Слово раху́нок в українській мові може означати:
- Рахунок — виражений у числах результат яких-небудь підрахунків, обчислень; загальна кількість, підсумок. // Результат спортивних зустрічей, змагань, цифрове співвідношення очок. Нічийний рахунок матчу.
- Відкривати рахунок — у спортивній грі одержувати перше очко на свою користь.
- В (на) [кінцевому (останньому)] рахунку — зрештою.
- Рахунок — бухгалтерський документ із вказаною сумою грошей, які треба заплатити за придбану річ, зроблену послугу, виконану роботу і т. ін.
- Рахунок — облік, підрахунок прибутків і витрат у господарстві, а також запис такого обліку, підрахунку.
- Рахунок — місце, де зберігаються кошти приватного підприємства, держустанови або фізичної особи та ведеться облік по грошових операціях відповідного рахунку
- Активний рахунок — фінансовий рахунок, призначений для обліку складу й розміщення коштів підприємства, їх руху.
- Банківський рахунок — бухгалтерський документ, що ведеться в банку, в якому враховується рух коштів клієнта банку.
- Бухгалтерський рахунок — сукупність записів бухгалтерського обліку, в яких фіксується рух певного виду коштів підприємства, фірми.
- Особовий рахунок (бухгалтерський облік) — рахунок, що відбиває розрахунки з юридичною особою або громадянином.
- Рахунок — скидати з рахунку (з рахунків) кого, що — не брати кого-, що-небудь до уваги, не рахуватися з кимось, чимось.
- Рахунок — рідко. Те саме, що рахування.
- Без рахунку — не рахуючи, дуже багато. У рахунок чого: а) відносячи прибутки або витрати до якої-небудь статті бюджету; б) за планами, зобов'язаннями якого-небудь часу.
- Рахунок — розмовне. Те саме, що розрахунок.
- Рахунок — розмовне. Користь, вигода.
- Рахунок — Взаємні грошові розрахунки. // Взаємні претензії, образи і т. ін.