Роман Братний (пол.Roman Bratny), справжнє ім'я: Роман Мулярчик (пол.Roman Mularczyk; 5 серпня1921(19210805), Краків, Польща— 5 листопада2017, Польща)— польський прозаїк, поет, публіцист, драматург, кіносценарист.
Дитинство
Після народження Романа родина кілька разів змінювала місце проживання. Із Кракова сім'я перебралася до Острува-Мазовецька, потім мешкали в Гарволіні, Грудзьондзі, а також у Варшаві. У Грудзьондзі майбутній письменник отримав атестат про середню освіту.
Війна
У 1939 році Роман, разом із ненькою та братом, оселилися в м. Констанцін, що за 20 кілометрів на південь від Варшави. Мати заробляла уроками музики, а Роман займався репетиторством. Під час окупації юнак приєднався до варшавського підпілля, де діяв під кличкою «Братний». Це підпільне прізвисько надалі перетвориться на його літературний псевдонім.
У 1942р. Братний закінчив курс підпільного військового офіцерського училища Армії Крайової (АК). З 1943 року він співпрацював із культурно-літературним часописом «Кузня» (пол.«Kuźnia»), що видавався правою націоналістичною таємною організацією «Меч і Плуг» (пол.«Miecz і Pług»), яка провадила антинімецьку і антикомуністичну боротьбу. Замість «Кузні» в 1943-44 роках видавався конспіративний місячник «Опори» (пол.«Dźwigary»), співзасновником і редактором якого був Роман Братний. Письменник брав збройну участь у Варшавському повстанні 1944 року, після придушення якого потрапив до німецьких концтаборів для полонених офіцерів, спочатку до Ламсдорфу (суч. польська назва— Ламбіновіце), потім були Зандбостель (Німеччина) і Любек (Німеччина). Після окупації Любека британцями в травні 1945 року Братний виїхав до Парижу.
Мирні часи
На відміну від більшості вояків АК, які після визволення Польщі або емігрували, або вели боротьбу проти комуністичної влади, Братний повернувся на батьківщину і почав співпрацювати з переможцями. У 1946-47 роках він був співзасновником і редактором двотижневика «Покоління» (пол.«Pokolenie»), далі працював в багатьох тижневиках, таких як «Відродження» (пол.«Odrodzenie»), «Напрям» (пол.«Nurt»), «Нова Культура» (пол.«Nowa Kultura»), одночасно навчаючись в Академії політичних наук (пол.Akademia Nauk Politycznych), яку закінчив у 1949р. Вступив до лав правлячої Польської об'єднаної робітничої партії. У 1963-71 роках він був заступником редактора тижневика «Культура» (пол.«Kultura»), також працював літературним керівником: в 1955-60— на кіностудії «Студія» (пол.«Studio»), в 1969-72— на кіностудії «Край» (пол.«Kraj»), в 1974-82— в «Громадському театрі» (пол.«Teatr Powszechny») у Варшаві.
В ті часи, коли більшість польських діячів культури почали підтримувати дисидентство і посткомуністичний устрій з таким самим ентузіазмом, з яким колись вихваляли комунізм, Братний критично поставився до заворушень 50, 70, і 80-х років і, взагалі, до Третьої Речі Посполитої, яка в 1989 році прийшла на заміну Польській Народній Республіці (ПНР). Мабуть через таку «впертість» письменника в Польщі з'явився дуже популярний двовірш в сучасному шлягері «Не пий, Пьотрек!»[3]гурту «Електричні гітари»:
Не будь дуже делікатний,
Будь твердий, як Ро́ман Бра́тний
Роман Братний похований в Пантеоні польських воїнів на Військовому цвинтарі на Повонзках у Варшаві.
Родина
Батько Романа Братного— Юзеф Мулярчик— кадровий офіцер селянського походження, учасник Польської війни 1939 року— командир 2-го Полку кінних стрільців. Під час окупації Польщі виконував обов'язки керівника Келецького підокругу Армії Крайової. Мати— Ванда (до шлюбу Репетовська), піаністка. Молодший брат— Анджей Мулярчик, письменник-кіносценарист. Роман Братний був одружений з Аліцією Вагль (пол.Alicja Wahl), відомою польською художницею.
Проза і поезія
Повість «Сніги пливуть», видання 1961 року
Роман «Колумби», видання 2008 року
Як письменник Братний дебютував у 1944р. підпільною збіркою віршів «Погорда» (пол.«Pogarda»). Надалі у Польщі були видані такі книжки (перелік неповний):
1994«Dzieci Ojca Świętego» («Діти Святого Отця», оповідання)
1994 «Historie miłosne pod psem» («Поганенькі любовні історії», оповідання)
1995 «Anioł w butach z ostrogami» («Ангел у чоботях зі шпорами», повість)
Головні теми творів Братного— Друга світова війна і мисливство. Крім того, він блискавично реагує на злобу дня і тому не всі судження в його книжках можна вважати непомильними. В дитячий колисковій[4], створеній за часів Холодної війни письменник умістив такі рядки:
У творах Братного майстерно виписані діалоги, зображені психологічні переживання героїв, вирішуються морально-етичні і філософські питання, хоча дехто називає його стиль «репортажним». В ближчих до наших часів працях з'являється еротика і брутальний натуралізм. Найвідомим твором Братного є, майже автобіографічний, тритомник «Колумби. Рік народження 20» про учасників польського Руху Опору в Другій світовій війні. В цьому романі автор, одним із перших в ПНР, в 1957 році, показав вояків АК і бійців Варшавського повстання, як позитивних героїв, що виборювали незалежність вітчизни. Доти ставлення в ПНР до АК було аналогічним ставленню в СРСР до Української повстанської армії (УПА). Одразу після надрукування роману багато хто з польських патріотів не сприйняв його. Після багатьох років трактування бійців АК, як фашистських посіпак, національно-свідомим полякам хотілося, нарешті, зобачити АКівців ідеальними героями— лицарями без страху і докору, в той час як персонажі Братного були звичайними людьми зі своїми недоліками, сумнівами і помилками. Суддею в таких питаннях є час. «Колумби» були перекладені багатьма іноземними мовами, загальний їхній тираж в Польщі перевищив 1,5 мільйона примірників, останнє видання здійснено в 2008 році. Генерація поляків, народжених у 20-ті роки ХХ-го століття, з легкої руки Братного, зветься тепер Поколінням Колумбів.
Українського читача могла б зацікавити повість «Сніги пливуть», де йдеться про боротьбу польської служби безпеки з українськими націоналістами, але, на жаль, українською мовою не виходив жоден з творів Братного.
Російською мовою перекладені «Нагонич» (рос. «Загонщик»), «Колумби. Рік народження 20» (рос. «Колумбы, год рождения 20-й»), та існують два переклади «Сніги пливуть»: (рос. «Тают снега» і «Война на Закерзонье»).
1966 «Kontrybucja» («Контрибуція», сценарист, кінофільм за однойменним оповіданням)
1967 «Brulion» («Чернетка», сценарист, телевистава за однойменною повістю)
1968 «Przeszło, nie minęło» («Пройшло, не минуло», сценарист, телевистава за оповіданням «Власна куля»)
1970 «Kolumbowie» («Колумби», сценарист, телесеріал за романом «Колумби. Рік народження 20»)
1973 «Losy» («Долі», сценарист, телесеріал за однойменною повістю)
1974 «Ile jest życia» («Скільки є життя», сценарист, телесеріал за однойменною повістю)
1981 «Czwartki ubogich» («Четверги убогих», сценарист, кінофільм за однойменним оповіданням)
1981 «Czwartki ubogich» («Четверги убогих», сценарист, радіовистава за однойменним оповіданням)
1982 «Piwko i Zdesperowany» («Пивце і зневірений», сценарист, телевистава за однойменним оповіданням)
1959 Krzyż Oficerski Orderu Odrodzenia Polski (Офіцерський Хрест ордена Відродження Польщі)
1964 Order Sztandaru Pracy II klasy (орден Прапора праці ІІ класу)
1971 Nagroda Stołecznej Rady Narodowej (нагорода Столичної народної ради)
1971 Nagroda Komitetu ds. Radia і Telewizji za twórczość radiową i telewizyjną za rok 1970 (нагорода Комітету в справах радіо і телебачення за радіо і телевізійну творчість у 1970 р)
1972 Nagroda Państwowa II stupnia w dziedzinie literatury (Державна нагорода ІІ ступеня в галузі літератури)
1979 Nagroda «Trybuny Ludu» za kształtowanie i upowszechnianie kultury socjalistycznej (нагорода «Трибуни Люду» за формування і популяризацію соціалістичної культури)
1983 Nagroda Ministra Obrony Narodowej (нагорода Міністра народної оборони)
1985 Nagroda Ministra Kultury i Sztuki I stopnia (нагорода Міністра культури і мистецтва І ступеня)
1986 Order Sztandaru Pracy I klasy (орден Прапора праці І класу)
1987 Nagroda «Gazety Krakowskiej» im. T. Hołuja «Drzewo і owoc» (нагорода «Газети Краковскої» ім. Т. Голуя «Дерево і плід»)
1987 Medal Zasłużony dla Kultury Narodowej (медаль «Заслужений діяч народної культури»)
Польща
Роман Братний у Вікісховищі
