Loading AI tools
французький письменник З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Рене́ Баржаве́ль (фр. René Barjavel; 24 січня 1911, Ніон — 24 листопада 1985, Париж) — французький письменник і журналіст, найбільш відомий як автор науково-фантастичних творів, у яких виражена тривога перед технікою, що виходить з-під людського контролю.
| Рене Баржавель | ||||
|---|---|---|---|---|
| фр. René Barjavel | ||||
 | ||||
| Ім'я при народженні | фр. René Henri Gustave Barjavel[1] | |||
| Народився | 24 січня 1911[2][3][…] Ніон | |||
| Помер | 24 листопада 1985[2][3][…] (74 роки) Париж ·інфаркт міокарда | |||
| Поховання | Белькомб-Тарандоль | |||
| Громадянство |  Франція | |||
| Діяльність | журналіст, прозаїк-романіст, сценарист, літературний критик, письменник наукової фантастики | |||
| Заклад | Le Journal du Dimanched і Je suis partoutd | |||
| Мова творів | французька | |||
| Роки активності | 1942 — 1985 | |||
| Жанр | наукова фантастика | |||
| Учасник | Друга світова війна | |||
| Нагороди | ||||
|
| ||||
 Рене Баржавель у Вікісховищі | ||||
 Висловлювання у Вікіцитатах | ||||
У його творчості часто зачіпаються такі теми: занепад цивілізації, спричинений переважанням науки й воєнним безумством, вічний і незнищівний образ любові («Спустошення», «Велика таємниця», «Ніч часів[fr]», «Троянда в раю»).
Народився в Ніоні, департамент Дром, у родині булочника селянського походження. Вчився в колежі в Ніоні, потім в Кюссе (біля Віші) в департаменті Альє. По закінченні бакалавреату, він змінив кілька професій: був класним наглядачем, банківським службовцем, конферансьє. Як журналіст дебютував у 18-річному віці в газеті Progrès de l'Allier у Мулені. У 1934 році написав перше есе, «Колетт у пошуках кохання» (Colette à la recherche de l'amour), що так ніколи й не було опубліковане. У 1935 став секретарем редакції журналу Le Document, потім — начальником виробничого відділу у видавництві Éditions Denoël. Співпрацював з різними газетами, зокрема з Merle blanc, як кінокритик.
Під час війни 1939—1940 років служив у полку зуавів[4], де проявив себе антимілітаристом. Служивши старшим капралом у господарському підрозділі, він боровся за поліпшення умов солдатської служби й пом'якшення військових звичаїв[5]. Демобілізувавшись в 1940 році, він засновує в Монпельє газету Écho des Étudiants, де свої перші публікації, зокрема, поміщають Жак Лоран, Франсуа Шале, Андре Одер, Іван Кріст. Після свого повернення до Парижа він прожив на вулиці Лакретелль, знову ставши начальником виробничого відділу Éditions Denoël[5]. Він публікує низку романів про майбутнє, що робить його предтечею буму науково-фантастичної літератури, що випав на повоєнні роки.
Перший роман, «Спустошення» (Ravage), вийшов у 1943 році. Він, а також ще три новели, були опубліковані в кількох номерах Je suis partout — газети колабораціоністського й антисемітського толку, що виходила тоді в окупованій Франції. Там само був опублікований і його другий роман, «Необережний мандрівник». У газеті 12 березня 1943 року з'явилося й інтерв'ю з автором, взяте в нього Анрі Пуленом[6].
У 1944 році Баржавель написав «Всезагальне кіно: Есе про кінематографічні форми майбутнього».
Після звільнення Парижа Баржавель підпав під підозру в співробітництві з окупантами. У 1944—1945 р.р. Національний комітет письменників (Comité national des écrivains) висував проти нього звинувачення в колабораціонізмі, лише завдяки заступництву друзів-письменників (зокрема, листу Жоржа Дюамеля) йому вдається виправдатися[7]. Коли з цих же мотивів комітет відсунув з посади видавця Робера Деноеля, Баржавель керував видавництвом Éditions Denoël аж до вбивства власника 2 грудня 1945 р.[8].
Після війни Баржавель поєднує заняття журналістикою, критикою, письменництвом і написанням сценаріїв до фільмів. У 1946 р. він публікує великий роман про кохання «Тарандоль», права на екранізацію якого були придбані Жульєном Дювів'є (пізніше, у 1980 році, з'явилася і телеекранізація). У 1947 р. він пише й свій перший сценарій: «Чорні селяни» для режисера Жоржа Реньє.
Брак грошей і провал роману «Дідько його візьми» призвели до відходу Баржавеля від цього жанру, він переходить до написання кіносценаріїв. Захворювання туберкульозом і фінансові труднощі унеможливлюють підготовку фільму «Варавва» (Barabbas). Він брав участь у написанні сценаріїв і діалогів[9] у таких фільмах, як «Дон Камілло», «Знедолені», «Лахмітники з Еммауса», «Вівця на п'яти ногах», «Гепард» та ін. Окрім того, за його участі було випущено кілька короткометражних стрічок.
Після тривалої перерви Бажавель повертається до романістики: у 1968 році публікує «Ніч часів», у 1973 — «Велику таємницю». Цей другий виток його письменницької творчості приносить Баржавелю справжню популярність. Він також поновлює свою журналістську діяльність, веде щотижневу хроніку в газеті Journal du dimanche[10]. Окрім того, він пише пісні, а у вільний час віддається своїй пристрасті — кольоровій фотографії, уклавши зі своїх робіт альбом «Квіти, життя» (Les Fleurs, la vie).
Написанням есе «Голод тигра» і «Завтра рай» Рене Баржавель завершує свою письменницьку кар'єру. Він вмирає від наслідків серцевого приступу в листопаді 1985, у віці 74 років.
 | Цей розділ потребує доповнення. (лютий 2018) |
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
