Рерік (поселення)
середньовічне поселення, торговельний центр (емпорій) на південно-західному узбережжі Балтійського моря / З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Шановний Wikiwand AI, Давайте зробимо це простіше, відповівши на ключові запитання:
Чи можете ви надати найпопулярніші факти та статистику про Рерік (поселення)?
Підсумуйте цю статтю для 10-річної дитини
Рерік (нім. Rerik; лат. Reric) — середньовічне місто, торговельний центр (емпорій) на південному узбережжі Балтійського моря[1], центр ободритів[2].
Рерік | |
---|---|
53°57′20″ пн. ш. 11°28′53″ сх. д. | |
Країна | Німеччина |
Розташування | Мекленбург-Передня Померанія |
Тип | археологічна пам'ятка і город[d] |
Медіафайли у Вікісховищі |
Рерік був побудований близько 700 року н. е., коли ободрити оселилися в даному регіоні[3], і скоро Рерік став поліетнічним[1] містом зі змішаним слов'яно-скандинавським[4] населенням.
Довгий час точне місце розташування Реріка було невідомим. За право вважатися історичними правонаступниками Реріка боролися вагрський Ольденбург, Любек, Дорф-Мекленбург, Альт-Гарц[1]. Розкопки Кільського університету та Археологічного відомства землі Мекленбург-Передня Померанія, що проводилися в 1995–1998 роках в межах села Бловац (Ґрос-Штремкендорф) на східному узбережжі Вісмарської затоки Мекленбурзької бухти, відкрили велику частину якогось торгового центру та прилеглих до нього поховань площею 23 гектари. Топографічне розташування і датування (згідно знахідкам і дендрохронології) досить точно відповідають часові існування міста Реріка. Однак, для у більш точному визначенні варто вважати на те, що принципово може підходити будь-який морський торговельний центр часів Каролінгів[1]. Поселення в Ґрос-Штремкендорфі було одним з найбільших торгових центрів в південній частині узбережжя Балтійського моря між Хедебю і Воліном у гирлі р. Одеру — його територія в 2 рази перевищувала за площею міста Хайтабу (Хедебю) і Рібе того ж періоду. У поселенні виявлені знахідки раннього слов'янського періоду, які дендрологічним методом оцінюються в діапазоні від 735 року до 811 року. Іншими поселеннями прибережної зони VIII-IX століття є Старигард, Старий Любек (нім. Alt-Lübeck), Росток-Дірков (нім. Dierkow), Менцлін і Ральсвік на схід від Ґрос-Штремкендорфу[5]. На схід і на північний схід Ґрос-Штремкендорфу знаходяться ділянки з ранньою слов'янською керамікою — товаром, в основному без оздоблення, який повинен бути того ж часу, що і прибережне поселення Ґрос-Штремкендорф[6].
На початку IX століття, після укладення франками союзу з ободритами проти саксонців і данців Карл I Великий використовував цей порт в торгових цілях, через тривалу війну. Згідно франкських анналів данський конунг Гудфред в 808 році зруйнував Рерік, а населення переселив в конкуруючий порт Хедебю (Слісторп):
З Годфрідом у згаданому вище поході були слов'яни, які називалися вільці. Через старовинну ворожнечу, яку вони мали звичайно зберігати з ободритами, вони з доброї волі з'єдналися з його військом. І коли сам він повернувся у своє королівство, вони також повернулися додому з видобутком, який змогли захопити у ободритів. Годфрід перш ніж повернувся, зруйнував [[Емпорій (раннє середньовіччя)|емпорій], який на мові данів називається Рерік і який виплатою податей давав його королівству вигоду, і, переселивши звідти торговців, розпустив флот [і] з усім військом прийшов до порту, який називається Слісторп.Оригінальний текст (лат.)Erant cum Godofrido in expeditione praedicta Sclavi, qui dicuntur Wilzi, qui propter antiquas inimicitias, quas cum Abodritis habere solebant, sponte se copiis eius coniunxerunt; ipsoque in regnum suum revertente, cum praeda, quam in Abodritis capere potuerunt, et ipsi domum regressi sunt. Godofridus vero, priusquam reverteretur, distructo emporio, quod in oceani litore constitutum lingua Danorum Reric dicebatur et magnam regno illius commoditatem vectigalium persolutione praestabat, translatisque inde negotiatoribus, soluta classe ad portum, qui Sliesthorp dicitur, cum universo exercitu venit.
Рерік був значним поселенням. У XI столітті Адам Бременський називав ободритів «ререгами». Назва «ререгі» (Reregis) використовував і Саксонський анналіст[7][8].