів	Працівників
Дошкільні	825	38 066	1 992
- державні	741	30 960	1 588
- приватні	84	7 106	404
Початкові	818	175 570	13 066
- державні	733	151 693	11 361
- приватні	85	23 877	1 705
Середні	938	136 350	4 009
- державні	840	109 708	2 879
- приватні	98	26 642	1 130
Вищі[10]	67	25 200	408
- державні	36	12 959	249
- приватні	31	12 241	159

Адміністративно-територіальний поділ

Мапа	Департамент	Площа (км²)	Населення (2010)[11]	Адміністративний центр
	Анта	21.945	60.414	Хоакін-Віктор-Гонсалес
	Качі	2.925	7.223	Качі
	Кафаяте	1.570	14.582	Кафаяте
	Столичний	1.722	535.303	Сальта
	Серрільйос	640	35.579	Серрільйос
	Чікоана	910	20.727	Чікоана
	Хенераль-Гуемес	2.365	47.348	Хенераль-Гуемес
	Хенераль-Хосе-де-Сан-Мартін	16.257	156.678	Тартагаль
	Гвачіпас	2.785	3.193	Гвачіпас
	Іруя	3.515	5.989	Іруя
	Ла-Кальдера	867	7.841	Ла-Кальдера
	Ла-Канделарья	1.525	5.724	Ла-Канделарья
	Ла-Пома	4.447	1.794	Ла-Пома
	Ла-Вінья	2.152	7.465	Ла-Вінья
	Лос-Андес	25.636	6.126	Сан-Антоніо-де-лос-Кобрес
	Метан	5.235	40.300	Сан-Хосе-де-Метан
	Молінос	3.600	5.625	Молінос
	Оран	11.892	138.018	Сан-Рамон-де-ла-Нуева-Оран
	Рівадавія	25.951	30.449	Рівадавія
	Росаріо-де-ла-Фронтера	5.402	29.124	Росаріо-де-ла-Фронтера
	Росаріо-де-Лерма	5.110	38.460	Росаріо-де-Лерма
	Сан-Карлос	5.125	6.927	Сан-Карлос
	Санта-Вікторія	3.912	10.318	Санта-Вікторія-Оесте

Галерея

• 
  м. Сальта
• 
  м. Сальта
• 
  Потяг до хмар
• 
  Виноградники і гори Сальти
• 
  Кебрада-де-лас-Кончас
• 
  Солончаки Салінас-Грандес
• 
  Нацпарк Лос-Кардонес
• 
  Провінційна траса №33

Посилання

• Офіційний сайт уряду провінції [Архівовано 2 лютого 2011 у Wayback Machine.]
• Туризм у Сальті [Архівовано 27 травня 2015 у Wayback Machine.]

Примітки

1. Архівована копія (PDF). Архів (PDF) оригіналу за 5 січня 2011. Процитовано 5 січня 2011.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) [Архівовано 2011-01-05 у Wayback Machine.]
2. Архівована копія. Архів оригіналу за 20 грудня 2010. Процитовано 24 грудня 2010.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
3. Архівована копія. Архів оригіналу за 12 березня 2008. Процитовано 9 лютого 2011.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
4. Провінція Сальта (українська) . М. Жарких.
5. Архівована копія. Архів оригіналу за 24 лютого 2009. Процитовано 9 лютого 2011.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) [Архівовано 2009-02-24 у Wayback Machine.]
6. Архівована копія. Архів оригіналу за 24 лютого 2021. Процитовано 9 лютого 2011.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) [Архівовано 2021-02-24 у Wayback Machine.]
7. http://www.elintransigente.com/notas/2008/12/19/salta-9336.asp%5Bнедоступне+посилання+з+липня+2019%5D
8. http://www.areadelvino.com/ContenidoArticulo.aspx?pID=6908%5Bнедоступне+посилання+з+квітня+2019%5D
9. Архівована копія. Архів оригіналу за 29 квітня 2011. Процитовано 20 квітня 2011.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) [Архівовано 2011-04-29 у Wayback Machine.]
10. без урахування університетів
11. Архівована копія. Архів оригіналу за 31 січня 2011. Процитовано 9 лютого 2011.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) [Архівовано 2011-01-31 у Wayback Machine.]