Розиди

Рози́ди (Rosids) — підклас евдикотів, тобто справжніх дводольних рослин. Згідно із системою APG II класифікації покритонасінних, це справжній монофілетичний таксон, одна з двох головних груп евдикотів (друга — айстериди). У застарілій системі Кронквіста представників розидів відносили до підкласів Hamamelididae, Rosidae і Dilleniidae.

Розиди Період існування: 99.6–0 млн р. т. PreꞒ Ꞓ O S D C P T J K Ꝑ N апт або альб — наш час
Троянда
Біологічна класифікація
Царство:	Рослини (Plantae)
Клада:	Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада:	Покритонасінні (Angiosperms)
Клада:	Евдикоти (Eudicots)
Клада:	Суперрозиди (Superrosids)
Клада:	Розиди (Rosids)
Порядки
Виноградоцвіті (Vitales) Fabids Бруслиноцвіті (Celastrales) Гарбузоцвіті (Cucurbitales) Бобовоцвіті (Fabales) Букоцвіті (Fagales) Мальпігієцвіті (Malpighiales) Квасеницецвіті (Oxalidales) Розоцвіті (Rosales) Zygophyllales Malvids Капустоцвіті (Brassicales) Крососомоцвіті (Crossosomatales) Геранієцвіті (Geraniales) Гуертеєцвіті (Huerteales) Мальвоцвіті (Malvales) Миртоцвіті (Myrtales) Пікрамнієцвіті (Picramniales) Сапіндоцвіті (Sapindales)
Вікісховище: Rosids

Вік утворення таксону оцінюється в 117–108 млн років^[1], перші скам'янілості, що відносять до розидів, мають вік приблизно 94 млн років^[2].

Характерні ознаки: довгий ембріон, неактивний ген хлоропласту infA, мітохондріальний інтрон coxII.i3 0. На членах групи звичайні гусениці метеликів, особливо на деревоподібних представниках^[3]. Ще однією ознакою є розташування нектарника у квітколожі. Ця ознака є різною у різних груп евдикотів, наприклад, у Vitales він розташований на гіноеціумі (групі маточок), а у Proteaceae — також у квітколожі^[4]. Також характерні слизові клітини в квітках, потовщена слизиста внутрішня переклінільна (паралельна поверхні) стінка і відокремлена цитоплазма поширені в цій групі (примітка: ще не знайдені у Геранієцвітих (Geraniales)^[5]). Чашолистки характерно мають сліди трьох щілин (у більшості інших Евдикотів — одна^[6]). Розвиток пелюстки часто відстає від інших частин квітки).

На сьогоднішній стадії досліджень межі розидів визначені неточно. Підтримку групи оцінюють в 79%^[7], але вони також можуть включати Vitales і Saxifragales^[8], хоча із слабкою підтримкою. В межах розидів взаємини також дещо неясні^[9], і топологія філогенетичного дерева потребує доробки і вдосконалення.

Розиди складаються з двох груп: порядку виноградоцвітих (Vitales) і групи справжніх розидів (eurosids). Своєю чергою справжні розиди поділяються на дві групи: фабіди (fabids) й мальвіди (malvids). Назва фабіди походить від наукової назви бобоцвітих (Fabales), а мальвіди — від наукової назви мальвоцвітих (Malvales).

Філогенетичне дерево розидів:

Розиди	Vitales     фабіди   Zygophyllales         Fabales       Rosales       Fagales     Cucurbitales             Celastrales       Malpighiales     Oxalidales           мальвіди     Geraniales     Myrtales         Crossosomatales       Picramniales       Sapindales       Huerteales       Brassicales     Malvales

Ресурси Інтернет

• Angiosperm Phylogeny Website [Архівовано 23 жовтня 2011 у Wayback Machine.]

Посилання

1. Wikström N. Evolution of the angiosperms: Calibrating the family tree / Savolainen V, & Chase M // PNAS. — 2003. — Т. 268.
2. Crepet W. Fossil evidence and phylogeny: The age of major angiosperm clades based on mesofossil and macrofossil evidence from Cretaceous deposits / Friis E, & Gandolfo M // American J. Bot. — 2004. — Т. 91.
3. Janz N. Butterflies and plants: A phylogenetic study / Nylin S // Evolution. — 1998. — Т. 52. — С. 486-502.
4. Smets E. La présence des "nectaria persistentia" chez les Magnoliophytina (Angiospermes) // Candollea. — 1988. — Т. 43. — С. 709-716.
5. Matthews M. Floral structure and systematics in four orders of rosids, including a broad survey of floral mucilage cells / Endress P // Plant Syst. Evol.. — 2006.
6. Von Balthazar M. Development of inflorescences and flowers in Buxaceae and the problem of perianth interpretation. / Endress P // Int. J. Plant Sci.. — 2002. — Т. 163. — С. 847-876.
7. Soltis D. Gunnerales are sister to other core eudicots: Implications for the evolution of pentamery. / et al // American J. Bot.. — 2003. — Т. 90. — С. 461-470.
8. Soltis P. Angiosperm phylogeny inferred from multiple genes as a tool for comparative biology. / Soltis D and Chase M // Nature. — 1999. — Т. 402. — С. 402-404.
9. Soltis D. Phylogeny and character evolution in the Asteraceae based on chloroplast DNA restriction site mapping. / et al // Syst. Bot.. — 1991. — Т. 16. — С. 98-115.